РОЗДІЛ 2
ДЖЕРЕЛА І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Джерела дослідження
Для комплексного аналізу антропологічного складу українського народу залучено 3 категорії ознак, а саме: соматологічні, одонтологічні, дерматогліфічні.
Соматологічні дані були зібрані Українською антропологічною експедицією 1956 - 1963 рр., організованою відділом етнографії Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Програма дослідження, проведеного під керівництвом В.Д.Дяченка на теренах України, Російської Федерації та Польщі, включала широкий комплекс антропометричних та антропоскопічних ознак, а саме: зріст, поздовжній діаметр голови, поперечний діаметр голови, покажчик голови, найменша ширина і нахил лоба, розвиток надбрів'я, колір очей, колір волосся, колір шкіри, фізіономічна і морфологічна висота обличчя, діаметр вилиць, покажчик обличчя, нижньощелепний діаметр і ріст бороди та волосся на грудях, густота брів, висота носа (від нижнього краю брів і від перенісся, ширина носа, носовий покажчик, поперечний профіль спинки носа, положення кінчика і основи носа, висота, борозни крил, виступання крил носа, положення і форма ніздрів, ширина щілини ока, складка верхньої повіки, профіль обличчя, виступання вилиць, профіль і висота шкірної частини верхньої губи, товщина обох губ, ширина рота, форма підборіддя, мочки вуха і потилиці. При визначенні ознак застосовувались методичні прийоми, описані В.В.Бунаком (1941). Обстежено 79 територіальних груп (вибірок) українців (6768 чол. і 241 жін.) 45 - інших етнічних груп: росіян, білорусів, болгар, поляків, чехів, словаків, хорватів, молдаван, румунів, угорців, німців, албанців, гагаузів, греків, циган, євреїв. Більшість з них - 115 - досліджена особисто В.Д.Дяченком, що зводить до мінімуму негативну роль суб'єктивних чинників при визначенні описових ознак, які можуть істотно вплинути на результати міжгрупових порівнянь.
Детальну інформацію про місцезнаходження вибірок, результати обмірів і антропоскопічних спостережень Української антропологічної експедиції містить монографія В.Д.Дяченка (1965, с.28 - 72).
Одонтологічні дані були зібрані автором дисертаційного дослідження під час експедиційних поїздок 1973 -1999 рр. на теренах України, європейської частини Російської Федерації (включаючи Республіку Комі, Мордовську республіку, Удмуртську республіку та Башкиртостан) і Білорусі, організованих Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, Інститутом народознавства НАН України, Інститутом археології НАН України та Інститутом етнології та антропології ім. М.М. Миклухо-Маклая РАН . Програма дослідження включала широкий комплекс, який, за рекомендаціями О.О.Зубова (1968), застосовується під час роботи з живими людьми, а саме:
Краудінг - лінгвальний ( від лат. facies lingualos - "зсув" верхнього латерального, тобто бокового різця, коли він трохи або повністю випадає з зубного ряду.
Діастема - відстань між медіальними, тобто центральними різцями, яка перевищує 1 мм.
Редукція верхнього латерального різця - зменшення розмірів даного зуба, ступінь якого оцінюється в балах, а саме: 1 - початок редукції, ширина латерального різця складає приблизно половину ширини медіального зуба даного класу; 2 - різець набуває конічної форми, ріжучий край повністю зникає; 3 - різець кілочкоподібної форми, його коронка значно нижча, ніж у сусідніх зубів (рис. 2.1)
Лопатоподібність різців - наявність крайових гребенів на задній стінці різців. Ступінь розвитку даної ознаки визначається за такою схемою: 0 - задня поверхня різця плоска; 1 - на краях, часто з одного
Рис. 2.1. Схема редукції верхнього латерального різця
(0, 1, 2, 3 - бали редукції)
боку, є невеликі, слабо розвинуті гребені, які простежуються лише знизу та в середині коронки; 2 - задня поверхня різця облямована добре розвинутими гребенями; 3 - на задній поверхні розміщені високі гребені, що надають їй лопатоподібної форми (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Лопатоподібні різці (бал 2)
Будова верхнього моляра, або редукція гіпоконуса визначається за чотирибальною схемою, а саме: тип 4 (бал 0) - гіпоконус сильно розвинутий і не поступається за розмірами іншим горбикам; тип 4- (бал 1) - гіпоконус меньший за розмірами, витягнутий, ніби "зрізаний"; тип 3+ (бал 2) - гіпоконус сильно редукований, часто має вигляд заокругленого зернятка, розміщеного між протоконусом і метаконусом; тип 3 (бал 3) - гіпоконус відсутній (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Схема редукції гіпоконуса верхнього моляра
Горбик Карабеллі - додатковий п'ятий горбик, розташований на бічній поверхні протоконуса верхнього моляру. Ступінь розвитку цієї морфологічної структури визначається за шестибальною схемою, а саме: 0 - абсолютно рівна бічна поверхня протоконуса; 1 - на бічній поверхні цього горбика з'являються один чи два невеликі рівчаки, що окреслюють ледве помітне підвищення; 2 - невелике підвищення, окреслене слабим рівчаком; 3 - рівчак набуває глибини борозенки, а її протяжність збільшується, горбик уже має власну вершину; 4 - горбик чітко виражений (щоправда, дещо менший, ніж постійні); 5 - великий горбик, який за розмірами лише трохи поступається гіпо- й метаконусові, наближаючись до рівня жувальної поверхні (рис. 2.4).
Рис. 2. 4. Горбик Карабеллі (0 - 5 - бали розвитку)
Форма нижніх молярів - кількість горбиків на жувальній поверхні вихідного типу нижніх молярів, яка варіює від чотирьох до шести чи навіть семи, а також наявність ("y" - "ігрек" - узор) чи відсутність (+ - "плюс" та "х"-узор) контакту між протоконідом та ентоконідом у центрі коронки жувальної поверхні нижніх молярів.
Рис. 2.5. Будова першого нижнього моляру
Умовні позначення:
Prd, hyd, hld, med, end, med - горбики першого нижнього моляра: протоконід, гіпоконід, гіпоконід, гіпоконулід, ентоконід, метаконід;
1 - дистальний гребінь тригоніда;
2 - колінчата складка метаконіда.
Дистальний греб