Ви є тут

Клінічне обґрунтування доцільності комбінованого застосування актовегіну та пірацетаму для лікування дитячого церебрального паралічу

Автор: 
Бабаніна Наталія Юріївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
3408U005784
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

2.1. Клінічна характеристика груп обстежуваних дітей.
Під нашим спостереженням знаходилося 92 хворих на спастичні форми церебрального
паралічу малюків у віці від 1 – го місяця до 3 – х років (47 хлопчиків, 45
дівчаток) . З них, у віці від 1 – 4 місяців – 10 дітей, від 5 – 8 місяців – 11
хворих, від 9 – 12 – ти місяців – 12 дітей, від 1 – го року до 2 – х років – 31
дитини, від 2 – х років до 3 – х років – 28 хворих малюків. Жителі м.
Дніпропетровська – 54 (59 %) хворих, жителі Дніпропетровської області – 38 (41
%) хворих. У клінічній картині хворих дітей, які були обстежувані, ДЦП,
спастичні діпарези (діплегії) спостерігалися у 47 (51 %) хворих, спастичні
геміпарези (геміплегії) в 29 (31,5 %) хворих, подвійні геміплегії в 16 (17,5 %)
хворих. Всі пацієнти, включені у дослідження, перебували на стаціонарному
лікуванні у відділенні неврології для дітей раннього віку міської дитячої
клінічної лікарні № 5 м. Дніпропетровська. Діагноз ДЦП встановлювали згідно
Міжнародної класифікації хвороб 10.
Гідроцефальний синдром відзначений був у 57 (62 %) хворих малюків,
гідроцефальний синдром у стадії субкомпенсации в 46 (50 %) хворих, у стадії
компенсації в 11 (12 %) дітей. Епілептичний синдром був у 21 (23 %) хворих.
Як видно з зображених даних в обстежувану групу входили діти тільки зі
спастичними формами ДЦП, тому що ці форми найбільш частіше зустрічаються [33,
36].
У 74 малюків (80 %) виявлені анамнестичні ознаки внутрішньоутробної патології
(токсикоз вагітних – 52 % матерів, анемія вагітних у 56 % матерів, погроза
переривання вагітності у першій та другій половинах – 80 %, ознаки нефропатії –
4,2 %, набряки у 11 %, ознаки ХФПН – 10,4 %, зміни кількості навколоплідних вод
– 3,5 %, зміни артеріального тиску під час вагітності – 14 %, гострі
респіраторні захворювання – 18 %, хронічні захворювання у
матерів – 4 %. У той же час нормальний плин вагітності був відзначений у
54
18 (20 %) матерів. Інтранатальна патологія була виявлена наступна: передчасне
вилиття навколоплідних вод – 7,8 %, пологи шляхом кесаревого розтину –15 %,
швідки та стрімкі пологи–11 %, первинна слабкість пологової діяльності – 9,5 %,
туге обвиття та патологія пуповини – 7 %, передчасне відшарування і патологія
плаценти – 3,5 %, необхідність родостимуляції та акушерських втручань – 45 %,
тривалий безводний період – 15 %. 12 % малюків у періоді новонародженості
потребували проведення засобів первинної реанімації. Оцінка за шкалою Апгар
менше 7/7 балів зареєстрована у 11 % обстежених малюків. Плин родів без
патології відзначен у 15 (14 %) матерів. Протікання вагітності та пологів у
матерів обстежуваних малюків раннього віку з спастичними формами ДЦП
відображені на рисунку 2.1.
Рис. 2.1. Протікання вагітності та пологів у матерів обстежених хворих
малюків.
Патологічна вагітність. 3. Фізіологічна вагітність.
Патологічні пологи. 4. Фізіологічни пологи.
55
Таким чином, практично у всіх малюків, за якими проводилося спостереження, мав
місце вплив різних патологічних факторів у пре – та перинатальному періодах, що
можливо і викликало ушкодження ЦНС. З позиції фазотоної теорії багато різних
патологічних факторів, котрі впливають на організм вагітної жінки, викликають
фазичну адаптаційну реакцію, яка як би прагне вивести організм зі стану
фізіологічної тонічної дисгармонії вагітності і фазотоний гомеостатичний баланс
буде увесь час зрушуватися у фазичну сторону, зменшиться ступінь
трефотропности, яка необхідна для визрівання плоду. У результаті, як в
організмі матері, так і у плоду розвиваються зміни, котрі зменшують рухову
активність плоду, що перешкоджає диференціації тканин та формуванню органів, а
також приводить до патології родового акту та травмуванню плоду, зміни
імнунно – біохімічної резистенції плоду [114, 180, 181, 182].
Ранній неонатальний період характеризувався наявністю церебрального пригничення
у 6% обстежених хворих, окоруховими розладами у 12 %, зміни м’язового тонусу у
36%, тремор кінцівок та підборіддя у 8%, короткочасними судомами у 5 %,
гіпертензійно – гідроцефальним синдромом у 28 %, ознаки церебральної
збудливості у 27%, синдромом вегетативної дисфункції у 4,9%, патологією черепно
– мозкових нервів у 8% випадків. Ці малюки одержували лікування в умовах
відділення патології новонароджених.
На момент обстеження реєструвались скарги батьків на неспокійний та
безпричинний плач (15 %), порушеня сну (28 %), “метеозалежність” (16 %),
зригування (17 %). Клінічна симптоматика включала пульсацію і збільшення
розмірів тім’ячка (12%), розходження сагітального шва (1,5%), прискорений ріст
кола голови (8%), симптом Грефе (28 %), протрузію очних яблук (0,1 %), збіжну
косоокість (43 %), тремор кінцівок та підборіддя (37 %), здригування (19 %),
спонтаний рефлекс Моро (3 %), зміни м’язового тонусу у всіх хворих, які
спостерігалися. Аналізуючи поданні дані, можна зробити висновок про важливість
патологічних факторів у перинатальному періоді у
56
виникненні неврологічного дефекту, однак, виділити який – небудь ведучий
етіологічний фактор важко. З огляду на те, що 20% вагітностей і 15% пологів
протікали без патології, обумовлює наявність імунологічних та біохімічних змін
при формуванні неврологічного дефекту у малюків раннього віку. Крім того,
проблема полягає в тому, що дуже важко поставити діагноз ДЦП на момент
народження, за винятком важких форм.
Прогноз плину ДЦП у значній мірі залежить від глибини поразки мозку та ступеня
затримки рухового розвитку