Ви є тут

Теоретичні засади стратегії підприємства.

Автор: 
Наливайко Анатолій Петрович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2002
Артикул:
3502U000271
129 грн
Додати в кошик

Вміст

розділ 2.3.). В підході ж ВКШ до двох традиційних показників добавляється ще характеристика безпеки, тобто наявність можливостей уникнути конкуренції. Таким чином як виміри в цьому підході виступають такі показники:
- цінність чи привабливість напрямку діяльності;
- компетентність підприємства у даному напрямку діяльності, яка проявляється через його конкурентну позицію;
- безпека, яка визначається важливістю наявних організаційних зв'язків підприємства з іншими ринковими і позаринковими агентами з метою уникнення конкуренції.
Перші два виміри широко використовуються в більшості моделей стратегічного аналізу й у різних матрицях (див. також пункт 1.2). Введення третього виміру - рівня безпеки - значно розширює аналітичні можливості. Навіть якщо для кожного з трьох вимірів передбачити два рівні оцінки (високий та низький рівень), то в кубічному зображенні матимемо вісім наступних варіантів (рис. 2.26):

Рис. 2.26. Схема стратегічного тривимірного
простору за підходом ВКШ

Можна розглянути вісім особливих стратегій підприємства щодо певного напрямку діяльності (рис. 2.27-2.34).
Аналіз стратегії з використанням тривимірного простору дозволяє краще враховувати особливості стратегічних проблем за умов економічних систем, в яких держава відіграє чи повинна відігравати значну керуючу роль. Зрозуміло, що це в повній мірі стосується країн із соціально-економічною системою, яка трансформується. Разом із тим, якщо розглядати всю низку проблем - від політичної і економічної системи певної країни, через особливості галузі чи напрямку діяльності до персональних якостей керівників підприємства - безумовно варто взяти до уваги, що при стратегічному аналізі повинні бути враховані альтернативні ринковому механізми. Деякі з організаційних механізмів, спроможних виконувати цю функцію і були розглянуті вище.
Рис. 2.27. Стратегія "чемпіона"
Приймається і реалізується, коли підприємство є сильним в усіх трьох вимірах.

Рис. 2.28. Стратегія діяльності без підстраховки
Підприємство не звертає уваги на необхідність мати "нішу безпеки".

Рис. 2.29. Стратегія діяльності з надмірним авантюризмом
Підприємство відчайдушно проникає у нову привабливу галузь, не маючи для цього достатньої підтримки і компетентності.

Рис. 2.30. Стратегія "татусиного синочка"
Має місце за відсутності необхідної компетентності, але за наявності безпеки взаємовідносин (наприклад захист держави) дозволяє працювати у привабливій галузі.
Рис. 2.31. Стратегія розрахунку на соціальну допомогу
Напрямок діяльності не дуже привабливий, і підприємство не має достатніх компетенцій, але держава зацікавлена і надає допомогу.

Рис. 2.32. Стратегія діяльності з філантропічних мотивів
Стосується підприємств, компетентних у даному напрямку, який всебічно підтримується державою, але бізнесово не є привабливим.

Рис. 2.33. Стратегія розвитку з неринкових мотивів
Підприємство продовжує розвивати свої компетенції у напрямку діяльності, який ринково мало цікавий і не має привілейованих відносин з іншими партнерам.

Рис. 2.34. Стратегія "свідомого самогубства"
Виділяється номінально і характеризується слабкою позицією підприємства у всіх трьох вимірах.
* * *
Поданий в І та 2 розділі узагальнений виклад існуючої теоретичної конструкції змісту та процесу розробки стратегії підприємства є, власне, певним результатом порівняння, погодження та синтезу досягнень та позицій багатьох наукових шкіл стратегічного менеджменту. Ясна річ, чисельність точок зору, напрямків і тенденцій розвитку теоретичних побудов даної галузі вимагають проведення досліджень та чіткого розмежування заявлених принципових позицій. У спеціальній літературі висвітлено подібні класифікації, серед яких найкращою, на наш погляд, є позиція Г. Мінцберга (Н. Mintzberg), Б. Альстренда (В. Ahlstrand), та Дж. Лемпела (J. Lampel) [59]. Виділивши десять наукових шкіл стратегічного менеджменту, автори об'єднують їх у дві різновеликі групи, які можна назвати відповідно нормативною (прескриптивною) та позитивною (дескриптивною). До першої групи входять школи дизайну, планування та позиціонування, а до другої належить решта шкіл (табл. 2.12).
Серед численних характеристик різних наукових шкіл нашу увагу привертають базові наукові дисципліни, які слугують теоретичною основою стратегічного менеджменту певної його школи. Як свідчить табл. 2.12, існує вражаюча різноманітність у теоретичних вихідних позиціях, що, власне, ще раз підтверджує, по-перше, надскладність предмета даної наукової галузі і, по-друге, високу динамічність та різнонаправленість процесів формування теоретичної бази стратегії підприємства. Разом з тим у деяких наукових школах стратегічного менеджменту констатується відсутність базової наукової дисципліни.
Більш глибокий аналіз змістових характеристик виділених наукових шкіл показує правомірність використання досягнень і результатів кожної з них в арсеналі засобів стратегічного управління підприємством. Але залишається відкритим питання про те, чи не буде цей арсенал переобтяженим екстраполятивними технологіями, емпіричним матеріалом і чи не буде він здебільшого слугувати покроковому реагуванню на конкурентні загрози, а не стратегії запобігаючого формування умов для прискореної еволюції підприємства? Чи є цей арсенал необхідною сукупністю поглядів та суджень, з яких випливають правила ефективної стратегічної поведінки? Відповіді на ці та на багато інших питань можуть і повинні бути знайдені через продовження та інтенсифікацію науково-дослідної діяльності, направленої на формування, якісне покращання та синтез теорії стратегії підприємства. Свій важливий внесок у цю справу, на нашу думку, має зробити і мікроекономічна теорія.

Висновки до розділу 2
1. Виділення СНд дозволяє більш коректно та повно проаналізуват