Розділ 2. Чинники і форми розвитку та підвищення ефективності підприємництва
2.1. Приватизація та комерціалізація державних підприємств
Низька ефективність функціонування державних підприємств змусила уряди багатьох країн здійснити їх приватизацію, або, принаймні, комерціалізацію. Приватизація означає зміну власності. Розвиток поняття приватизації пов'язаний з неоліберальним напрямком в теорії економіки, який характеризується рішучим схваленням приватної власності та зв'язаного з ним підприємництва. Держава передає свою власність фізичним або юридичним особам (недержавним суб'єктам господарювання). Приватизація є характерним процесом не тільки для постсоціалістичних країн. Почалася вона в сімдесятих роках у країнах з традиційною ринковою економікою і значно поширилася у вісімдесятих, особливо у Великобританії (за час, коли прем'єр-міністром була М.Тетчер) і у США (при президенті Р.Рейгані). Наприклад, за час М.Тетчер у Великобританії було приватизовано біля 40% державних підприємств [10, c.40]. 1
Приватизація може бути розпочата під впливом різних причин. Є.С.Савас (E.S.Savas) вказує чотири основні мотиви заміни державної власності приватною. Ними є [209, c.12]:2
1) прагматизм, метою якого є зростання ефективності управління;
2) ідеологія, під якою розуміється те, що рішення уряду є політично обумовленими, і тому менш ефективними ніж рішення в умовах вільного ринку;
3) економічна раціональність, за якою приватні підприємства краще використовують ресурси, якими вони володіють;
4) популізм, згідно якого формування почуття спільноти людей повинно спиратися на добровільні об'єднання, а не створюватися бездушними бюрократичними структурами.
За звітом Світового Банку цілі, які стоять перед приватизацією з кінця вісімдесятих років двадцятого століття, можна описати наступним чином [98]3:
1. Зменшення бюджетних витрат через зменшення субсидій і дотацій в суспільний сектор.
2. Розміщення (алокація) капіталу через біржові механізми, що створює можливості припливу інвестиційних джерел до найбільш перспективних підприємств.
3. Зростання ефективності економічної діяльності. Приватні підприємства ефективніші за державні та комунальні, тому що вони краще використовують засоби, які є в їх розпорядженні. Приватні власники прагнуть максимізувати дохід від залученого капіталу. Керівництво приватних підприємств перебуває під тиском власників, які визначають високий рівень зростання.
4. Підвищення конкурентоспроможності.
5. Звільнення державних структур від управління підприємствами та зменшення чисельності державного та адміністративного апарату.
6. Поширення почуття власності серед широких мас населення.
Разом з тим, безпосередніми цілями приватизації в посткомуністичних країнах є [10, cc.45,46]4:
1) зменшення впливу держави на економіку та зменшення витрат уряду (наприклад, припинення надання субсидій погано працюючим державним підприємствам);
2) створення ефективного та гнучкого приватного сектору, і, як наслідок, підвищення відносної ефективності підприємств;
3) підвищення доходів уряду (з продажу підприємств та подальшого отримання від них податків);
4) посилення впливу споживачів на економіку і, як наслідок, підвищення якості товарів та послуг;
5) децентралізація економіки та збільшення кількості власників засобів виробництва ("демократизація" економіки, що також сприяє припливу зарубіжних капіталів та зарубіжній підтримці діяльності уряду).
Аналіз цілей приватизації, сформульованих різними авторами та різними колективами (школами) економістів і політиків, вказує на тісний зв'язок між ними. Всі автори підкреслюють надії, пов'язані з приватизацією, цілями якої є підвищення ефективності економіки. Приватні суб'єкти господарювання краще використовують наявні ресурси. Варто тут навести думку Р.Піпеса (R.Pipes) [178, c423], який писав: "Власність є невід'ємною складовою частиною добробуту та свободи. Тісний зв'язок свободи і добробуту, переплетений між собою плином історії, свідчить, що одна з головних причин сучасного стану Заходу як світового лідера в економіці є інституція свободи, яка там зародилася та одержала своє найповніше вираження."5 Згідно М.Стружицького (M.Struzycky) [229, c.16], "приватна власність вивільняє ті рушійні сили в економічній діяльності, які зароджуються з прагнення до володіння, самовираження, забезпечення буття, обмеження ризику, і, що сили ці створюють нестандартні мотивації до генерування ідей, організації джерел на їх реалізацію, подолання перешкод та досягнення мети, організування спільноти на створення та функціонування підприємства"6. Приватизація створює також мотивації для вивільнення ініціативи окремих осіб і підприємств шляхом розвитку їх господарської діяльності та підвищення ефективності.
Для державних підприємств ефективність їх роботи не є найважливішою ціллю. В них часто на перше місце ставляться не економічні , а політичні цілі. М.Балтовскі (M.Baltowski) [9, c.29] слушно зауважує, що "зв'язок державних підприємств зі сферою політики та адмініструванням є неминучим. По суті, ці зв'язки є природною, іманентною рисою суспільних підприємств."7 В цих підприємствах чільне місце займають профспілки. Керівництво цих підприємств змушене реалізовувати багато компромісних рішень, які не сприяють підвищенню ефективності. Маючи спільного власника, державні підприємства, як слушно зауважив А.Ліповскі (A.Lipowski), обмежено конкурують за споживача8 і вимагають в держави преференції, різного типу пільги, дотації, кредити, і т.п.9. Велика частка державної власності робить економіку держави подібною до одного великого підприємства. Занепад боротьби за клієнтів з усіма негативними наслідками цього явища, підвищує конкуренцію за доступ до бюджетних джерел.
Досвід засвідчує, що приватна власність саме тоді в найбільшій мірі сприяє зацікавленню в ефективній роботі підприємства, коли воно функціонує в конкурентному середовищі. Тільки в цьому середовищі можна вивільнити притаманний людям потенціал підприємливості. Сама приватизація ще не ство
- Київ+380960830922