РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Під нашим спостереженням знаходились три контингенти пацієнтів. Перший з них склали 200 хворих: 134 мужчини і 66 жінок віком 30-60 років. У 93 з-поміж них (61 мужчина і 32 жінки) діагностовано сечокислу, оксалатно-кальцієву і змішану уратно-оксалатно-кальцієву кристалоурію (діатез), а у 107 (73 мужчини і 34 жінки) - уратний та уратно-оксалатно-кальцієвий уролітіаз в стані після екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ). Вторинний хронічний пієлонефрит в фазі латентного процесу чи ремісії діагностовано у 54 осіб, супутні гастро-ентерологічні захворювання (гастрити, дуоденіти, холецистити, гепатити, коліти, панкреатити) - у 111 осіб.
ЕУХЛ проведена в клінічному санаторії "Каштан" за допомогою апарату "Compact S" Х (фірма "Dornier Medizintechnik GmbH", BRD). У 48 осіб конкременти локалізувалися у нирках, у 51 - в сечоводах, у 8 - у сечовому міхурі.
Критеріями відбору хворих для проведення ЕУХЛ були: наявність конкрементів діаметром 1-3 см, відсутність кісткової тканини, кист, судинних аневризм та гемангіом в напрямку осі ударної хвилі, коагулопатій, важкої серцево-судинної патології, хронічної ниркової недостатності ІІ ст, ожиріння ІІ-ІІІ ст., гострого запалення сечових шляхів.
За наявності хронічних вогнищ інфекціії літотрипсії передував 3-4-денний курс антибактеріальної терапії (норфлоксацин, сульфаніламіди). Впродовж одного сеансу ЕУХЛ здійснювали 2-4 тис. ударів, число сеансів - 1-3 з інтервалом 1 день (за наявності каменів у сечоводах і сечовому мухурі) чи 3-4 дні (за ниркової локалізації конкрементів).
Другий контингент - 66 жінок віком 40-54 роки і 18 мужчин віком 54-61 рік, котрі лікувалися в санаторії "Каштан" курорту Трускавець з приводу профільних для нього хронічних захворювань органів травлення (безкам'яний і калькульозний холецистити, стан після холецистектомії, дискінезія жовчевивідних шляхів, гастрит, гастродуоденіт, виразкова хвороба 12-палої кишки, панкреатит, коліт). Серцево-судинна патологія не діагностувалася, разом з тим, мали місце прояви міокардіодистрофії.
Третій контингент склали 280 ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1986-1987 р.р. віком 30-50 років, цілеспрямовано відібраних серед тих, котрі прибули на курорт Трускавець для лікування від уролоґічних захворювань. За даними документів, сумарна ефективна доза опромінення складала від 10 до 25 сҐр, що є найбільш характерною для даного континґенту [37,60,65,338,541]. Критерієм відбору була наявність, окрім притаманної всім енцефалопатії [355], яка супроводжувалася 1-2 супутніми захворюваннями (холецистит, коліт), одностороннього уролітіазу, вперше діагностованого після 1986 р. і верифікованого методом ультрасоноґрафії [253,254,352]. В розробку включені лише ті хворі, у котрих конкременти діаметром до 6 мм локалізувалися в чашечках або мисках, суттєво не порушуючи пасажу сечі, що підтверджувалося відсутністю змін розмірів чашечко-мискової системи після введення фуросеміду.
З метою кількісної оцінки (квантифікації) клінічних проявів захворювань була використана шкала [60], за якою відсутність ознаки оцінюється в 0 балів, слабка вираженість - 1 балом; середня - 2 балами; значна вираженість - 3 балами. Клінічні прояви астено-вегетативного синдрому (дратівливість, порушення сну, підвищена втомлюваність, загальна слабкість, метеочутливість, метеолабільність, лабільність емоційної сфери та настрою тощо) мали місце у 83,6% хворих, в тому числі значно виражені у 34,0%, середньо - у 28,8%, слабко - у 20,8%. Пересічний індекс синдрому - 1,80. Больовий синдром, який включав болі в поперековій і епігастральній ділянках, як спонтанну, так і при пальпації, виявлено у 84,0% хворих, при цьому у більшості (33,2%) він був виражений середньо, ще у 30,4% - значно, а у 20,4% - слабко. Пересічний індекс больового синдрому складає 1,78. Диспепсичний синдром (нудота, блювання, відрижка, печія, здуття) мав місце у 83,2% хворих, при цьому був слабко виражений у 23,2%, середньо - у 28,8%, значно - у 31,2%, так що величина пересічного індексу - 1,74 бала.
Хворі отримували стандартний бальнеотерапевтичний комплекс, згідно з наявними методичними рекомендаціями [34,37,279,493,553], основу якого складало пиття води Нафтуся по 3-3,5 мл/кг на прийом тричі на день; мінеральні купелі (концентрація Cl-SO4-Na-Mg солі 20-30 г/л, to - 36-37о С, тривалість 8-10 хв) через день, 8 процедур; аплікації озокериту на ділянку пораження (to - 45о С, тривалістю 20-30 хв) через день, 8 процедур; дієтичне харчування; лікувальна фізкультура (РД-2).
Об'єктивно про стан вегетативної регуляції міокарда судили за даними варіаційної кардіоінтервалометрії за Баевским Р.М. [51] (установка "Cardio", Київ). Метод базується на концепції авторів про систему кровообігу як індикатор адаптаційної діяльності організму. При цьому функціонування системи кровообігу вплітається в конструкцію адаптаційних механізмів цілісного організму. Обгрунтування використання системи кровообігу в якості індикатора адаптаційної реакції здійснено через категорію адекватності результуючого стану апарату управління кровообігом стану гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної, симпато-адреналової і парасимпатичної регуляторних систем. Інформація про характер процесів, котрі протікають в системі управління автоматією синусового вузла, закодована в ряді кардіоінтервалів R-R, а вона, в свою чергу, служить індикатором більш загальних змін в організмі, зумовлених адаптаційною реакцією.
Головними числовими характеристиками варіаційної кардіоінтервалограми (пульсограми) є: мода (Мо) - значення найчастішого R-R - інтервалу; амплітуда моди (АМо) - відсоток кардіоінтервалів, котрі відповідають значенню Мо; варіаційний розмах (?Х) - різниця між крайніми значеннями кардіоінтервалів. Величина Мо характеризує гуморальний канал центральної регуляції синусового вузла, представлений циркулюючими катехоламінами та іншими чинниками. АМо відображує вплив симпатичного відділу вегетативної нервової системи (симпатичний тонус), тобто ста
- Київ+380960830922