РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ ПОМИЛОК І РИЗИКУ ЕКОНОМІЧНОГО
КОНТРОЛЮ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ В КОМП’ЮТЕРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
2.1. Оцінювання помилок і ризику економічного контролю
Впровадження в економіці ринкових принципів господарювання, розвиток ділової
ініціативи та підприємництва сприяють постійному зростанню кількості суб’єктів
підприємницької діяльності. Тож неминуче зростає і навантаження на кожного з
перевіряючих, котрі представляють податкову, контрольно-ревізійну та інші
спеціальні контролюючі служби. Це спонукає відповідні служби удосконалювати
методику проведення контролю, розробляти найбільш раціональні способи
економічного контролю, сутність яких полягає у:
вдосконаленні проведення ґрунтовного аналізу на стадії підготовки до перевірки;
здійсненні тестування статей фінансової звітності на предмет їх достовірності;
вчасному оцінюванні ризиків контролю;
застосуванні статистичних методів.
На необхідність застосування вибіркового способу контролю, зокрема під час
проведення ревізії, у свій час (1974р.) вказував Бутинець Ф.Ф. [33, с. 36].
Пізніше (1985р.) Чумаченко М.Г. відмічав, що «контролю подлежат частота отбора
информации, каналы ее прохождения, к которым попадает информация» [318, с.
61].
Для реалізації вибіркового способу контролю, незалежно від форми його
застосування (ревізія, тематична перевірка, камеральна перевірка, рахункова
перевірка, рахунково-аналітична перевірка, аудит), необхідно послідовно
провести таку організаційно-аналітичну роботу [133, c. 17-24]:
визначити тип, структуру та особливості управління господарюючого суб’єкта;
оцінити ефективність результатів роботи внутрішніх контролюючих структур
підприємств (бухгалтерії, контрольно-ревізійного управління (відділу) тощо);
дати загальну оцінку обліково-аналітичної роботи на підприємствах (перевірити
відповідність показників фінансової звітності за формами № 1 «Баланс», № 2
«Звіт про фінансові результати», № 3 «Звіт про рух грошових коштів», № 4 «Звіт
про власний капітал», № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» даним
облікових регістрів (журналів та відомостей) і Головної книги);
перевірити відповідність фінансової звітності вимогам чинного законодавства й
нормам облікової політики із застосуванням національних положень (стандартів)
бухгалтерського обліку;
оцінити фінансову звітність загалом на предмет відображення в ній правдивої
інформації.
Починаючи з вересня 2002 року планування контролю за використанням бюджетних
коштів, державного і комунального майна має здійснюватись на підставі
розробленого і затвердженого ГоловКРУ стандарту 2 «Планування державного
фінансового контролю» [290], в якому передбачено основні вимоги до планів так
званих «контрольних заходів».
Орган, який здійснює контроль (податковий, контрольно-ревізійний, аудиторська
фірма), повинен мати довідник щодо кожного підприємства, в якому відображати
інформацію про масштаби й характер його діяльності, ділових партнерів,
перспективи розвитку, наявність виробничих ресурсів, персонал та його
керівників, стан обліку (бухгалтерського, податкового, оперативного), порядок
збереження цінностей, розміщення та віддаленість підрозділів тощо. Маючи таку
інформацію, контролюючий орган (перевіряючий) може попередньо оцінювати
трудомісткість роботи, яку йому належить виконати, та з більшою вірогідністю
визначати строки проведення перевірок, тобто готувати й планувати їх таким
чином, щоб гарантувати високу якість, економічність, ефективність і
своєчасність. Під час підготовки до перевірки та її планування перевіряючий,
крім того, має вести облік результатів своєї роботи, щоб бути впевненим: у
кожній конкретній ситуації він використає найефективніші й найдієвіші процедури
та методи контролю. Чітке планування допомагає правильніше обрати підходи до
досягнення мети контролю, краще організувати виконання й контроль здійснюваної
роботи, сконцентрувати увагу на головних питаннях. На стадіях підготовки до
перевірки та її проведення перевіряючий повинен:
визначити головні напрями й особливості діяльності підприємства, яке він
перевірятиме;
отримати інформацію про форми й методи організації управління, обліку,
внутрішньогосподарського контролю;
з’ясувати порядок підзвітності працівників підприємства;
окреслити мету (об’єкти) перевірки та дослідження;
попередньо оцінити слабкі та сильні сторони головних напрямів роботи систем
управління й контролю;
визначити матеріальний бік питань, які розглядатимуться;
дослідити систему внутрішнього контролю цього підприємства і встановити ступінь
достовірності інформації;
виробити найрезультативніший підхід до процесу контролю;
звернути увагу на те, які заходи було вжито для виконання рекомендацій
проведеної раніше перевірки.
Керівникові контролюючого органу водночас слід:
зібрати інформацію про господарські операції підприємства, що перевіряється,
щоб не упустити істотних помилок у фінансовій звітності;
поставити мету й обґрунтувати напрями проведення контролю;
провести попередній економічний і фінансовий аналіз щоб мати уявлення про
характер та обсяг передбачуваної роботи;
відокремити проблеми, яким слід приділити особливу увагу;
поставити професійні вимоги до складу контролюючої групи.
Слід мати на увазі, що під час проведення контролю, у разі необхідності, план
проведення перевірки потрібно переглядати.
Для забезпечення ефективності контролю потрібно, щоб адміністрація підприємства
провела відповідну підготовчу роботу: надала необхідну документацію (свідоцтво
про реєстрацію підприємства, установчий договір, статут, ліцензії, протоколи
засідань засновників, акти перевірок податкової інспекції та
контрольно-ревізійних орган
- Київ+380960830922