РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ НАВЧАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНСЬКІЙ
ШКОЛІ
2.1. Нормативно-правове забезпечення навчального виробництва
Успішне функціонування навчального виробництва було можливе лише за наявності
нормативно-правової бази, яка регулювала процедуру управління і нормування
правових відносин і взаємозв’язків елементів управління. Нормативно-правова
база забезпечувала повним обсягом взаємодію між працівниками органу управління
в процесі поставлених завдань, визначала основну навчально-виробничу процедуру
не тільки окремих ланок управління, а й в цілому.
Масштаб і об’єм робіт з управління навчальним виробництвом вимагали уніфікації
і нормування великої кількості параметрів системи управління, а тому в освіті,
як і в інших галузях народного господарства велася планомірна робота з розвитку
нормативно-правового обґрунтування організаційно-педагогічного процесу
управління навчальним виробництвом.
У другій половині ХХ століття було прийнято низку документів
нормативно-правового характеру, якими регламентувалися проблеми організації
продуктивної праці учнів. Загалом за цей період було прийнято понад 50-т
документів всесоюзного і республіканського масштабів. Аналіз цих документів
свідчить, що в них практично розкрито всі правові основи суспільно корисної,
продуктивної праці учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Покажемо це на
прикладах окремих із них.
Положення про організацію суспільно корисної, продуктивної праці учнів
загальноосвітніх шкіл, затверджене наказом Міністерства освіти СРСР №81 від
11.05.85 р. Цим положенням визначається сутність поняття суспільно корисної,
продуктивної праці учнів як складової навчально-виховного процесу,
найважливішого засобу комуністичного виховання і всебічного розвитку школярів.
Її основними завданнями були:
— формування усвідомленої потреби в праці, поваги до людей праці, турботливого
і дбайливого ставлення до суспільної власності і рідної природи, виховання в
дусі колективізму, трудової і виробничої дисципліни;
— ознайомлення на практиці з основами сучасного виробництва, формування
інтересу до професій народного господарства, закріплення умінь, навичок, знань,
одержуваних у процесі трудового і професійного навчання, загальноосвітньої
підготовки;
— економічне виховання, формування уявлень про виробничий план, продуктивність
праці, собівартість і якість продукції, госпрозрахунок, облік і нормування
праці, заробітну плату, бригадний підряд;
— надання посильної допомоги підприємствам, радгоспам, колгоспам і іншим
організаціям народного господарства у виконанні виробничих завдань.
Тут само окреслювались зміст і організація суспільно корисної, продуктивної
праці учнів, питання охорони праці. Наголошувалося, що керівники підприємств,
загальноосвітніх шкіл, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів
організовують суспільно корисну продуктивну працю учнів у строгій відповідності
з правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії,
погоджують види робіт, умови праці із санітарно-епідеміологічною службою,
пожежною, технічною інспекцією праці профспілок, у необхідних випадках – з
Держтехнаглядом, несуть особисту відповідальність за безпечні умови праці
школярів.
У Положенні про базове підприємство загальноосвітньої школи, затвердженому
постановою Ради Міністрів СРСР №928 від 30.08.84 р., зазначається, що з метою
створення необхідних умов для ефективного виконання завдань з трудового
виховання, навчання, професійної орієнтації і професійної підготовки учнів,
організації їх суспільно корисної, продуктивної праці за середніми,
дев’ятирічними, а також спеціальними загальноосвітніми школами закріплюються як
базові підприємства промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку, сфери
обслуговування, колгоспи (згода загальних зборів колгоспників), радгоспи,
лісгоспи, науково-дослідні проектні інститути, інші підприємства й організації,
на які разом із загальноосвітніми школами покладається відповідальність за
організацію трудової підготовки учнів.
В окремих випадках передбачалося закріплення за однією школою кількох базових
підприємств, і закріплення одного підприємства за кількома школами.
Закріплювалися базові підприємства за школами на державному рівні. Підприємство
(організація) закріплювалося за школою як базове рішенням Ради Міністрів
союзної республіки, яка не мала обласного поділу, Ради Міністрів автономної
республіки, виконкомами, крайового, обласного, Московського і Ленінградського
міських Рад народних депутатів за поданням виконкомів районних (міських) Рад
народних депутатів, на території яких розташовувалося це підприємство
(організація). В обов’язковому порядку рішення про закріплення за школою
базового підприємства повідомлялося вищестоящій організації за
підпорядкуванням.
У положенні чітко окреслювався зміст роботи базового підприємства, визначалися
його обов’язки і права. Зокрема підприємствам надавалося право для навчання
школярів, обладнання майстерень, навчальних лабораторій безплатно передавати
школі обладнання, інвентар і матеріали, необхідні для кабінетів, без
повідомлення про це вищестоящим органам і територіальним органам системи
Держзабезпечення СРСР; витрачати гроші на будівництво, ремонт і обладнання
загальноосвітніх шкіл за рахунок понадпланових доходів; надавати допомогу
загальноосвітнім школам у підготовці до навчального року, в обладнанні
приміщень для трудового навчання, навчальних кабінетів і майстерень за рахунок
коштів, які виділялися базовому підприємству на капітальний і поточний ремонт.
Базове підприємство направляло спеціалістів
- Київ+380960830922