РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ, КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ
Роботу виконано в гастроентерологічній клініці Запорізького державного інституту удосконалення лікарів. Обстежено 365 хворих, що знаходилися на лікуванні з діагнозом хронічного панкреатиту і 40 практично здорових добровольців.
Внутрішньопорожнинний тиск у стравоході, у шлунку, у дванадцятипалій кишці, рН-метрія визначались пофазно (з урахуванням фаз міжтравної моторики дванадцятипалої кишки) методом поліметрії у лабораторії кафедри гастроентерології.
Екзокринна функція підшлункової залози досліджувалась в лабораторії нашої кафедри, на кафедрі клінічної лабораторної діагностики ЗДІУЛ і біохімічної лабораторії міської клінічної лікарні N9 м. Запоріжжя. Екболічна функція підшлункової залози вивчалась у лабораторії кафедри гастроентерології ЗДІУЛ.
Дослідження перекисного окислення ліпідів проводилися у центральній науково-дослідній лабораторії ЗДІУЛ.
Міжтравні зміни обсягу і тонічної фазної активності підшлункової залози вивчалися методом ультразвукового моніторингу по фазах міжтравної моторики дванадцятипалої кишки в лабораторії кафедри гастроентерології.
Фіброгастродуоденоскопію робили в лабораторії кафедри, за допомогою апарата фірми "Olimpus" CIF-K2. Крім того, фіброгастродуоденоскопія, рентгеноскопія шлунково-кишкового тракту, внутрішньовенна й пероральна холецистографія, а також дослідження інкреторної функції підшлункової залози здійснювалися у відділеннях міської клінічної лікарні №9 м. Запоріжжя.
Комп'ютерна томографія підшлункової залози проводилася в медсанчастині №7 заводів "Запоріжсталь" і "Дніпроспецсталь".
2.1. Методи дослідження дванадцятипалої кишки, підшлункової залози, шлунка
З метою виявлення порушень рухової функції шлунково-кишкового тракту в даний час використовуються різні методи дослідження. Сцинтиграфічний метод (хворі приймають їжу помічену радіоактивними ізотопами технецію або індію; наступна реєстрація виведення ізотопів дозволяє зробити висновок про швидкість евакуації їжі). Ультразвуковий метод, що заснований на застосуванні спеціальних ультрасонографічних методик, які дозволяють оцінити характер евакуації зі шлунка, скорочувальну здатність жовчного міхура. Манометричний метод, що технічно здійснюється за допомогою балонної кимографії або методики відкритих катетерів. Реєстрація електричної активності м'язових кліток дозволяє зробити висновок про стан тонусу та перистальтики тих чи інших відділів травної системи. На цих засадах засновані методи електрогастрографії, електроміографії. Перспективним методом дослідження рухової функції кишечнику є дихальний тест із Н+, заснований на визначенні у видихуваному повітрі Н+ після попереднього прийому лактулези, міченої ізотопом. Після прийому усередину лактулеза починає розщеплюватися тільки в сліпій кишці. За часом, що проходить із моменту прийому міченої лактулези до появи Н+ у видихуваному повітрі, можна судити про тривалість орально-цекального транзиту. При реєстрації внутрішньостравохідного й інтрагастрального рН протягом 24 годин, можна визначити загальне число епізодів гастроезофагеального та дуоденогастрального рефлюксів протягом доби (у нормі не більше 50-ти) і їхню загальну тривалість (у нормі не більше години). При співставленні даних рН-грами із записами в щоденнику хворого (часом прийому їжі, виникненням і зникненням болів, часом прийому лікарських препаратів) можна визначити, чи зв'язані виникаючі у хворого болі в надчревній області, під грудьми, в області серця з підвищенням інтрагастрального рН, із гастроезофагеальним рефлюксом [304, 445, 459].
Для дослідження міжтравної моторики, внутрішньопорожнинного тиску, рН, дуоденального вмісту ми застосовували метод відкритих катетерів з використанням універсального багатоканального зонду професора Ю. І. Решетілова (Винахід № 42315113/14/044931).
Зонд уводився ранком натще. Останній прийом їжі був напередодні ввечері об 19 годині. Прийом лікарських препаратів, здатних вплинути на рухову функцію органів шлунково-кишкового тракту, скасовували за добу до дослідження. Оливу зонда вводили у дванадцятипалу кишку. Контроль локалізації оливи здійснювали за допомогою рентгенологічного дослідження, методом удару і по характеру умісту, що відокремлювався із зонда. Зонд установлювали так, щоб олива і перша пара електродів знаходилася в горизонтальному відділі дванадцятипалої кишки; друга пара електродів і другий відкритий катетер - в антральній частині шлунка; третя пара електродів і третій відкритий катетер - у тілі шлунка; четверта пара електродів і четвертий відкритий катетер - у нижній третині стравоходу.
Відкриті катетери заповнювали теплою дистильованою водою (37 ?С). Зовнішні кінці усіх відкритих катетерів з'єднували з тензодатчиками. При скороченнях стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки рідина в катетерах добре передавала тиск із порожнього органу на мембрану тензодатчика. Сигнал, що виникав був пропорційним силі тиску в порожнині.
Внутрішньопорожнинний тиск і моторика оцінювалися візуально по манометру, на осцилоскопі, реєструвалися графічно на поліграфі, комп'ютері.
За допомогою датчиків рН установлювалася концентрація водневих іонів у порожнині дванадцятипалої кишки, антральному відділі шлунка, корпусі шлунка й стравоході. При цьому виникала електрична сила, що рухалась; вона визначалася іономером і передавалась для реєстрації на поліграф, комп'ютер. На реєстраторі записувалася крива рН. Датчики калібрували по стандартних буферних розчинах із заздалегідь відомим рН (ДСТ.135-74).
При проведенні поліметричного дослідження за 1,5-5 годин удавалось виконати ряд дій.
* Визначити тип езофагогастродуоденокінезії і езофагогастродуоденотонії.
* З'ясувати загальну тривалість циклу міжтравної моторики і тривалість окремих фаз (спокою, нерегулярних і ритмічних скорочень).
* Знайти значення внутрішньопорожнинного тиску у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту (у стравоході, шлунку