РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методи досліджень
Задля практичної реалізації поставленої мети й завдань дослідження нами було
використано такі методи:
1. Методи визначення основних антропометричних показників.
2. Методи визначення показників центральної гемодинаміки під час проведення
масових обстежень.
3. Методи визначення показників центральної гемодинаміки під час проведення
індивідуальних обстежень.
4. Метод варіаційної пульсометрії (методика математичного аналізу серцевого
ритму) за Р.М.Баєвським.
5. Метод визначення адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму
за Р.М.Баєвським.
6. Метод визначення адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму
за розробленою автором методикою.
7. Методи оцінки фізичної працездатності й рівня фізичного стану організму під
час проведення масових обстежень.
8. Методи оцінки фізичної працездатності й аеробної ємності організму під час
проведення індивідуальних обстежень.
9. Методи математичної статистики
2.1.1. Методи визначення основних антропометричних показників
У межах цього дослідження, в осіб, які підлягали обстеженню, визначали довжину
тіла (ДТ, см) за допомогою стандартного ростоміра й масу тіла (МТ, кг) за
допомогою медичних ваг.
2.1.2. Методи визначення показників центральної гемодинаміки під час проведення
масових обстежень
Проведення масових обстежень пов'язано з необхідністю одержання значного обсягу
експериментальних даних за досить обмежений час. У зв'язку з цим, під час
проведення досліджень подібного роду, основна увага приділяється мало
трудомістким методам, а також комплексу розрахункових параметрів, що дозволяють
дати оцінку функціональному стану організму.
Розмір частоти серцевих скорочень (ЧСС, уд/хв) розраховували за допомогою
електрокардіографа, для чого записувалася електрокардіограма (ЕКГ) у другому
стандартному відведенні (не менш 5-6 кардіоциклів) і використовувалася
формула:
ЧСС = 60 / R-R, (2.1)
де R-R – середня тривалість інтервалу R-R із 5 зареєстрованих кардіоциклів,
виражена в секундах.
Систолічний об'єм крові (СОК, мл) розраховували за формулами Старра
(застосовується, в основному, для дорослих людей) і Бомаш (використовується при
обстеженні дітей до 14 років).
СОК (за Старром) = 97,7 + 0,5 · АТп – 0,6 · АТд – 0,6 · В, (2.2)
СОК (за Бомаш) = 40 + 0,5 · АТп – 0,6 · АТд + 3,2 · В, (2.3)
де АТп – пульсовий артеріальний тиск, мм рт.ст., а АТд – діастолічний
артеріальний тиск, мм рт.ст., В – вік, роки.
Незважаючи на відносну точність вимірів СОК за формулами Старра й Бомаш, вони
дають можливість одержання об'єктивної інформації про середнє групове значення
даного показника, а також про характер його динамічних змін під впливом різних
чинників.
Хвилинний об'єм крові (ХОК, л/хв) розраховували за такою формулою:
ХОК (л/хв) = ЧСС · СОК (2.4)
Величина артеріального тиску (АТ, мм рт.ст.) реєструвалася за методом
М.С.Короткова за допомогою тонометра й фонендоскопа.
Визначали такі види артеріального тиску: АТс – систолічний артеріальний тиск,
мм рт.ст.; АТд – діастолічний артеріальний тиск, мм рт.ст.; АТп – пульсовий
артеріальний тиск, що розраховується як різниця між величинами систолічного й
діастолічного артеріального тиску, мм рт.ст.; АТср. – середній артеріальний
тиск, обчислений за формулою:
АТср. = АТд + 1/3 АТп, мм рт.ст. (2.5)
2.1.3 Методи визначення показників центральної гемодинаміки під час проведення
індивідуальних обстежень
Проведення додаткових індивідуальних обстежень було пов'язано з необхідністю
оцінки ступеня кореляційної залежності між розмірами адаптаційних потенціалів
серцево-судинної системи, розрахованих за різними методиками, з інтегральними
параметрами апарата кровообігу, визначеними не розрахунковими, а
експериментальними методами.
Для оцінки функціонального стану системи центральної гемодинаміки під час
проведення індивідуальних обстежень у цьому дослідженні використовувався метод
тетраполярної реографії, реалізація якого здійснювалася за допомогою
автоматизованого діагностичного комплексу “Кардіо+” (канал РЭО)
науково-виробничого підприємства “Метекол” (м. Ніжин).
Відповідно до методу тетраполярної реографії два електроди фіксуються на шиї, а
два - на грудній клітці обстежуваного на рівні мечоподібного відростка. При
цьому вимірювальні електроди розташовуються усередині стосовно токовим.
Розмір СОК (систолічного об'єму крові, мл) розраховувався за формулою
М.І.Тищенко у модифікації Ю.Т.Пушкаря:
СОК = (0,45 · Q 2 · L · Ad · Tи) / Z 2, (2.6)
де Q – величина периметра грудної клітки, см; L – відстань між електродами
напруги по передній поверхні грудної клітки, см; Ad – амплітуда систолічної
хвилі диференційної реограми від її нульової лінії до піка, Ом/сек., Tв –
термін вигнання, яке визначається відстанню між початком підйому диференційною
ламаною до нижньої точки інцізури, сек.; Z – базовий опір, який визначається за
шкалою реографа, Ом.
Розмір хвилинного об'єму крові (ХОК, л/хв) визначався за формулою:
ХОК = СОК · ЧСС, (2.7)
де СОК – розмір систолічного об'єму крові, визначеного за допомогою методу
тетраполярної реографії, мл, ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв.
Дані визначення СОК і ХОК реографічним методом дозволили обчислити ряд
комплексних гемодинамічних показників:
1. Об'ємна швидкість вигнання крові:
VЕ = СОК / Ти, (2.8)
де VЕ - об'ємна швидкість вигнання крові, мл/сек.; СОК – систолічний об'єм
крові, мл; Tв – час вигнання, сек.
2. Потужність лівого шлуночка:
Плш = VЕ · СДД · 133 · 10 -6, (2.9)
де Плш – потужність лівого шлуночка, Вт; VЕ - об'ємна швидкість вигнання крові,
мл/сек.; СДТ – середній динамічний тиск, мм рт. ст.
3. Серцевий індекс:
СІ = ХОК/ (МТ 0,425
- Київ+380960830922