РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСТЕРЕЖЕНЬ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
2.1. Загальна характеристика клінічних спостережень.
Дане дослідження засноване на вивченні 349 спостережень хворих з черепно-мозковою травмою, які знаходилися на лікуванні у нейрохірургічному відділенні Сумської обласної клінічної лікарні у 1996 - 2000 роках.
Серед хворих чоловіків було 258 (73,9%),. жінок - 91(26,1%)(гістограма 2.1.1).
Гістограма 2.1.1. Розподіл хворих за статтю.
При виділенні вікових груп ми користувалися класифікацією вікових періодів Інституту геронтології АМН СРСР (1969): особи дитячого віку - до 14 років, підліткового і юнацького віку - 15 - 20 років, молодого і зрілого - 21 - 44 роки, середнього 45 - 59 років, літнього - 60 - 74 роки, старечого - 75 - 89 років і довгожителі - 90 років і більше.
Більшість хворих (276 спостережень - 79,1%) була у молодому та зрілому віці (21-44 роки), 73 пацієнти (20,9%) - у середньому віці (45-59 років) (гістограма 2.1.2.).
Гістограма 2.1.2.Розподіл хворих за віком.
У всіх хворих черепно-мозкова травма була ізольованою. Соматичної, у тому числі серцево-судинної, патології під час обстеження у стаціонарі та за даними анамнезу у цих хворих не було виявлено.
Хворі поступали до стаціонару відразу ж або у перші 2 доби після черепно-мозкової травми, так більшість хворих основних груп (286 чоловік - 81,9%) госпіталізовано в стаціонар у ранні терміни ( до 24-х годин) після травми. Більш пізні терміни госпіталізації ряду хворих обумовлені відносно задовільним їхнім станом безпосередньо після травми. Наступне погіршення стану було причиною звернення до лікаря і госпіталізації хворих. Частина постраждалих у зв'язку з наростанням неврологічної симптоматики після консультації нейрохірурга була переведена у відділення з стаціонарів іншого профілю (гістограма 2.1.3).
Гістограма 2.1.3.Терміни госпіталізації хворих з черепно-мозковою травмою.
У хворих переважала побутова черепно-мозкова травма (53,9%), 27,2% потерпілих отримали травму на виробництві (гістограма 2.1.4).
Гістограма 2.1.4. Розподіл потерпілих з ЧМТ по видах травматизму.
З 349 хворих основної групи, аналізованих у даному дослідженні, участь у трудовій діяльності брали 293 особи (83,9%) (гістограма 2.1.5).
Гістограма 2.1.5.Участь хворих у трудовій діяльності.
Всього померло 22 хворих (8,4 %) з важкою черепно-мозковою травмою (гістограма 2.1.6).
Гістограма 2.1.6. Результати лыкування важкої черепно-мозкової травми.
Для вирішення поставлених завдань усі спостереження розділені на три групи. Першу групу (87 хворих - 24,9%) склали потерпілі з легкою черепно-мозковою травмою - струсом головного мозку та забоєм головного мозку легкого ступеня. У другу групу увійшли 161 хворий (46,1%) з забоями головного мозку середнього та важкого ступеня. У третю групу (101 спостереження - 29%) виділені хворі з стисненням головного мозку внутрішньочерепними гематомами, а також вдавленими переломами кісток склепіння черепу (гістограма 2.1.7). У контрольну групу (39 cпостережень) увійшли чоловіки - донори середнього віку, практично здорові люди, обстежені згідно існуючих правил щодо даного контингенту осіб (відсутність ВІЛ, гепатитів, без відхилень у периферичній крові, з нормальними нирковими та печінковими пробами).
Гістограма 2.1.7. Розподіл хворих за важкістю черепно-мозкової травми.
У групу спостережень з струсами головного мозку віднесені хворі у відносно задовільному стані (13-15 балів за ШКГ) з нетривалим порушенням свідомості, з у різній мірі вираженими загальномозковими симптомами (головний біль, нудота, блювання, загальна слабкість, головокружіння ).
Групу спостережень з забоями головного мозку легкого ступеня склали постраждалі з нетривалим порушенням свідомості, вираженими загальномозковими та незначно вираженими вогнищевими симптомами (12-14 балів за ШКГ). У ряді спостережень діагноз забою головного мозку визначався тільки по наявності переломів кісток склепіння черепу і субарахноїдального крововиливу, а також наявності менінгеального синдрому.
До загальномозкових симптомів відносили ознаки, обумовлені впливом патологічного процесу на функції мозку у цілому. Одним із найбільш частих загальномозкових симптомів, який мав місце при легкій черепно-мозковій травмі було порушення свідомості. Короткочасна втрата свідомості безпосередньо після травми було виявлено у 76 з 87 хворих (87,4%)(гістограма 2.1.8).
Гістограма 2.1.8. Втрата свідомості у хворих.
При надходженні в стаціонар ясна свідомість відзначена у 55 хворих (63,2%) цієї групи. В усіх хворих, що надійшли в стаціонар у ясній свідомості, діагностовано струс головного мозку. У стані помірного оглушення надійшли 32 хворих (36,8%) основної групи. Стан свідомості в хворих при їх госпіталізації відбито у гістограмі 2.1.9.
Гістограма 2.1.9. Стан свідомості в хворих з легкою черепно-мозковою травмою при госпіталізації
Амнестичний синдром у вигляді ретро- та антероградної амнезії спостерігався 20 хворих (22,99%) основної групи.
Головний біль різноманітного ступеня вираженості і інтенсивності відзначався в 78 хворих (89,7%).
Нудота і блювання визначалися у 41 хворих (47,1%) з легкою черепно-мозковою травмою.
Менінгеальний синдром виявлений при надходженні у стаціонар у 17 хворих (19,5%) основної групи.
Зведена характеристика загальномозкових та менінгеальних симптомів у хворих з легкою черепно-мозковою травмою подана у гістограмі 2.1.10.
Гістограма 2.1.10. Характеристика загальномозкових та менінгеальних симптомів при легкій черепно-мозковій травмі (%).
Тривалість проявів загальномозкової та менінгеальної симптоматики відображена у гістограмі 2.1.11.
Гістограма 2.1.11. Тривалість проявів загальномозкових та менінгеальних симптомів при легкій черепно-мозковій травмі (доби).
Вогнищева неврологічна симптоматика тісно перепліталася з загальномозковою. В усіх спо