Ви є тут

Адаптивність нових сортів малини до умов правобережної підзони Західного Лісостепу України

Автор: 
Андрусик Юрій Юрійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
3408U005770
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Ґрунтово-кліматичні умови проведення дослідження
Дослідження виконувались у 2004—2007 рр. на кафедрі садівництва Національного
аграрного університету. Експериментальною базою слугували насадження малини
навчально-дослідного саду кафедри садівництва НАУ (м. Київ) та Інституту
садівництва УААН (смт. Новосілки Києво-Святошинського району Київської
області).
Ґрунт дослідної ділянки НАУ дерново-середньоопідзолений крупнопилуватий
легкосуглинковий. Характеризується вмістом гумусу в орному шарі — 1,48%. Вміст
в шарі ґрунту 0—40 см лужногідролізованого азоту — 34,7 мг/кг (за Корнфілдом),
рухомого фосфору та калію — 58,3 та 32,8 мг/кг ґрунту відповідно (за Чиріковим)
(табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Агрохімічна характеристика ґрунту дослідної ділянки НАУ
Горизонт, см
pH водне
Легкодоступні макроелементи, мг/кг ґрунту
лужногідролізо-ваний азот
рухомі фосфати
обмінний калій
0—20
6,4
38,0
61,3
34,1
20—40
6,5
31,4
55,3
31,5
40—60
6,7
26,2
42,8
27,6
Гранулометричний склад гумусованого шару ґрунту (0—28 см) такий: фізичний пісок
(фракції більше 0,01 мм) — 80,4%, фізична глина (менше 0,01 мм) — 19,6%.
Ґрунтові води знаходяться на глибині понад 5 м.
Ґрунт дослідної ділянки ІС УААН темно-сірий опідзолений середньо-суглинковий на
лесовидному суглинку, типовий для зони. Кількість гумусу в орному шарі ґрунту
становить 1,90%. Вміст рухомих фосфатів та обмінного калію у шарі ґрунту 0—40
см складає 198 та 193 мг/кг ґрунту відповідно (за Чиріковим) і
лужногідролізованого азоту — 76 мг/кг ґрунту (за Корнфілдом). Реакція
ґрунтового розчину слабокисла — у шарі 0—20 см pH становить 6,2; 0—60 — 6,3
(табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Агрохімічна характеристика ґрунту в насадженнях малини ІС УААН (2005 р.)
Горизонт, см
pH водне
Легкодоступні макроелементи, мг/кг ґрунту
лужногідролізо-ваний азот
рухомі фосфати
обмінний калій
0—20
6,2
79,8
247
279
20—40
6,2
72,2
149
106
40—60
6,5
50,1
83
56
Гранулометричний склад гумусованого шару ґрунту (0—32 см) такий: фізичний пісок
(фракції більше 0,01 мм) — 70,4, фізична глина (менше 0,01 мм) — 29,6%.
Ґрунтові води знаходяться на глибині 5—6 м.
В цілому ґрунт на обох ділянках є придатним для вирощування малини.
Клімат у районі проведення досліджень (північний Лісостеп)
помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря складає 7,3°С.
Середня температура найхолоднішого місяця січня становить ?5,8°С,
найтеплішого — липня +19,6°С. За багаторічними спостереженнями, абсолютний
мінімум температури повітря відмічається у лютому і становить ?32,2°С, а
абсолютний максимум — у липні та дорівнює +39,4°С.
Відлига у зимові місяці (грудень-лютий), тобто коли на фоні стійкої від’ємної
температури повітря відбувається підвищення температури вище 0°С, триває в
середньому сорок днів. Відлигові періоди в середньому продовжуються п’ять днів
і протягом зими повторюються вісім—десять разів.
Стабільний перехід середньодобової температури через 0 °С у бік її підвищення,
тобто закінчення зимового сезону, настає у 20-х числах березня. Весняні
заморозки спостерігаються до початку квітня, а перші осінні — з середини
жовтня. Перехід середньодобової температури повітря через 5 °С, а отже й
початок вегетації рослин відмічається в перших числах квітня. Стійкий перехід
температури через 10 °С в сторону збільшення, який є стартом активного росту і
розвитку плодових культур, відбувається у третій декаді квітня і продовжується
цей період 173 дні. Середня тривалість безморозного періоду в Києві становить
246, а вегетаційного — 215 днів. Річна кількість опадів складає 657 мм [158].
Зважаючи на незначну відстань між місцями проведення досліджень, при
характеристиці кліматичних умов використовували, в основному, дані
метеорологічного пункту ІС УААН. Протягом 2004—2006 рр. середня температура
липня становила 20,6°С, січня — ?4,6°С. Абсолютний максимум температур досягав
+34,2°С (1.08.2005 р.) абсолютний мінімум — ?30°С (січень 2006 р., НАУ).
Тривалість вегетаційного періоду за роки досліджень склала: у 2004 р. — 244 дні
, 2005 — 206 та у 2006 — 217 днів. Період активної вегетації рослин з
середньодобовою температурою 10 °С і вище становив 182 (2005 р.) і 172 (2004
р.), а 15 °С і вище — 122 і 104 дні (відповідно). Середньорічна сума опадів за
весь період досліджень дорівнювала 678,4 мм з коливаннями по роках від 636,4
(2004 р.) до 728,5 мм (2005 р.). Середньорічна температура за три роки
досліджень склала 8,1°С. Гідротермічний коефіцієнт за період активної вегетації
рослин у 2004 становив 1,5; 2005 — 1,4 та у 2006 році — 1,5.
Метеорологічні умови в першій половині вегетації 2004 року характеризувались
недостатнім випаданням дощів. Зокрема, у березні-квітні кількість опадів була
вдвічі менша річної норми (додаток А ). Середня місячна температура за цей
період була близькою до середньобагаторічної, однак слід відмітити заморозки до
мінус 5 °С, які спостерігалися на початку квітня, та досить різкі перепади
денних і нічних температур (від 4 до 17 °С).
Середньодобова температура травня становила 13 °С, що на 1,8 °С менше норми.
При цьому гідротермічний коефіцієнт (ГТК) свідчив про оптимальне зволоження
(1,5). Дуже мала кількість опадів у червні (4,5 % норми) та велика — у
серпні-вересні (155 %) сприяли тривалому вегетативному росту та поганому
визріванню пагонів.
Осінні місяці були досить теплими і характеризувались нерівномірним
зволоженням. Кінець вегетаційного періоду (перехід температури через п’ять °С в
сторону її зниження) відбувся лише у ІІ декаді листопада, а у ІІІ — температура
знизилась до ст