РОЗДІЛ 2
ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ НА ОСНОВІ ЙОГО ІНФОРМАТИЧНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ
2.1. Методика викладання дисципліни «Інформатика» для
майбутніх учителів трудового навчання
У попередньому розділі ми визначили зміст підготовки майбутніх учителів
трудового навчання з інформатики. Зупинимось на методичному боці підготовки з
даної навчальної дисципліни. Спочатку розглянемо термінологію проблеми.
Під час викладання навчальної дисципліни відбувається процес навчання –
цілеспрямована, організована за допомогою спеціальних методів та різноманітних
форм активна навчальна взаємодія викладача та студентів [100, с.20].
З боку учня або студента, навчання – це діяльність, що передує праці, те, без
чого людина не може успішно включитися в трудову діяльність, але це ще не
праця; це спілкування, у процесі якого відбувається кероване пізнання,
засвоєння суспільно-історичного досвіду, відтворення тієї чи іншої діяльності
та оволодіння нею. З іншого боку – це цілеспрямований різновид діяльності, який
здійснюється організатором навчального процесу – викладачем та навчальною
програмою [48, с.20, 25]. Основними дидактичними категоріями, які
характеризують навчання, є принципи навчання, процес навчання, зміст,
організаційні форми, засоби тощо.
Процес навчання визначається як «сукупність послідовних і взаємопов’язаних дій
учителя та учнів, спрямованих на забезпечення свідомого і міцного засвоєння
системи наукових знань, умінь і навичок, формування вміння використовувати їх у
житті, на розвиток самостійності мислення, спостережливості та інших
пізнавальних здібностей учнів, оволодіння елементами культури розумової праці
і формування основ світогляду [55, с.97]». Даний процес охоплює велику
кількість підпорядкованих загальній меті пар актів викладання та учіння і
характеризується тим, що [92, с. 126 – 127]:
складається з більш-менш поширеної сукупності окремих дій актів навчання;
тісним зв’язком його двох боків: викладання й учіння, унаслідок чого дії учнів,
що спрямовуються і контролюються вчителем, одночасно самі здійснюють вплив на
його поведінку;
на відміну від разових актів процес навчання є систематичним, цілеспрямованим і
тривалим;
спрямований на досягнення цілей, що визначаються навчальною програмою.
Зміст навчання — це науково обґрунтований методичний та дидактичний навчальний
матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з
освітньо-кваліфікаційним рівнем. Зміст навчання визначається
освітньо-професійними програмами підготовки кваліфікованих робітників та
фахівців з вищою освітою певних освітньо-кваліфікаційних рівнів,
структурно-логічною схемою підготовки, програмами навчальних дисциплін, іншими
нормативними документами та навчальною і навчально-методичною літературою.
Існує нормативна та вибіркова частини змісту навчання. До першої відноситься
обов’язковий для засвоєння зміст навчання, а до другої – рекомендований до
засвоєння, який призначений для задоволення потреб і можливостей особистості
[162].
Згідно з М.В. Гадяцьким та Т.М. Хлєбніковою, організаційні форми навчання
визначаються як характер спілкування, що цілеспрямовано формується в процесі
взаємодії викладача та студента і відзначається розподілом
навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної
роботи і режимом — часовим та просторовим [30, с.16]. Вивчення досвіду роботи
педагогічних та технічних вищих навчальних закладів України показує, що
склалася певна структура навчальної взаємодії викладача та студента, яка
враховує логіку процесу пізнання:
лекція (вступна, тематична, узагальнювальна, міні-лекція, заключна або
підсумкова, оглядова, консультативна, настановча, поточна, інструктивна, лекція
вступу, лекція конкретизації, лекція інтеграції, кіно-(відео-) лекція);
семінарське заняття (просемінар, конкретизації й поглиблення наукових знань,
узагальнення наукових знань, систематизації наукових знань, спецсемінар
дослідницького типу);
практичне заняття (тренінги);
лабораторне заняття (дослідницьке);
лабораторно-практичне заняття (частково дослідницьке);
самостійна навчальна робота студентів (есе, реферати, курсові роботи або
проекти, індивідуальні науково-дослідні завдання, звіти про опрацювання
навчальної літератури тощо);
дидактичні ігри (загальноосвітні, професійні);
екскурсії (вступні, виробничі, методологічні, науково-дослідницькі,
узагальнювальні, оглядові, комплексні);
практики (навчальні, виробничі);
предметні олімпіади;
науково-теоретичні читання;
конференції (науково-теоретичні, науково-практичні, науково-методичні,
проблемні, узагальнювальні, заключно-підсумкові);
консультації (групові, індивідуальні, тематичні, проблемні, ситуативні,
постійні);
колоквіум;
підсумковий контроль (залік, екзамен);
державна підсумкова атестація (державні екзамени, захист дипломної роботи або
проекту, захист магістерської роботи).
Головною функцією форм організації навчання є навчально-освітня. Форма
організації навчання конструюється та використовується для того, щоб створити
найкращі умови для передачі студентам знань, умінь та навичок, формувати їх
світогляд, розвинути обдарування, практичні та професійні здібності, сприяти
активній участі в різних сферах практичної діяльності та суспільному житті
[206, с.11].
Аналіз діяльності педагогічних закладів, які готують спеціалістів з
інформатики, свідчить, що при викладанні дисципліни «Інформатика» найчастіше
використовуються такі організаційні форми:
лекція (вступна, тематична, узагальнювальна, міні-лекція, заключна або
підсумкова);
практичне заня
- Київ+380960830922