ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ
СКОРОЧЕНЬ…….
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Стан наукової розробки та джерельна база дослідження….……
РОЗДІЛ 2. Організаційні засади навчально-виховного процесу у відділах
СБ
ОУН(б)
РОЗДІЛ 3. Оперативно-слідча, військова та розвідувальна підготовка особового
складу в СБ
ОУН(б)
РОЗДІЛ 4. Гуманітарна підготовка у відділах СБ
ОУН(б).
ВИСНОВКИ.
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ .
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Абвер – Управління розвідки і контррозвідки штабу Верховного
головнокомандування вермахту
АБН – Антибільшовицький блок поневолених народів.
ВЗ – Великий збір
Вермахт – Збройні сили Німеччини
в-во – Видавництво
ВО – Військовий округ
Гестапо – Таємна державна поліція Німеччини
ГО – Генеральна округа
ГДА СБ України – Галузевий Державний архів Служби безпеки України
ДАРО – Державний архів Рівненської області
ЗУЗ – Західноукраїнські землі
ЗЧ ОУН – Закордонні частини Організації українських націоналістів
КДБ – Комітет державної безпеки
КЕ – Крайова екзикутива.
КП – Крайовий провід
КП(б)У – Комуністична партія більшовиків України
КПРС – Комуністична партія Радянського Союзу
МВС – Міністерство внутрішніх справ
МДБ – Міністерство державної безпеки
НАН – Національна академія наук
НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ
НКДБ – Народний комісаріат державної безпеки
ОСУЗ – Осередні та Східні українські землі
ОУН – Організація українських націоналістів
ОУН(б) – Організація українських націоналістів очолювана С. Бандерою
ОУН(м) – Організація українських націоналістів очолювана А. Мельником
ПЗК – Північно-західний край
ПЗУЗ – Північно-західні українські землі
ПСК – Північно-східний край
ПСУЗ – Північно-східні українські землі
ПУН – Провід українських націоналістів
РП – Революційний провід
СБ – Служба безпеки Організації українських націоналістів (бандерівців)
СД – Служба безпеки Німецької націонал-соціалістичної робітничої партії
СМЕРШ – Смерть шпіонам
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
СУЗ – Східні українські землі
УНКВД – Управління народного комісаріату внутрішніх справ
УНМ – Українська народна міліція
УНРА – Українська національна революційна армія
УПА – Українська Повстанча Армія
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
УССД – Українська Самостійна Соборна Держава
УЧХ – Український Червоний Хрест
УШПР – Український штаб партизанського руху
ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади України
ЦДАГО України – Центральний державний архів громадських об’єднань України
ВСТУП
Актуальність теми. В умовах утвердження України як демократичної і правової
держави виникає гостра необхідність глибокого і всебічного дослідження та
переосмислення її історії. Тривалий час на користь ідеологічній кон’юнктурі,
партійно-радянській тактиці і стратегії державного будівництва багато сторінок
української історії невиправдано і незаслужено замовчувалися або ж відверто
фальсифікувалися. Зокрема, чи не найбільш це стосується боротьби за державність
України, в епіцентрі якої перебували українські націоналісти. Діяльність
Організації українських націоналістів, її збройних формувань упродовж тривалого
часу неоднозначно оцінювалася й оцінюється в суспільстві. Компартійні ярлики та
штампи найнегативнішим чином відбилися на суспільній свідомості сучасників
подій і наступних поколіннях. Відголоски тоталітарної доби, ідеї тоталітаризму,
ностальгія за минулим до сьогоднішнього дня помітно впливають на українське
суспільство. Наявність таких тенденцій гальмує державотворчі процеси в Україні,
ізолює від них цілі групи людей.
Організація українських націоналістів тривалий час була провідною силою,
стержнем українського визвольного руху. Розкол ОУН в році не послабив
потенціал оунівського настрою на боротьбу за незалежність України. Більш того,
бандерівське крило Організації українських націоналістів (далі – ОУН(б)) стало
інтенсивніше шукати форми активізації національно-визвольного руху. На
кульмінаційному, збройному етапі боротьби, який розпочала ОУН(б) з моменту
нападу гітлерівської Німеччини на СРСР, важлива роль у консолідації дієвих
націоналістичних сил відводилася Службі безпеки (далі – СБ) ОУН(б). У
неймовірно складній і заплутаній військово-політичній ситуації на СБ ОУН(б)
покладались завдання: забезпечення організаційної цілісності ОУН(б), чистоти її
рядів, відповідальність за залучення до лав організації відданих справі
кадрів.
Діяльність СБ ОУН(б) з повним правом можна визнати неординарним явищем не
тільки вітчизняної, а й світової історії розвідки та контррозвідки. У минулій
світовій практиці складно віднайти бодай ще одну підпільну службу безпеки, яка,
за умов повної відсутності державної і зовнішньої допомоги, розгорнула б роботу
подібної напруженості, масштабності й тривалості.
Силу будь-якої організації, у тому числі й спецслужб, визначають кадри. Саме
кадровий потенціал робив СБ ОУН(б) унікальним, універсальним за можливостями
виконання широкого спектру завдань оунівським під
розділом. Боєздатність
бандерівської СБ – наслідок планомірної й копіткої кадрової роботи ОУН(б).
