РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ Й МЕТОДИ
2.1 Характеристика контингенту хворих і матеріалу дослідження
З метою вивчення клінічних особливостей перебігу захворювання, психологічного
статусу, окремих показників запалення, реактивності й гіперчутливості до
харчових алергенів у хворих із синдромом подразненого кишечнику (за наявністю у
них і без наявності нейроциркуляторної дистонії) було обстежено 184 пацієнти з
вищезгаданим захворюванням. Вся група хворих із СПК шляхом випадкової вибірки
була розділена на 2 підгрупи. У першу увійшли 114 пацієнтів, лікування яких
здійснювалося за пропонованими схемами, а в другу – 70 осіб, що отримували
традиційну терапію. Контрольна група складалася з 71 практично здорової особи.
У таблиці 2.1 представлена характеристика 2-х підгруп хворих, а також здорових
осіб за статтю та віком. Вказані в таблиці дані свідчать про відсутність
відмінностей між трьома групами за вищезгаданими ознаками (Р>0,05). Так в
підгрупах хворих із СПК, що отримували стандартне лікування й пропоновані схеми
терапії, чоловіків було відповідно 11 (15,7%) і 16 (14,0%), а жінок – 59
(84,3%) і 98 (86,0%). Контрольна ж група була представлена 11-а чоловіками
(15,5%) і 60-а жінками (84,5%). Розподіл хворих за віком також статистично не
відрізнявся від контрольної групи (Р>0,05). Крім того, середній вік (M±m)
хворих із СПК, на момент обстеження коливався від 16 до 57 років, для груп
пацієнтів, що приймали традиційні й альтернативні схеми лікування, склав
відповідно 29,3±0,9 і 27,7±0,9 років, а в групі здорових осіб – 29,2±1,0 років
(Р>0,05).
Всі 184 пацієнти з СПК знаходилися на стаціонарному обстеженні й лікуванні в
гастроентерологічному відділенні міської клінічної лікарні №5 м.Донецька. До
моменту обстеження давність наявності синдрому подразненого кишечнику у хворих
склала від 1 до 16 років.
Таблиця 2.1
Характеристика обстежених хворих із СПК та здорових осіб за статтю та віком
Група обстежених
Всього обстежено
З них мали:
стать
вік
16-20 років
21-30 років
31-40 років
41-57 років
Хворі з СПК, що отримували стандартне лікування
70
11
15,7 %
59
84,3 %
12
17,1 %
31
44,3 %
20
28,6 %
10,0 %
Хворі з СПК, що отримували пропоноване лікування
114
16
14,0 %
98
86,0 %
23
20,2 %
47
41,2 %
36
31,6 %
7,0 %
Здорові особи
71
11
15,5 %
60
84,5 %
14
19,7 %
32
45,0 %
19
26,8 %
8,5 %
Р між групами
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
Комплексне обстеження включало клінічні, лабораторні й інструментальні методи
дослідження. Проводилось опитування й анкетування хворих, при яких
з'ясовувалися скарги, анамнез хвороби й життя, спадковий та алергологічний
анамнези. При опитуванні важливу роль надавали наявності болю, його характеру,
зв'язку з психоемоційним напруженням, прийому їжі, актам дефекації.
Враховувалися також позакишкові симптоми: головний біль (за типом мігрені),
відчуття «грудки» при ковтанні, незадовільненість вдихом тощо.
Після клінічного обстеження для підтвердження діагнозу, хворим пропонувалися
додаткові лабораторні й інструментальні методи дослідження, охоплення яких
представлено у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Охоплення додатковими лабораторними й інструментальними методами дослідження
хворих із синдромом подразненого кишечнику
Методи дослідження
Кількість обстежених хворих із СПК, що отримали:
стандартну терапію
пропоноване лікування
абс
абс
Загальний аналіз крові
70
100,0
114
100,0
Біохімічні дослідження (АЛАТ, АСАТ, білірубін, тимолова проба, проба Вельтмана,
глюкоза)
70
100,0
114
100,0
Дослідження калу (копрограма тощо)
70
100,0
114
100,0
Дослідження тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (Т4св)
70
100,0
114
100,0
Дослідження антитіл класу IgGі класу IgA до гліадину, ендомізію та тканинної
трансглутамінази
70
100,0
114
100,0
УЗД органів черевної порожнини, ендоскопія, рН-метрію
70
100,0
114
100,0
Лабораторні методи дослідження включали дослідження загального аналізу крові,
визначення низки біохімічних показників крові (АЛАТ, АСАТ, білірубін, тимолова
проба, проба Вельтмана, глюкоза). Для виключення порушень функції щитовидної
залози у хворих досліджувалися тиретропний гормон, вільний тироксин. Для
дифдіагностики з целіакією пацієнтам визначали анти-IgG й анти-IgA антитіла до
гліадину, ендомізію та трансглутамінази. Дослідження калу включало проведення
копрограми, аналізу на приховану кров, на яйця глист і паразити, а також на
нейтральний жир. Крім того, проводилось бактеріологічне дослідження калу.
Всім хворим виконувалося УЗД органів черевної порожнини, ендоскопічні методи,
рН-метрію для оцінки кислотоутворюючої функції шлунка. Окремим хворим
проводилися іригоскопія, ректороманоскопія, колоноскопія (при необхідності з
біопсією) для виключення органічної патології. Завдяки УЗД була досліджена
скоротлива функція жовчного міхура. Жовч, отриману за допомогою зонда,
досліджували мікроскопією.
Також пацієнти отримали консультації гінеколога, проктолога, уролога,
невропатолога, психоневролога та психіатра.
Клінічний діагноз виставлявся хворим виходячи з Римських критеріїв III [43].
Основним критерієм визначення діагнозу в осіб із синдромом подразненого
кишечнику була наявність абдомінального болю чи дискомфорту (2-3 дні на місяць
за останні 3 місяці), що асоціюються, принаймні, з двома з нижчевказаних ознак
(для жінок враховувався біль чи дискомфорт, що з'являються не в період
менструальної кровотечі):
1) поліпшення з дефекацією;
2) початок болей чи дискомфорту, пов'язаних зі зміною частоти випорожнень
(збільшенням або зменшенням);
3) початок болей чи дискомфорту, пов'язаних зі зміною характер
- Київ+380960830922