РОЗДІЛ 2
Соціальне партнерство у сфері праці як система колективних трудових відносин
2.1. Соціальне партнерство у сфері праці: поняття, правове регулювання
Соціальне партнерство вирізняється унікальністю і багатогранністю, воно водночас являє собою і ідеологію, і філософію, і правове явище. Його становлення і розвиток нерозривно пов'язані із формуванням громадянського суспільства, в якому соціальне партнерство виступає важливою складовою частиною, формуванням демократичної, соціальної, правової держави, в якій соціальне партнерство є основою державної політики, а сама держава виступає гарантом соціального партнерства і покликана створювати сприятливі умови для його розвитку. Соціальне партнерство є невід'ємним атрибутом "соціальності" держави. У такій державі стрижневою ідеєю соціального партнерства є положення про необхідність забезпечення соціально-економічних прав кожної людини відповідно до міжнародних стандартів та національного законодавства. Соціальне партнерство розглядається також як спосіб ефективної реалізації соціальної та економічної політики держави. Сформувавшись як відносини між головними суб'єктами ринкової економіки - роботодавцями і найманими працівниками, соціальне партнерство покликане пом'якшити негативні соціальні наслідки ринкових перетворень, сприяти вирішенню соціальних проблем на засадах консенсусу, збереження громадської злагоди.
Соціально-партнерські відносини являють собою специфічний тип відносин, притаманних цивілізованому суспільству з ринковою економікою: суб'єкти цих відносин поряд із спільними інтересами мають протилежні соціальні, економічні, політичні інтереси; ці відносини зорієнтовані не на протистояння, а на досягнення оптимального балансу в реалізації інтересів сторін соціального партнерства, коли роботодавець стабільно одержує прибутки, а найманому працівнику забезпечені гідні умови існування; це такий тип відносин, в якому об'єктивно зацікавлені усі найважливіші соціальні групи, держава в цілому, і на підставі якого досягається соціальна стабільність суспільства, його прогресивний соціально-економічний розвиток.
Протягом усього часу своєї діяльності МОП приділяла велику увагу розвитку співробітництва у сфері праці. МОП підтримує становлення і розвиток соціального діалогу в усьому світі як ефективного інструменту сприяння соціальній справедливості, демократії, солідарності у суспільстві. У Декларації про цілі та завдання Міжнародної організації праці, прийнятій на 26-й сесії Міжнародної конференції праці у Філадельфії в 1944 р., підкреслюється необхідність дотримання принципу трипартизма при виробленні національної і міжнародної економічної і соціальної політики. Відзначається важливість постійних та узгоджених зусиль у міжнародному масштабі, "в яких представники трудящих і підприємців, які користуються рівними правами з представниками урядів, об'єднуються з ними для вільного обговорення і прийняття демократичних рішень з метою сприяння загальному добробуту" (§ I, d).
Принципи дво- і тристороннього співробітництва у сфері праці (біпатризм і трипартизм) одержали свою розробку у конвенціях і рекомендаціях МОП, прийнятих, по-перше, щодо консультацій на підприємствах, на галузевому та національному рівнях та питань, що стосуються діяльності МОП або іншої діяльності, по-друге, дво- і тристоронніх колективних переговорів. Це - Конвенція №87 про свободу асоціації та захист права на організацію 1948 р., Конвенція №98 про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів 1949 р., Конвенція №144 про тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм 1976 р., Конвенція №150 про регулювання питань праці: роль, функції і організація 1978 р., Конвенція №154 про сприяння колективним переговорам 1981 р., Рекомендація №158 про регулювання питань праці: роль, функції і організація 1978 р., Рекомендація №91 про колективні договори 1951 р., Рекомендація №92 про добровільне примирення і арбітраж 1951 р., Рекомендація №94 про співробітництво на рівні підприємства 1952 р., Рекомендація №113 про співробітництво у галузевому і у національному масштабах 1960 р., Рекомендація №129 про зв'язки між адміністрацією і трудящими на підприємстві 1967 р., Рекомендація №130 про розгляд скарг на підприємстві з метою їх вирішення 1967 р., Рекомендація №149 про організації сільських трудящих та їхню роль в економічному і соціальному розвитку 1975 р., Рекомендація №151 про трудящих-мігрантів 1978 р., Рекомендація №159 про процедури визначення умов зайнятості на державній службі 1978 р., Рекомендація №152 про тристоронні консультації 1976 р., Рекомендація №163 про колективні переговори 1981р. та ін. Нині МОП приділяє значну увагу ратифікації та імплементації Конвенції №144, основним принципом якої є проведення ефективних консультацій між представниками уряду, підприємців і трудящих для застосування міжнародних трудових норм [117].
Діяльність МОП щодо сприяння соціальному діалогу спрямована на укріплення можливостей організацій підприємців і трудящих, а також урядів з аналізу соціальних і економічних проблем та розвиток відповідних інститутів і механізмів на національному і міжнародному рівнях, удосконалення форм співробітництва між соціальними партнерами.
Основними умовами ефективності соціального діалогу є представницькість та самостійність партнерів, без яких діалог втрачає усякий сенс.Саме в цьому полягає суть трипартизму, теорія і практика якого відображені в документах і практичній діяльності МОП. У змісті поняття "соціальне партнерство" трипартизм виражає насамперед механізм досягнення його цілей, тобто забезпечення балансу в реалізації інтересів його суб'єктів. МОП визначає трипартизм як систему відносин, в яких держава, підприємці та наймані працівники є самостійними сторонами, котрі здійснюють свої специфічні функції [118].
Модель узгоджених дій між державою, підприємцями та найманими працівниками, яка закріплена у Статуті МОП, є безумовно цікавим варіантом. Разом з тим при
- Київ+380960830922