Розділ 2. Методологічні основи визначення монетарної політики
2.1. Цілі та принципи аналізу монетарних показників
Поради щодо монетарної політики необхідно одержувати з даних та знань, що є невизначеними. Більш того, несхоже, щоб невизначеність зменшувалася з плином часу, незважаючи на зусилля економістів-дослідників. Інджерт і Селоді [113] пропонують, що розробники монетарної політики мають справлятися з такою невизначеністю за допомогою мультиконцептуального аналізу, тобто використовуючи множину моделей, які відрізняються одна від одної в певних фундаментальних аспектах. Вони передбачають, що такий диверсифікований підхід до аналізу мусить зменшити ризик серйозних помилок в порадах щодо монетарної політики.
Головний аргумент на користь мультиконцептуальності може бути підсумований наступним чином. Якщо знання про економіку можуть бути повними та визначеними, тоді рішення монетарної політики полягатимуть просто у використанні узгодженої макроекономічної моделі для вибору оптимальної траєкторії монетарних інструментів - тобто траєкторії, яка підтримує економічне зростання через цінову стабільність, одночасно мінімізуючи хиткість головних економічних змінних, таких як виробництво та відсоткові ставки. Проте, невизначеність існує. Це означає, що узгоджені макроекономічні моделі є хибними в певному відношенні, і їх використання для визначення оптимальної політики призведе до субоптимальних траєкторій інструментів монетарної політики. Таких траєкторій потрібно уникати, тому що вони викликають зайву та шкідливу хиткість ключових макроекономічних змінних. Приклади обчислення таких нереалістичних "оптимальних" рішень, яким властиві значні флуктуації, хоча вони й мінімізують деяку цільову функцію на певному інтервалі, можна знайти в роботі Фейра [118]. Одним з шляхів запобігання цьому є пошук траєкторій інструментів монетарної політики, які надають прийнятний результат у різноманітних макроекономічних моделях. Насправді існує дві важливих характеристики доброї поради щодо макроекономічної політики: оптимальність та робастність. Оптимальність полягає у обранні кращого результату в єдиній макроекономічній моделі. Робастність полягає в запобіганні поганих результатів в різноманітних макроекономічних моделях. Використання мультиконцептуальності надає робастність монетарній політиці, відзначають Бусс'єр та Фратцшер [79].
Використання мультиконцептуальності поліпшує розробку монетарної політики, тому що вона зменшує залежність центрального банку від єдиної макроекономічної моделі для прогнозування інфляції та калібрування акцій політики. Структура монетарної політики складається з п'яти компонентів:
* ціль;
* індикатори - інформаційні змінні, які поєднуються для прогнозування майбутньої інфляції;
* інструменти;
* засоби калібрування розміру акцій політики;
* засіб пояснення акцій монетарної політики громадськості.
Макроекономічні моделі найбільш часто застосовуються як індикативний та калібрувальний компоненти структури, і саме тому мультиконцептуальний підхід до розробки монетарної політики виявляється найбільш ефективним у зменшенні невизначеності.
Щоб побачити, як мультиконцептуальність застосовується для поліпшення монетарної політики, корисно визначити шляхи впливу невизначеності на економіку та макроекономічні моделі. Схематично складові та джерела невизначеності зображені на рис. 2.1.
Рисунок 2.1. Складові та джерела невизначеності
в макроекономічних моделях
Однією з причин, чому отримані з макроекономічних моделей політичні поради є невизначеними, полягає в тому, що вражаючі економіку шоки важко ідентифікувати. Або, більш точно, майбутні траєкторії екзогенних змінних та інновацій, що керують моделлю, невідомі. Це є шокова або адитивна невизначеність. Звичайний шлях подолання цього типу невизначеності полягає в дотриманні процедури "вірогідної еквівалентності", що означає використання сподіваних значень екзогенних змінних. На основі цих значень модель застосовується для обчислення оптимальної траєкторії інструментів, тобто траєкторії, яка мінімізує гіпотетичну функцію соціальних втрат гіпотетичної монетарної влади в моделі. Чутливість цієї траєкторії до невизначеності сподіваних майбутніх значень ендогенних змінних може бути оцінена обчисленням альтернативних оптимальних траєкторій інструментів монетарної політики за різних припущень, або сценаріїв, про майбутні траєкторії екзогенних змінних. Результатом цього буде вектор оптимальних траєкторій інструментальних змінних, що може бути поданий як порада щодо монетарної політики.
Невизначеність в макроекономічних моделях також виникає тому, що розробники моделі не впевнені щодо функціональних форм, включаючи параметри цих форм, економічної поведінки, яку вони намагаються моделювати, хоча вони впевнені, що ця поведінка в сутності є вірним шляхом визначення трансмісійного механізму. В цьому випадку має місце параметрична або мультиплікативна невизначеність. Звичайним шляхом подолання параметричної невизначеності є модифікація гіпотетичної функції відгуку монетарної політики гіпотетичної влади, як запропоновано Брейнардом [74] та випробувано для випадку Канади в дослідженні Сроура [224]. За цього підходу модифікована функція відгуку звичайно надає менше ваги змінним, якщо їх параметри стають більш невизначеними.
Деякі дослідники також пропонують запобігати параметричній невизначеності шляхом розрахунку інтервалів довіри вздовж отриманої траєкторії інструментів монетарної політики. Такі інтервали можуть бути отримані за допомогою багатократних імітаційних експериментів з макроекономічною моделлю, коли параметри визначаються їх оціненим або гіпотетичним розподілом. Утім, розраховані цим методом інтервали довіри часто є надто широкими, щоб допомогти радникам з монетарної політики. Більш того, незрозуміло, як має змінюватися монетарна політика, коли змінюється ширина інтервалів довіри.
Невизначеність також впливає на монетарну політику, коли розробники моделей не впев