РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
2.1. Характеристика інвестиційних ресурсів фінансового ринку
Для здійснення функцій фінансового менеджменту важливим є вибір джерел
фінансування підприємства і визначення їхньої оптимальної структури. На відміну
від нього, інвестиційне рішення, розглянуте раніше, відповідає тільки на
питання, куди вкладати кошти. Найбільш важливі альтернативи, з якими
зустрічається фінансовий менеджер і інвестор, представлено на рис. 2.1.
Форма фінансування
Короткострокове фінансування (поповнення оборотного капіталу, поточні потреби)
Довгострокове фінансування
(інвестиції)
Використання власних оборотних коштів
Кредити і
позики
Цільові фінансові надход-ження
Власні засоби
Довго-строкові кредити
Випуск цінних паперів
Часткові
Боргові
Рис. 2.1. Альтернативні форми фінансування
Ключовим елементом алгоритму прийняття рішення є аналіз альтернатив. Його
реалізація припускає необхідність аналізу всіх наявних інвестиційних ресурсів і
вибору оптимального варіанта. Для полегшення перебору варіантів потрібно мати
упорядковане угрупування інвестиційних ресурсів.
А. Пересада [142] приводить класифікацію інвестицій, у контексті якої усі вони
поділяються на валові і чисті. Валові характеризують загальний обсяг грошових
ресурсів, що вкладаються з метою відтворення активів, у тому числі в нове
будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння, а також
підтримку в необхідній формі діючих потужностей. Чисті інвестиції є вкладенням
засобів у знову створювані виробничі фонди з метою відновлення виробничого
потенціалу і є частиною валових інвестицій.
Більшість авторів як принципову класифікаційну ознаку виділяють фінансові і
реальні інвестиції [36, 118, 201]. Крім того, останнім часом актуально також
виділення з загального обсягу інновацій та інтелектуальних інвестицій.
До фінансових інвестицій відносять вкладення засобів у різні фінансові
інструменти, зокрема в цінні папери, цільові банківські вклади, депозити, паї і
ін. Реальні інвестиції характеризують вкладення капіталу в основні чи оборотні
виробничі фонди; матеріальні активи (будинки, споруди, устаткування й інші
товарно-матеріальні цінності); нематеріальні активи (патенти, ліцензії,
"ноу-хау", технічна, науково-практична, технологічна й інша документація).
Інноваційна форма інвестицій охоплює вкладення засобів у нововведення, зокрема,
у нематеріальні активи, що забезпечують розвиток науково-технічного прогресу і
посилену конкуренцію. Інтелектуальні інвестиції, за своїм змістом та напрямками
належать до інновацій, є внеском у творчий потенціал суспільства, об'єкти
інтелектуальної власності, що захищені відповідними нормативними актами.
Крім наведених типів інвестицій, А. Пересада пропонує використовувати також
поняття прямих і портфельних інвестицій, проте у класифікацію вони не включені
[142]. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі кредиту без участі
інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій. На
відміну від них, портфельні інвестиції носять пасивний характер, коли інвестор
отримує тільки частину (пай) акцій компанії, у надії на одержання хоч і
невеликого, але стабільного прибутку. Проте таке трактування прямих і
портфельних інвестицій, на наш погляд, значно звужує коло можливих інструментів
інвестиційної діяльності, зводячи їх практично тільки до одного виду цінних
паперів — акцій.
Найбільш різноаспектну класифікацію інвестицій розробив І.А. Бланк [36]. У її
основу покладено наступні незалежні ознаки: об'єкт вкладення, характер участі у
інвестиціях, термін інвестування, форма власності інвестиційних ресурсів,
регіональна приналежність.
За об'єктами вкладення засобів виділяються реальні (вкладення в реальні активи:
матеріальні і нематеріальні, включаючи інноваційні інвестиції) і фінансові
інвестиції (вкладення у фінансові активи, у тому числі в цінні папери).
За характером участі в процесі інвестування розрізняють прямі (при особистій
участі підготовленого інвестора у виборі об'єктів інвестування та вкладення
інвестиції) і непрямі, що здійснюються інвестиційними й іншими посередниками.
Як свідчать наведені класифікації, спостерігається розбіжність у змісті терміна
"прямі інвестиції" у [142] і [36]. На нашу думку, більш адекватно розшифроване
це поняття І.А. Бланком.
За терміном інвестування розрізняють короткострокові (до 1 року) й
довгострокові інвестиції, які у свою чергу можуть поділятися на окремі групи.
За формами власності виділяють чотири типи інвестицій: приватні, державні,
іноземні й спільні.
За регіональними ознаками бувають інвестиції в дану країну (внутрішні) і за
кордон (зовнішні).
Незважаючи на те що, приведена класифікація інвестицій відображає їхні
найважливіші ознаки, а в разі потреби може бути поглиблена в залежності від
інвестиційних цілей, вона носить досить загальний характер та не відповідає
глибині класифікаційних проекцій при прийнятті інвестиційних рішень.
І.В. Ліпсіц і В.В. Коссов [112] відзначають, що в комерційній практиці існують
такі типи інвестицій:
інвестиції у фізичні активи (виробничі будинки, споруди, будь-які види машин і
устаткування з терміном служби більше року);
інвестиції у грошові активи, під якими розуміють права на одержання коштів від
інших юридичних і фізичних осіб, наприклад, депозити банку, акції, облігації і
т.д.;
інвестиції у нематеріальні активи, тобто цінності, що підприємство одержує від
заходів щодо підвищення чи перекваліфікації персоналу, розробки торгових
знаків, придбання ліцензій і т.п.
У роботі [181] підкреслюється, що основна відмінність між капіталовкладеннями в
основний і о