розділ 2.3).
Графічно, у першому наближенні, структура базових процесів може бути представлена кількома рівнями формування в залежності від етапу розвитку землекористування (рис. 2.3.).
Рис. 2.3. Формування базових процесів.
Очевидно, що на початковому етапі структура базових процесів за обсягом забезпечувальних заходів є мінімальною, оскільки і принципові умови існування примітивного землекористування також є мінімальними. (Зазначимо, що детальний аналіз формування механізмів базових процесів викладено у розділі 3).
На другому рівні формування структура базових процесів збагачується за рахунок долучення до неї додаткової складової забезпечувальних заходів, яких вимагають умови функціонування більш розвиненого землекористування перехідного типу. Особливістю формування третього рівня базових процесів є те, що вони утворюються взаємодією трьох груп структурних чинників, які контактують між собою компонентами усіх рівнів, і представляють складну суперечливу субстанцію. Через це розробка проектів базового забезпечення вимагає комплексного урахування впливу, насамперед, суттєвих чинників землекористування, серед яких: якість просторового забезпечення, узгодження варіантів економічного розвитку і екологічного захисту, можливість компромісів між правом власності особи і законними інтересами громадськості у плануванні використання земель і т.д.
Розв'язання завдання оптимізації їх впливу означає створення адекватного забезпечення для землекористування збалансованого розвитку, що є метою сучасного суспільства.
Підсумовуючи підкреслимо, що наведена тут інтерпретація базових процесів створює лише початкове уявлення про них, дозволяючи з'ясувати у загальному вигляді їх функцію в системі землекористування, при цьому залишаються невідомим відповіді на принципові питання: Що є головною рушійною силою їх утворення? З чого конкретно починається формування базових процесів? Які закономірності формування базових процесів? та інші.
Продовження досліджень неминуче висуває вимогу ознайомлення з тими системами забезпечення землекористування, що вже застосовуються у провідних країнах. Серед них заслуговують на увагу найбільш розвинені технології, відомі під назвою "земельний менеджмент", а це змушує до вивчення провідного досвіду і детального аналізу сутності земельного менеджменту.
2.2. Аналіз концепційних засад земельного менеджменту
Англійський термін "Land management" (земельний менеджмент) з'явився порівняно недавно, кілька десятиріч тому, в найбільш розвинених ринкових країнах, потрапивши на сторінки спеціальної літератури, присвяченої, переважно, питанням планування і розвитку землекористування. Це було обумовлено тим, що наведений термін, охоплюючи надзвичайно широку сферу практичної діяльності, пов'язаної з організацією землекористування, знаходив своє втілення в численних складових даної сфери, які тривалий час не інтегрувались до неї, мали різну назву, існували окремо і ззовні не мали безпосереднього помітного зв'язку, подібно до того, як існують окремо поняття "кадастр", "землевпорядкування", "земельна політика" і т.д.
Розуміння земельного менеджменту як єдиної галузі діяльності і його важливого значення для майбутнього розвитку усієї цивілізації прийшло лише наприкінці другого тисячоліття, водночас з більш глибоким осмисленням Землі, не лише з точки зору життєвого і просторового базису, але, в першу чергу, як найбільш цінного і незамінного особливого ресурсу людини. Цей ресурс, завжди забезпечуючи найголовніші життєві потреби звично сприймався нею, як даність сама собою зрозуміла, вічна і невичерпна. Нажаль реалії ХХ століття порушили цю ілюзію. Внаслідок нещадної експлуатації земля швидко почала втрачати свої природні якості, її одвічні супутники-компоненти: повітря, вода і ґрунти отримали високі рівні забруднення. В недалекій перспективі зростання дефіциту придатних продуктів харчування, нестача чистої води і повітря, створюють безпосередню загрозу виживання нинішніх і прийдешніх поколінь.
Осмислення реальності цієї загрози, а також життєвої необхідності захисту ноосфери (термін акад. Вернадського, який означає біологічну оболонку Землі) змушувало до повномасштабного вивчення стану природного середовища, який утворився через діяльність людини як в екологічному відношенні, так і в плані урахування правових і економічних аспектів землекористування. Тому, завдання захисту і кращого використання земельних ресурсів, безпосередньо пов'язуючись з потребою належного інформаційного забезпечення, могло втілюватись у одній назві певної літературної праці, особливо на початковому етапі написання робіт з даної тематики. Характерним підтвердженням цьому є одна з перших серйозних і змістовних робіт з земельного менеджменту [83], яку написали P. Dale і J. McLau-ghlin, "Land information management"(П. Дейл, Д. Маклафлін, "Земельний інформаційний менеджмент").
2.2.1. Земельний менеджмент і земельне адміністрування
Дейл і Маклафлін визначають земельний менеджмент як "процеси, за допомогою яких земельні ресурси "ведуться" до гарного ефекту" [83, стор. 3], включаючи до цих процесів технологію розробки і впровадження рішень відносно використання земельних ресурсів, та представляючи його у вигляді певної схеми, рис.2.4.
Рис. 2.4 Схема земельного менеджменту
(Дейл і Маклафлін, 1989р.).
Вони відносять до земельного менеджменту багатопланову діяльність, яка включає просторове визначення і реєстрацію об'єктів земельної власності, а також:
1. " Передачу прав власності і рішення по заставах і інвестиціях;
2. Оцінку нерухомості;
3. Розвиток і управління зручностями і послугами;
4. Управління такими земельними ресурсами як лісове господарство, ґрунти і сільське господарство;
5. Формування і здійснення політики землекористування;
6. Оцінка впливу на довкілля;
7. Моніторинг усіх видів землекористування і впливу на покращення режимів землекористування" [83 стор.5].
Враховуючи, що в нашій країні існує досить поширене тлумачення п