Ви є тут

Діагностика та хірургічне лікування хронічного біліарного панкреатиту з використанням мініінвазивних технологій.

Автор: 
ЛИТВИНЕНКО Олександр Миколайович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0503U000253
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика та групи хворих.
Наша робота основана на аналізі результатів обстеження та лікування 623 хворих
на ХБП, які знаходилися на лікуванні в клініці Інституту хірургії та
трансплантології АМН України з 1993 по 2001 рік.
Діагноз ХБП виставлявся як до, так і під час оперативного втручання. Підставами
для його встановлення в доопераційному періоді була сукупність наступних
ознак:
1. Характерна для ХП клінічна картина захворювання. Домінуючим в ній є больовий
синдром з локалізацією болі в лівому підреберўї, епігастральній області, які
виникають або підсилюються після прийому їжі.
2. Непухлинна патологія жовчного міхура чи/та жовчевивідних шляхів чи/та ВС
ДПК.
3. Тривалість захворювання більше одного року.
4. Наявність характерних для ХП змін підшлункової залози, виявлених при
проведенні інструментального обстеження.
Під час операції діагноз ХБП встановлювали на підставі сукупності наступних
ознак:
1. Збільшення розмірів, підвищення щільності при пальпації ПЗ чи її кістозних
утворень.
2. Наявність патології жовчного міхура, жовчевивідних проток.
3. Відсутність ознак пухлини при гістологічному дослідженні.
ХБП найбільш часто діагностували у осіб в віці від 30 до 60 років, коли людина
перебуває в найбільш працездатному періоді (табл. 2.1). Середній вік хворих
склав 53,5 роки. Це свідчить про велику соціально–економічну значимість
вирішення проблеми раціонального лікування хворих на ХБП, важливість трудової
та соціальної реабілітації цих хворих.
Серед наших хворих кількість жінок значно переважала кількість чоловіків. Їх
співвідношення було 1:2,2. Цей показник відрізняється від такого у хворих
хронічним первинним панкреатитом, серед яких домінують чоловіки.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на хронічний біліарний панкреатит
за статтю та віком
Стать
Вік, роки
Всього
до 20
20–25
26–35
36–45
46–55
56–65
стар-ше 65
абс.
Чоловіки
12
20
70
66
18
192
30,8
Жінки
16
26
55
130
160
42
431
69,2
Провідними причинами ХБП серед наших хворих стали хронічний калькульозний
холецистит, холедохолітіаз, папілостеноз. Серед причин розвитку хронічного
запалення ПЗ також були КТЖШ, “залишковий” жовчний міхур із каменями (табл.
2.2).
Враховуючи мету та задачі нашого дослідження, пацієнти були розподілені на
п'ять груп в залежності від локалізації патологічного процесу та якості змін ПЗ
відповідно Марсельсько–Римської класифікації.
Загальною ознакою для всіх груп являвся діагноз ХБП.
Першу групу склали хворі запальною формою ХБП при калькульозному холециститі
або при залишковій куксі жовчного міхура. В неї увійшли 85 (13,6 %) хворих.
Другу групу склали 425 хворих (68,2 %) запальною формою ХБП при
холедохолітіазі. В третю увійшли 72 пацієнти запальною формою ХБП (11,6 %) із
стенозом ВС ДПК, в тому числі - 45 із холедохолітіазом. У хворих четвертої
групи основним етіологічним фактором цієї ж форми ХБП була КТЖШ. Її склали 13
пацієнтів (2,1 %). Окремо, в п'яту групу виділили 28 осіб (4,5 %) із фіброзною
формою ХБП, кістами та абсцесами ПЗ, яким на ній були виконані прямі оперативні
втручання.
Таблиця 2.2
Характер патології жовчевивідної системи у хворих на хронічний біліарний
панкреатит
Діагноз
Число хворих
абс.
Калькульозний холецистит
в т. ч. ускладнений:
а) холедохолітіазом
б) папілостенозом
374
271
28
60,0
43,5
4,5
Резидуальний та рецидивний холедохолітіаз
в т. ч. ускладнений папілостенозом
203
19
32,6
3,1
Папілостеноз
25
4,0
“Залишковий” жовчний міхур
0,8
Кістозна трансформація жовчевивідних проток
16
2,5
Всього …
623
100
Середня тривалість захворювання склала 5,3±3,2 роки. Більше ніж у половини
хворих вона перевищувала 5 років. Прогресуючий перебіг хвороби приводив до
неодноразової госпіталізації хворих. Значна частина пацієнтів –239 (38,0 %),
раніше перенесли оперативні втручання, які не позбавили їх від ХБП. Серед них
34,7 % перенесли холецистектомію, в тому числі 5 хворих – лапароскопічну, 12,6
% – холецистектомію з холедохолітотомією, у 3,6 % була виконана ЕП. При
рецидивному холедохолітіазі хворі перенесли від 2 до 5 трансабдомінальних та
ендоскопічних екстракцій конкрементів із ЗЖП.
Більшість оперативних втручань (97,1 %) була виконана в плановому порядку. Всі
операції проведені під ендотрахеальним наркозом.
Післяопераційна летальність склала 1,9 %.
З урахуванням характеру патології, на ґрунті якої виник ХБП, хворим
виконувалися різноманітні операції на жовчному міхурі, жовчевивідних шляхах, ВС
ДПК, ПЗ. По типу доступу при оперативних втручаннях їх умовно розділили на три
групи. До першої з них віднесли пацієнтів, яким виконані лише відкриті
операції, до другої – при лікування яких поєднували відкриті та мініінвазивні
методики. Пацієнтам третьої групи були виконані лише мініінвазивні методики.
Першу групу склали 207 хворих. Середній вік їх склав 56,4 роки. Серед цих
хворих 32 раніше перенесли операції. В 26 випадках це була ХЕ, в тому числі з
ЕПСТ – 6, ХЛТ – 3, операціями на ПЗ – 3, біліодигестивними анастомозами – 4.
Також в анамнезі було виконання ХЄА – 4, ГЄА – 1, повздовжньої
панкреатоєюностомії – 1. Гіпербілірубінемія мала місце у 39,6% пацієнтів.
Операції, обмежені лише втручанням на біліарній системі, були виконані 184
хворим цієї групи (табл. 2.3).
В 23 випадках хворим першої групи виконані комбіновані втручання на біліарній
системі та на ПЗ. Серед них переважали ППЄА та ПЦЄА, вони були виконані
відповідно 8 та 6 хворим в поєднанні із ХЕ, ЗД ЗЖП чи ГЄА. Серед них – три
хворих з кістозною трансформацією жовчних шляхів