РОЗДІЛ 2
ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ, МЕТОДИКА І УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ
ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Вихідний матеріал і методика досліджень
У дослідженнях використовували сорти і форми озимої пшениці різного генетичного
і екологічного походження (південностепового, лісостепового, північнозахідного,
західноєвропейського). Деякі сорти, що спрямовано використовувались в програмі
адаптивної селекції, всебічно вивчались за різних умов вирощування (зрошення,
богара, строки і норми посіву). Строки посіву : ранній (І)-10.09, оптимальний
(ІІ)-25.09, пізній (ІІІ)-10.10 при нормах посіву 3; 5; 7 млн. насіння на 1 га.
Вихідні сорти і форми для прямих і зворотніх схрещувань відбирались таким
чином, щоб забезпечити гібридам комплекс прояву цінних біологічних і
господарських ознак.
Дослідження проводились у 1977-2000 роках на дослідних полях сівозміни відділу
селекції зернових культур Інституту зрошуваного землеробства (нині Інститут
землеробства південного регіону), розташованому в зоні Інгулецької зрошувальної
системи, а також у 1987-2000 роках в Херсонському державному аграрному
університеті. Попередниками озимої пшениці в умовах зрошення була люцерна.
Кожен рік здійснювалось зрізання розетки люцерни на глибину 10-12 см з метою
припинення її відростання. Потім поле вирівнювалось, вносились мінеральні
добрива (N90 P90 кг діючої речовини на 1га) і оранка поля на глибину 28-30 см.
Навесні рослини озимої пшениці підживлювали аміачною селітрою (N30 кг на 1га).
До сівби проводився вологозарядковий полив нормою 850-900 м3 на га, а в період
весняно-літньої вегетації проводилися вегетаційні поливи: в фазу виходу рослин
в трубку і в період формування зерна нормою 450-500 м3 на 1га. Вологість грунту
підтримувалась не нижче 70% рівня НВ. В умовах богари (пар) використовувалась
загальноприйнята агротехніка вирощування озимої пшениці на Півдні України.
Грунт, на якому проводились польові досліди, темно-каштановий,
середньосуглинковий, залишковослабкосолонцюватий з твердим перехідним
горизонтом, зумовлений солонцюватістю і наявністю неглибоко розташованих від
поверхні водорозчинних солей. Грунти характеризуються добре розвинутим гумусним
профілем (52-58 см) з невеликим вмістом гумусу (2,1-2,7%). Хіміко-фізичні
властивості його задовільні, з середньою забезпеченістю поживними речовинами
(гідралізуючий азот – 4,2-5,1 мг/100 г грунту; рухомий фосфор –20,3-25,8 мг/100
г грунту; рухомий калій – 24,2-29,6 мг/100 г грунту).
Сорти озимої пшениці вивчались в трьохфакторних дослідах методом розщеплених
ділянок, посів проводили сівалкою СКС-6-10. Облікова площа ділянок –18 м2 .
Повторення – чотириразове.
Гібриди та їх батьки у гібридних розсадниках розміщувались за схемою: мати –
гібрид - батько. В F1 гібриди і батьківські форми висівались рядами довжиною 2
м (площа живлення рослин 5х30 см). Кількість рядків – залежно від наявності
насіння. З другого покоління гібридні популяції та їх батьків сіяли сівалкою
СКС –6-10 ділянками площею 18-20 м2.
У селекційному розсаднику вивчались нащадки індивідуальних доборів колосів з F2
- F5. Ділянки однорядкові, довжиною 1 м, сівба ручна. Стандартні сорти
Альбатрос одеський, Херсонська 86 - розміщували через 50 рядів. У контрольному
розсаднику випробування ліній проводилось стандартним методом. Стандартні сорти
висівались через 10 номерів. Сівба проводилася сівалкою СКС –6-10. Норма посіву
–5 млн. схожих насінин на га. Облікова площа -5,7 м2.
У конкурсному сортовипробуванні розташування ділянок систематичне. Норма посіву
– 5 млн. схожих насінин на га. Повторення – чотириразове. Облікова площа 15
м2.
Більш докладніша характеристика селекційного процесу озимої пшениці в
лабораторії селекції і генетики пшениці подана в таблиці 2.1 і рисунку 2.1.
Усі необхідні обліки, оцінки та спостереження виконувались згідно
загальноприйнятих методів державного сортовипробування.
Таблиця 2.1
Схема селекційного процесу озимої м’якої пшениці у лабораторії селекції і
генетики пшениці Інституту землеробства південного регіону
Етапи роботи
Об’єм і зміст
Вивчення вихідних форм за комплексом ознак в робочій колекції, яка щорічно
налічує 150-200 зразків. Добір батьківських компонентів для схрещування.
У розсаднику гібридизації за різними схемами (прості, потрійні, беккроси)
проводиться щорічно 100-150 схрещувань із розрахунком одержати не менш 100-120
зерен з кожної комбінації.
У F1 проводиться браковка комбінацій сприятливих до фітозахворювань. Добір
гібридних популяцій з добрими фізичними показниками якості зерна із відповідним
фенотипом.
Проведення індивідуальних доборів кращих за фенотипом рослин F2 (10-15 тис.
колосів) з використанням запропонованих нами методів [205,362,363], які за умов
конкурентного виживання поліпшують добір найбільш життєстійких форм із
гібридних популяцій F2 – F3. Вибраковка гібридних популяцій F2 проводиться за
тими ж ознаками, що і в F1.
Метод-педигрі у роботі з гетерозиготними рослинами F3 – F4 (10-15 тис.рослин) в
селекційному розсаднику при широкорядковому (30 х 5 см) посіві. Добір кращих
генотипів за фенотипом, стійкістю до фітозахворювань, фізичними показниками
якості зерна, седиментації (700-900 ліній).
У контрольному розсаднику вивчається від 700 до 900 номерів за різних умов
вирощування (зрошення, богара). Площа ділянки 5м2, норма посіву 5 млн. схожих
зерен на 1 га., розміщення сортів-стандартів систематичне через 10 номерів.
Добір до попереднього випробування 20-30 % кращих номерів. Проводиться оцінка і
добір за стійкістю до фітозахворювань, фізичними показниками якості зерна, за
кількістю і якістю клейковини.
Проводяться індивідуальні повторні добори і повернення їх для вивчення в
селекційний розса
- Київ+380960830922