Розділ 2
ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ЕКОЛОГІЧНА СТРАТЕГІЯ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ
2.1. Оцінка сучасного екологічного стану України: загальна характеристика
А
налізуючи сучасне екологічне становище в Україні, слід визнати і враховувати, що кардинальних зрушень на краще у ньому за роки незалежності не відбулося, чому, звісно, існує низка причин як об'єктивного, так і суб'єктивного порядку. Постановою Верховної Ради Української РСР "Про політичне, соціально-економічне та екологічне становище України" від 29 травня 1990 р. екологічну обстановку у більшості регіонів було кваліфіковано як загрозливу, а в окремих - як катастрофічну. Незадовільним було також визнано і стан здійснення заходів із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Не використала Україна свій історичний шанс для поліпшення екологічної ситуації і впродовж наступних 13 років. Постановою Верховної Ради України "Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" від 5 березня 1998 р., зокрема, екологічну ситуацію в Україні було охарактеризовано як кризову, зумовлену тривалим нехтуванням об'єктивних законів розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу, структурними деформаціями народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних та інших, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Насичення економіки України ресурсомісткими та енергоємними технологіями здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд, що стало можливим за відсутності або низької ефективності діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування і без урахування вимог охорони довкілля, внаслідок низького рівня екологічної свідомості та екологічної культури суспільства.
Ці та інші чинники призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря і земель, нагромадження у значних обсягах шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і обумовили різке погіршення стану здоров'я людей, зниження народжуваності та зростання смертності, тим самим створивши реальну загрозу вимирання і біологічно-генетичної деградації Українського народу.
Винятковою особливістю екологічного становища України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її тривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.
Головними причинами, що призвели до критичного стану довкілля, можна назвати наступні: застарілі технології виробництва; висока енергоємність та матеріаломісткість, що у 2-3 рази перевищують відповідні показники розвинутих країн світу; високий рівень концентрації промислових об'єктів; залишковий принцип бюджетного фінансування екологічних потреб; несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв; низька ефективність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо), низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів; відсутність належного правового та економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем; відсутність ефективних методів управління і контролю за дотриманням екологічного законодавства суб'єктами малого підприємництва.
Україна інтенсивно перетворюється на дедалі більше урбанізовану країну. Очевидними негативними наслідками цього процесу є:
концентрація промислових об'єктів на обмежених територіях, що призводить до високого рівня забруднення довкілля;
несприятлива територіально-планувальна структура міст, зумовлена підпорядкованістю системи містобудування інтересам нарощування промислового потенціалу, внаслідок чого промислові підприємства часто оточені житловими масивами, а весь транзитний транспорт проходить через міста, що значно збільшує їх загазованість. Крім того, другорядність проблем містобудування порівняно з пріоритетами промислового розвитку своїм наслідком має занедбаність таких важливих сфер життєдіяльності міст, як водопровід і каналізаційна мережа, технічний стан яких безпосередньо впливає на стан довкілля міст і якість питної води;
руйнування навколишнього природного середовища великих міст1.
У контексті зазначеного можна робити висновок, що сучасне екологічне становище України викликане комплексом історичних, політичних, економічних, організаційно-технологічних, правових та етичних факторів.
Історичний фактор - насамперед, значний період існування СРСР, період війни та наступного відновлення країни за рахунок нераціонального використання природних ресурсів. По суті, цей період можна характеризувати як тривалу і глобальну екстремальну ситуацію, коли екологічні вимоги не могли братися до уваги або ігнорувалися в інтересах розвитку виробництва, відбудови зруйнованого господарства, що, зрештою, призвело як до утворення незбалансованої економіки, так і до деформації суспільної свідомості, побудованої за згадуваним уже в попередньому викладенні матеріалу принципом І.В.Мічуріна про неможливість чекати милостей від природи. Такі, побудовані на ідеологічному фундаменті, світоглядні деформації свого часу стали бар'єром для розвитку системи екологічного права. Професор Н.Казанцев та доцент Н.Колотінська з Московського університету, наприклад, після опублікування спільної книги "Правовая охрана природы в СССР" у 1961 р. були звинувачені у недооцінці земельного права та в інших "гріхах" і притягувалися до партійної відповідальності. Символічно, що тоді до появи нових фундаментальних розробок у цій галузі знадобилось більше десяти років.
Суть політичного фактора обумовлена глобальним протистоянням СРСР з іншими країнами, перманентними війнами Радянського Союзу - від г
- Київ+380960830922