Ви є тут

Агротехнологічні основи вирощування яблуні на грунтах легкого гранулометрич-ного складу

Автор: 
Середа Іван Іванович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0503U000403
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Екологічні умови зони проведення досліджень
Полісся просторово розміщене в північній частині країни між 50 і 62 паралелями
північної широти та 24 і 36 мередіанами східної довго-ти і являє собою окрему
фізико-географічну (агрогрунтову) зону змі-шаних лісів з дерново-підзолистими
типовими і оглеєними грунтами. Загальна площа біля 11,4 млн.га, що становить 19
% всієї території України. Межа між Поліссям і Лісостепом чітко проявляється по
хара-ктеру рельєфу, грунтів і рослинності. По древніх і сучасних річкових
долинах поліські ландшафти проникають в лісостепову зону. Найбільш значним з
них є так зване Мале Полісся, яке простягається від Шепеті-вки до
Рава-Руської.
По ряду агроекологічних факторів Полісся ділиться на чотири провінції: західну,
центральну правобережну, лівобережну високу і лі-вобережну низинну. Полісся
належить до найменш розореної зони України. Із загальної площі
сільськогосподарських угідь 7 млн. 706 тис. га, орні землі займають 5 млн. 180
тис.га. Орні землі становлять 45,4 % всієї земельної площі. В цій зоні
найбільша кількість лісів – бі-ля 25-30 %. Значним резервом розширення
сільськогосподарських угідь в Поліссі є меліоративне освоєння піщаних та
перезволожених грунтів.
Геоморфологія, геологічна будова та грунтотворчі породи.
Зона проведення досліджень знаходиться в межах Поліської ни-зовини
Східно-Европейської рівнини і займає північну частину Украї-ни. Це велике
пониження, обмежене з півночі, сходу і півдня підви-щеннями, що сприяє сюди
надходженню значної кількості води. Межі низовини чітко простежуються по
рельєфу і будові четвертинних від-кладів. Превалюючі абсолютні висоти
коливаються в межах 150-180 м. На заході низина займає частину
Галицько-Волинської западини, в се-редній частині розміщена в межах
Українського кристалічного щита і його схилів, на сході – в межах
Дніпровсько-Донецької западини і схилах Вороніжського масиву. В Житомирському
Поліссі складові Українського кристалічного щита – докембрійські породи
(граніт, габ-ро-лабладоріт та інші) виявляються не тільки в долинах рік, але й
на його водорозділах. В інших частинах низовини вони перекриті потуж-ними
відкладами. Осадові породи включають відклади від палеозоя до антропогена.
Проте стратиграфічна послідовність залягання порід, їх склад, потужність в
різних місцях низовини неоднакові внаслідок різної геологічної історії їх
розвитку [280].Із доантропогенних відкла-дів, крім кристалічних порід, в
формуванні сучасного рельєфу при-ймають участь мергель і крейда. Вони часто
виходять на поверхню або перекриваються малопотужною товщею четвертинних
відкладів у Во-линському Поліссі.Превалююча поверхня Поліської низовини
сформо-вана антропогенними відкладами, які представлені слідуючими гене-тичними
типами: льодовиковими, флювіогляціальними, алювіально-озерними, озерними,
еоловими, елювіальними і органогенними. В зв’язку з цим на цій території
виділяються моренні, зандрові, морено-зандрові, акумулятивні, терасові рівнини,
кряжі і підвищення.
Рельєф моренних рівнин хвилястий. Інколи місцевість має бугри-стий або грядовий
характер. Поверхня зандрових рівнин характеризу-ється еоловими формами рельєфа
у вигляді піщаних дюн, гряд, горбів, косогорів. Останні форми рельєфа розвинуті
також на надзаплавними терасами річок, межиріччях, складеними алювіальними
пісками. Хара-ктерною особливістю рівнинних територій є наявність замкнених
по-нижених форм рельєфа різних параметрів.Будова поверхні денудацій-них рівнин
визначається складом їх порід. Поряд з ідеально рівними територіями має місце
хвилястий, горбистий і грядовий рельєф. В міс-цях, де переважають карбонатні
породи, розвинуті карстові утворення у вигляді провалів і других форм.Кряжі і
підвищення чітко виділяють-ся на місцевості і характеризуються превалюванням в
їх складі четвер-тинних відкладів лесових порід з розвинутою густою, часто
багатосту-пеневою яружно-балочною мережею.
При слабовираженому мікрорельєфі Полісся характеризується розвинутим
мезорельєфом. Останній має чітко виражену акумулятивну особливість, його
нерівності сформовані за рахунок нерівномірних льодовикових відкладів. В
піщаних районах зони превалює характер-ний гривистий мезорельєф, місцевість тут
складена витягнутими піща-ними грядами із заболоченими пониженнями між ними.
Місцями піща-ні гряди перевіяні і утворюють дюни.Рельєф східного Полісся
відріз-няється від рельєфа західних районів. Місцевість тут представлена
дрібнохвильовою рівниною, серед якої виділяються підвищення у ви-гляді округлих
горбів, складених мореною з пологими схилами у всі сторони. Схили моренних
горбів, як правило, покриті воднольодови-ковими піщаними відкладами.
Грунтотворчі породи Полісся є визначальним чинником генезису та рівня родючості
грунтів. Якість генетично різних типів материнсь-ких порід визначається,
головним чином, гранулометричним складом. В зв’язку з тим, що в четвертичний
геологічний період Полісся було покрито льодовиками або знаходився під впливом
великої кількості води, яка витікала з-під льодовиків, на цій території
сформувалась ве-лика кількість грунтотворчих порід з різними фізико-хімічними
влас-тивостями. Найбільш розповсюдженими материнськими та підстилаю-чими
породами тут є відклади льодовикового та алювіального похо-дження. Льодовикові
відклади (морена) розповсюджені окремими ост-ровами на підвищених місцях. Часто
морена буває підстилаючою по-родою, на якій залягають флювіогляціальні
піщано-супіщані відклади. Льодовикові породи складені неоднорідним матеріалом
супіщаного