ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ
ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Огляд літератури
1.2. Джерела дослідження
1.3. Методи вивчення
РОЗДІЛ
ТРАНСФОРМАЦІЯ МАЛЯРСТВА НА СКЛІ У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЄВРОПІ
2.1. З історії виникнення малярства на склі
2.2. Генезис народного іконопису на склі
РОЗДІЛ
ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ Й ТИПОЛОГІЯ ТВОРІВ
3.1.Технологія виготовлення
3.2. Cпособи декорування листового скла
3.3. Типологія творів
РОЗДІЛ
ГОЛОВНІ ЦЕНТРИ НАРОДНОГО ІКОНОПИСУ НА СКЛІ
4.1. Баварія, Австрія, Чехія, Сілезія та Моравія
4.2. Словаччина, Польща
4.3. Румунія
РОЗДІЛ
ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНОГО ІКОНОПИСУ НА СКЛІ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
5.1. Загальна характеристика осередків
5.2. Іконографія творів
5.2.1. Господній та богородичний цикли.
5.2.2. Аґіографічні сюжети, інші теми
5.2.3. Багатосюжетні твори
5.3. Стилістичні групи
РОЗДІЛ
ЗАГАЛЬНЕ ТА СПЕЦИФІЧНЕ: ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
6.1. Природа народного малярства на склі
6.2. Тематичні та іконографічні відмінності
6.3. Композиційні особливості
6.4. Засоби мистецької виразності
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ: АЛЬБОМ ІЛЮСТРАЦІЙ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ДМТ– Дієцезіальний музей у Тарнові, Польща
ЕВНМП – Етнографічний відділ Народного музею в Празі
ІН НАНУ – Інститут народознавства Національної академії наук України
КМНМГП – Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.
Кобринського
КМО - Краєзнавчий музей, Обераммерґау, Німеччина
МЕХП – Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН
України
ММКБ – Міський музей в Клобуках біля Брна, Чехія
НМЛ – Національний музей у Львові ім. А. Шептицького
НМПЗ – Народний музей перемиської Землі у Перемишлі, Польща
п. зб. – приватна збірка
СКІМ – Спілка критиків та істориків мистецтв
ЧХМ – Чернівецький художній музей
ВСТУП
За останні десятиліття в Україні розвинулось зацікавлення народною іконою на
склі. Очевидно, це пов’язано з відкриттям дослідниками масштабів явища та
застосуванням техніки малювання на склі художниками.
Незвична техніка виконання, застосована народними майстрами для створення ікон,
спричинила появу нового виду творчості, яке в другій половині XVIII – XIX
столітті майже синхронно розвинулось в більшості країн Європи. Технологічні та
естетичні особливості скла, як основи для нанесення зображення, стали
визначальними в розвитку іконопису на склі. Твори виконані технікою «малярства
на склі». Повніше суть процесу відображає німецький переклад цієї назви –
«Hinterglasmalerei» – малярство позаду скла, оскільки і рисунок, і фарбовий шар
наносять на поверхню, яка по закінченні роботи стає зворотом. Зображення
знаходиться під склом і захищене від зовнішніх впливів площиною, що активізує
колір.
Терміна «українська ікона на склі» у мистецтвознавчих європейських студіях поки
що немає. В польській літературі трапляються назви «покутські», «гуцульські»,
«буковинські» ікони, але ніде не вказано їхньої приналежності до України.
«Українськими вважаються ікони, створені передусім на національно-етнічній
території в дусі історично виплеканих тут традицій іконописання – з
нашаруванням на візантинізовану основу елементів південнослов’янського та
західнослов’янського мистецтва» [, с. ]. І хоч це визначення стосується
іконопису взагалі, не менш актуальне воно і для творів на склі.
В українському мистецтвознавстві рівноцінно з визначенням «ікона на склі»
вживаємо «образи? на склі» – ця назва поширена в місцях їхньої локалізації (у
Західній Україні «іконою» називають лише твори церковного призначення).
Цей вид народної творчості лежить на межі образотворчого та
декоративно-прикладного мистецтва. Ікони на склі мають домінантні декоративні
ознаки: лінійно-площинний спосіб трактування сюжету, орнаментальність, сюжетну
й живописну лаконічність, іконографічну схематичність. Серійне домашнє
виготовлення споріднює їх з іншими видами народного мистецтва, що обумовлює
його приналежність до означеної категорії.
Актуальність
- Київ+380960830922