Оунівці створили зразки навчально-виховних практик, які базувалися на
теоретичних положеннях щодо ролі, місця, завдань есбістів у системі діяльності
ОУН(б). Плани і програми навчального процесу, залучення національно-свідомих
інструкторів – професіоналів своєї справи, дозволили вирішувати складну
проблему забезпечення під
розділів СБ ОУН(б) належно навченими
військово-диверсійними, оперативно-слідчими та розвідувальними кадрами.
Потрібно зважати й на те, що спецслужба ОУН(б) перебувала в протиборстві (або ж
була суб'єктом тактичної співпраці) зі спецслужбами Польщі, СРСР, Німеччини та
її союзників. Протистояння таким серйозним противникам вимагали відповідної
підготовки есбістів ОУН(б). Ефективне виконання СБ ОУН(б) низки специфічних
завдань стало можливим завдяки функціонуванню її допоміжного апарату. Він
складався з «симпатиків», «помічників-агентів», які також проходили відповідну,
почасти елементарну, розвідувально-конспіративну підготовку.
У зв’язку з цим, актуальним з наукової точки зору є комплексний і об’єктивний
аналіз питань, пов’язаних з організацією підготовки особового складу
під
розділів СБ ОУН(б). Необхідність вивчення обраної теми викликане відсутністю
повноцінного дослідження про підготовку і виховання кадрів СБ ОУН(б).
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження є
складовою науково-дослідної теми історичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Історія української
державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер
БФ-).
Об`єктом дослідження є СБ ОУН(б) – спецорган бандерівської фракції ОУН з
розгалуженими відділами розвідувально-контррозвідувального й військового
спрямування.
Предметом дослідження є напрямки, форми та методи теоретичної і практичної
підготовки кадрів СБ ОУН(б).
Хронологічні межі дослідження. Нижня хронологічна межа дисертації визначається
початком р., часом виникнення Революційного проводу ОУН під керівництвом
С. Бандери і створенням СБ ОУН(б). Верхня межа зумовлюється саморозпуском у
середині р. бандерівської СБ і переведенням есбістських кадрів на керівні
посади до референтур ОУН(б).
Методологічну основу дослідження формує комплекс методів, застосування яких
дозволяє глибоко проникнути в специфіку історичного джерела як феномену та
з’ясувати інформативні можливості конкретної сукупності джерел. Використано
методи: аналізу та синтезу, сходження від абстрактного до конкретного й
навпаки, історико-порівняльний. При цьому вузловим пунктом дослідження став
принцип багатофакторності, реалізація якого передбачає врахування всього
комплексу знань, які впливали на формування професійних навичок працівників
СБ.
Мета дослідження полягає в проведенні наукового аналізу напрямків, форм і
методів підготовки кадрів відділів (референтур) СБ ОУН (б). У відповідності до
поставленої мети сформульовані такі наукові завдання дослідження:
визначити стан наукової розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній
історіографії, проаналізувати джерельну базу дослідження;
вивчити історичні передумови, які визначали напрямки підготовки кадрів у
системі СБ ОУН(б);
проалізувати форми і методи проведення навчально-виховного процесу в СБ ОУН(б);
з’ясувати питання забезпечення структур СБ ОУН(б) навчально-методичною
літературою;
проаналізувати військову, розвідувальну та контррозвідувальну підготовку
есбістських кадрів;
розглянути ідеологічно-політичне і гуманітарне виховання кадрів СБ ОУН(б);
виокремити етапи розвитку навчально-виховної системи СБ ОУН(б).
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в історіографії предметом
спеціального наукового дослідження стала підготовка кадрів у референтурах СБ
ОУН(б) у - рр. Виявлені документи і матеріали, більшість яких вперше
вводяться в науковий обіг, і складають основу джерельної бази дослідження.
Переглянуто становлення та розвиток навчально-виховної системи СБ ОУН(б).
Поглиблено знання про напрямки підготовки кадрів для СБ ОУН(б). Уточнено, які
навчально-виховні схеми і методики застосовувалися в процесі виучки есбістських
кадрів. Встановлено кількість і проаналізовано якість спеціальної та допоміжної
навчальної літератури СБ ОУН(б). По-новому розглянуто сутність, наповненість,
специфіку й ефективність військового, розвідувального та контррозвіду-вального
вишколів есбістських кадрів. Запропоновано власну періодизацію становлення та
розвитку навчальної системи СБ ОУН(б). Введено до наукового обігу нові,
розшифровані есбістські криптоніми і псевдоніми.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути
використані при дослідженні функціонування мережі ОУН(б) та УПА, підготовці
узагальнюючих праць з історії ОУН та УПА, українського руху опору в цілому,
розробці шкільних і вузівських підручників з новітньої історії України, а також
для вітчизняних силових відомств (Збройні сили України, Служба безпеки України,
Служба зовнішньої розвідки України).
Апробація дослідження. Результати дослідження оприлюднювалися на: IV
міжнародній науково-практичній конференції «Шевченківська весна» ( березня
р., м. Київ), VІ міжнародній науково-практичній конференції «Шевченківська
весна» (- березня р., м. Київ), міжнародній науковій конференції
«Постновітні реаліїї: виклики для України» ( – травня р., м. Київ),
ІІ міжнародній науковій конференції молодих вчених «Дні науки» ( – квітня
р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції
«Військово-історична наука в Україні та за рубежем: вчора, сьогодні, завтра»
( – травня р., м. Київ).
Основні результати дисертації викладені у чотирьох наукових авторських
публікаціях у виданнях, затверджених переліками ВАК України.
Список
- Київ+380960830922