Ви є тут

Клініко-патогенетичне обгрунтування застосуванняя фізичних чиників у реабілітації дітей з захворюваннями органів дихання

Автор: 
Кравченко Лілія Григорівна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0503U000172
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У розділі приведено застосовані у роботі методики досліджень у дітей з гострою
(часто хворіючі діти, гострі обструктивні бронхіти, пневмонія) та хронічною
(бронхіальна астма) патологією органів дихання та обгрунтування доцільності їх
застосування для оцінки стану дітей і аналізу ефективності відновлювального
лікування.
Під нашим спостереженням перебувало 780 дітей з захворюваннями органів дихання
віком від 1 до 14 років. За нозологічними формами було сформовано такі групи
дітей з найбільш поширеною респіраторною патологією:
— група дітей, що часто хворіють на гострі респіраторні інфекції, — 320
пацієнтів, з них 53,1 % хлопчиків, 46,9 % дівчаток;
— з гострими обструктивними бронхітами — 112 пацієнтів, з них 54,4 %
хлопчиків, 45,6 % дівчаток;
— з пневмоніями — 128 пацієнтів, з них 53,1 % хлопчиків, 46,9 % дівчаток;
— хворі на бронхіальну астму (атопічна форма) — 220 дітей, з них 61,8 %
хлопчиків, 38,2 % дівчаток.
Діагнози визначали відповідно до сучасної класифікації (2-й з’їзд фтізіатрів
та пульмонологів України, 1998) на підставі поглибленого комплексного
обстеження дітей.
Усім дітям, що перебували під наглядом, призначали загальний аналіз крові,
загальний аналіз сечі, аналіз кала на яйця глистів та найпростіших, мікроскопію
та бактеріальне дослідження кала.
Обстеження включало також консультації фахівців — отоларинголога,
гастроентеролога, за показаннями — невролога, ендокринолога, ортопеда,
кардіолога тощо.
Велику увагу приділяли збиранню анамнезу, за даними багатьох досліджень лише
за результатами аналізу анамнестичних та клінічних особливостей можна вірно
визначити діагноз у 70-80 % випадків [106, 179].
Методики збирання анамнезу, клінічне обстеження в роботі відповідали
загальноприйнятим методикам [25, 75, 106].
Всім дітям, що перебували під наглядом, призначали загальний аналіз крові,
підраховували такі показники: рівень гемоглобіну, еритроцитів, цвітовий
показник, кількість лейкоцитів та лейкоцитарну формулу, рівен ШОЕ, вміст
тромбоцитів, у частини — визначали час згортання крові.
Загальне лабораторне обстеження включало загальний аналіз сечі, аналіз кала на
яйця глистів та найпростіших, мікроскопію кала.
Враховуючи сучасні погляди на етіопатогенетичні механізми розвитку захворювань
органів дихання та виходячи з завдань роботи використовували імунологічні,
біохімічні, цитологічні, функціональні методики, кореляційну лазерну
спектроскопію, імунотермістометрію.
Для визначення стану загальної реактивності застосовували імунологічне
дослідження. Комплекс імунологічного дослідження клітинної ланки складався з
вивчення кількості Т- і В-лімфоцитів за методом розеткоутворення по Mendes,
вмісту теофілін-чутливих (ТФЧ) та теофілін-резистентних (ТФР) лімфоцитів, їх
співвідношення [97, 424, 431]. Також оцінювали рівень субпопуляцій Т-лімфоцитів
СD3+, CD4+, CD8+ та індекс імунорегуляції (CD4+/CD8+) імунохімічним методом з
застосуванням панелі моноклональних антитіл (Київ, Інститут онкології ім.
Р.Е.Кавецького) [236]. Для візуалізації результатів та підрахунку клітин
використовували систему ПАП (пероксідаза-антипероксідаза) за Пінчук В.Г. і
співавт. [235].
Стан гуморальної ланки імунітету аналізували за такими тестами.
Концентрацію сироваткових імуноглобулінів класів A, M, G визначали за методом
імунодифузії у гелі по Manchini.
Вивчали вміст: антитіл до тканин легенів, бронхів, печінки в реакції тривалого
зв’язування комплемента на холоді; циркулюючих імунних комплексів в сироватці
крові за Digeon [377].
Враховуючи роль макрофагальної системи у патогенезі захворювань органів
дихання, досліджували фагоцитарну активність нейтрофілів, оцінку проводили
шляхом підрахунку відсотку фагоцитуючих клітин та фагоцитарного індексу при
інкубації лейкоконцентрата зі стафілококом. Кисневозалежний метаболізм
нейтрофілів вивчали у спонтанному та індукованому варіантах по утворенню О2. В
якості індикатора використовували нітросиній тетразолій, що при відновлюванні у
діформазан випадає у клітинах у вигляді нерозчинених синіх гранул [35, 97].
Для оцінки функціонування місцевих захисних факторів визначали функціональну
активність макрофагів мокротиння, рівень сироваткового Ig A в мокротинні хворих
(за Manchini) за допомогою моноспецифічної сироватки НДІ ім. М.Ф.Гамалії
(Москва).
З огляду на патогенетичне значення при патології органів дихання, вивчали стан
окислювального гомеостазу за активністю неферментативного вільнорадикального
окислення (ПОЛ) та основних ферментів системи ендогенних біоантиоксидантів,
антиоксидантного захисту (АОЗ). Активність вільнорадикального окислення у
плазмі крові оцінювалась за вмістом у сироватці крові рівня первинних - дієнові
кон’югати (ДК), і кінцевих - малоновий діальдегід - продуктів перекисного
окислення ліпідів (за І.Д.Стальною, 1978) [155, 284].
Стан системи АОЗ оцінювали за активністю в крові хворих антирадикального
ферменту церулоплазміну (за методикою Севериной О.Б., 1986) та антиперекисного
ферменту - каталази (за методикою М.А.Королюк, 1988) [82, 155]. Визначали
рівень загальної антиоксидантної активності в ерітроцитах за ступенем
інгібірування аскорбат- та фероіндукованого окислювання твіна-80 до малонового
діальдегіду.
До комплексу обстеження залучали тестування активності біогенних амінів,
оцінювали вміст серотоніну крові за флюорометричним методом з О-фталевим
альдегідом [155].
Крім традиційних методів дослідження в роботі використано метод лазерної
спектроскопії, яка дозволяє проводити дослідження системи гомеостазу в
мінімальних об’ємах сироватки або плазми крові, що вель