РОЗДІЛ 2
САРМАТИ В ІІІ – ІІ СТ. ДО Н.Е.
2.1. Ольвійські епіграфічні документи ІІІ ст. до н.е. і сармати
Визначення часу проникнення сарматів на землі західніше Дніпра, як утім, і
освоєння ними цієї території залишається багато в чому актуальним і до
теперішнього часу. Складність вирішення цієї проблеми полягає в явному
протиріччі даних античної письмової традиції і епіграфіки з археологічними
матеріалами, що є в нашому розпорядженні. З одного боку, археологічні джерела
переконливо свідчать про те, що поетапне освоєння сарматами цього регіону
починається не раніше останньої третини I ст. до н.е., з іншого боку - рядки
ольвійського декрету на пошану Протогена не менш переконливо вказують на
присутність сарматів (саіїв) у безпосередній близькості від Ольвії і навіть під
її стінами, принаймні, вже наприкінці III ст. до н.е. [1 Див.: Карышковский
П.О. Истрия и ее соседи на рубеже ІІІ – ІІ вв. до н..э. - С.44 – 45; Мачинский
Д.А. Некоторые проблемы этногеографии восточноевропейских степей во ІІ в. до
н.э. – І в. н.э. – С. 47 – 48; Смирнов К.Ф. Ольвийский декрет в честь Протогена
и сарматы// Античные государства и варварский мир. – Орджоникидзе, 1981. – С. 3
– 26; Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса VІІ – І вв. до
н.э. – М., 1989. – С. 181, прим.14; Щукин М.Б. На рубеже эр. – С. 96 - 98.]
Оскільки надалі ми будемо неодноразово звертатися до цієї чудової пам'ятки
елліністичної епіграфіки уявляється цілком правомірним привести у перекладі in
extenso ті рядки ольвійської псефізми, які мають безпосереднє відношення до
проблеми, що вивчається.
Сторона А. “…Так як і Геросон, батько Протогена, зробив місту великі і важливі
послуги і грошима і діяльністю, і Протоген, що успадкував від батька
прихильність до народу, усе життя продовжував говорити і діяти кращим чином:
по-перше, коли цар Саітафарн прибув у Канкіт і вимагав дарунків, що давалися з
нагоди його проїзду, а суспільна скарбниця була порожня, він на прохання народу
дав 400 золотих; ... і при тому ж жерці (Геродорі – О.Д.), коли з'явилися в
великій кількості Саії за одержанням
Рис.2.1 Сармати на землях західніше Дніпра в ІІІ – ІІ ст. до н.е.
(за Дзиговский А.Н. Очерки истории сарматов Карпато-Днепровского
региона.-Одесса, 2003)
дарунків, а народ не міг їм дати і попросив Протогена допомогти його скрутному
становищу, він, виступивши, запропонував 400 золотих; і як обраний член колегії
Дев'яти, він запропонував від себе не менш 1500 золотих у рахунок майбутніх
доходів, з яких були вчасно задоволено багато скіптроносців і немало дарунків
було вигідно приготовлено для царя; і коли віддано було на відкуп спорядження
посольства в резиденцію царя [Саітафарна] за постановою, згідно якої відкупники
повинні були одержати від міста 300 золотих, а … архонти не могли заплатити ці
гроші, … - то Протоген побачивши, що місто зазнає великих неприємностей, сам,
з'явившись на збори, дав ці 300 золотих; … і коли цар Саітафарн з'явився на цю
сторону за дарунками і архонти, скликавши народні збори, оголосили про прибуття
царя і про те, що в скарбниці немає ніяких коштів, Протоген, виступивши, дав
900 золотих; коли ж посли Протоген і Аристократ узяли ці гроші і з'явилися до
царя, однак цар, незадоволений дарунками, розгнівався і виступив у похід…”
Сторона В. “Ще – ж, коли найбільша частина міста з боку річки, саме вся гаванна
частина і що прилягає до колишнього рибного ринку,…не була оточена стіною, а
перебіжчики сповіщали, що Галати і Скіри уклали союз і зібрали великі сили, що
і з'являться зимою, а окрім того ще, що Фісамати, Скіфи і Савдарати шукають
укріпленого місця, так само боячись жорстокості Галатів, і коли внаслідок цього
багато хто впав у відчай і приготувався залишити місто, а разом з тим у країні
трапилося багато й інших сумних подій, усі раби і прикордонні Мікселліни,
числом не менш 1500, що були в попередню війну союзниками в місті, були
підкуплені ворогами, … Протоген обіцяв сам вибудувати обидві стіни і наперед
запропонував усі витрати на них,…ще ж коли, багато підрядників відмовилися від
робіт, Протоген сам зробив роботи для міста і не заподіяв ніякого збитку
народу,…Прийнявши на себе суспільне керування і посаду скарбника і
розпоряджаючись найважливішими міськими доходами,…він на протязі 3-х років
безупинно усім керував чесно і справедливо …” [2Inscriptiones antiquae orae
septentrionalis Ponti Euxini Graecae et Latinae/ Ed. B. Latyschev. – 2 ed. –
Vol.1. - Petropoli, 1916. - №32.].
Запропоновані нині компромісні варіанти вирішення проблеми, що нас цікавить,
які зводяться до того, що основні території кочовищ і плацдарм для наступу
сарматів на захід в III ст. до н.е. знаходилися в областях Подоння і особливо
Прикубання [3 Виноградов Ю.А., Марченко К.К., Рогов Е.Я. Сарматы и гибель
“Великой Скифии” – С. 102 – 103.], або, що сармати наприкінці III-II ст. до
н.е. періодично робили свої набіги під стіни Ольвії з цих же районів, з метою
одержання данини [4 Симоненко А.В., Лобай Б.И. Сарматы Северо-Западного
Причерноморья в І в. н.э. – С. 78 – 79; Бунятян К.П., Мурзін В.Ю., Симоненко
О.В. На світанку історії.– С. 226, 227.], також не зовсім задовольняють, хоча,
безсумнівно, і заслуговують пильної уваги. Певним чином, археологічним
підтвердженням цих набігових операцій могло б стати найраніше, на даний момент,
сарматське поховання, досліджене біля с.Нікольське в Нижньому Подністров'ї, що
датується середньолатенською фібулою з “вісімками” на дужці останньою чвертю
III – серединою II ст. до н.е. [5 Щукин М.Б. На западных границах Сарматии
(некоторые проблемы и задачи исследования). – С.33; Його ж. На рубеже эр. – С.
152.] Однак, воно поки що єдине, та й до то
- Київ+380960830922