РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Системний підхід у формуванні інноваційної моделі
У методології системних досліджень учені виділяють системний підхід, який
дозволяє здійснювати послідовний перехід від загального до часткового. Поняття
системного підходу розглядалось багатьма ученими [4, 5, 13, 22, 155, 182, 209,
356]. Їх узагальнення дозволяє розглядати системний підхід як дослідження
способів організації елементів системи в єдине ціле та взаємодії усіх видів
діяльності, які відбуваються в процесі функціонування підприємства. Його
використання в сучасних умовах обумовлено необхідністю визначення мети
функціонування, структури управління підприємством, що передбачає встановлення
зв’язків та взаємодії між структурними підрозділами підприємства (тобто
елементами системи).
Поняття система стосовно інноваційного розвитку підприємства повинне включати
серйозність відношення до проведення НДДКР, цілісність в організації їх
здійснення. Сукупність раціональних прийомів і методів, ідей і соціальних
взаємовідносин з метою отримання найкращого результату відрізняє кваліфіковану
працю дослідників. Саме така системність в сполученні з необхідними знаннями,
вміннями та навичками дозволяє здійснювати НДДКР на високому рівні і
забезпечувати їх втілення в нову продукцію, що користується довгостроковим
стійким попитом на ринку. Чим досконаліші спеціальні знання розробника нової
продукції, тим системніше він мислить, тим раціональніше він може здійснювати
конструювання нових виробів, залучаючи з цією метою усі засоби та отримуючи
високу їх якість.
Теорія відкритих систем, якою є промислове підприємство, передбачає тісний
взаємозв’язок між внутрішніми чинниками його функціонування та зовнішнього
середовища. Тому одне з важливих теоретичних положень відкритих систем стає в
тому, що без безперервних зовнішніх чинників будь-яка система, в тому числі і
промислове підприємство, зупиняється або руйнується. Це зумовлює необхідність
використання внутрішніх ресурсів підтримки функціонування, тобто
цілеспрямованих, скоординованих та інтегрованих зусиль керівництва підприємства
щодо інноваційного розвитку, спеціалістів та мотивації їх праці.
Підприємство як система має статичну і динамічну складові, бо воно змінюється
при взаємодії із зовнішнім середовищем. Відкрита система здається достатньо
сталою, при чому ця стабільність в реальності важко може бути досягнута. Але у
зв’язку з тим, що підприємство прагне, щоб усі його структурні підрозділи та
взаємозв’язки впродовж значного часу залишалися постійними, то випадкові зміни
в одному із підрозділів або відношень повинні обов’язково бути скомпенсовані за
рахунок змін будь-якого іншого підрозділу. Таким чином виникає часова
нестабільність у вигляді перехідного процесу, результатом якого може бути
навіть руйнування. Тому підприємство прагне зберегти рівновагу, яка має
динамічний характер.
Таким чином, підприємство, як відкрита система, представляє собою організовану
множину елементів (структурних підрозділів), яким притаманні відносна
цілісність і поліфункціональність, ієрархічна організація, що включає склад і
структури (логічні, просторово часові, стохастичні), динаміки, що відноситься
як до функціонування, так і до розвитку, особливості і умови його існування.
Важливими характеристиками підприємства, як системи, є функція, ціль і
структура. Під функцією розуміються такі дії, які висловлюються в зміні
можливих станів підприємства. При цьому в процесі функціонування підприємства
здійснюється перехід його з одного можливого стану до інших. Множина таких
станів визначається кількістю структурних підрозділів, їх властивостями та
розмаїттям зв’язків між ними. Тому функції характеризують підприємство як одне
ціле, як результат взаємодії його структурних підрозділів між собою та з
зовнішнім середовищем.
Структура підприємства визначається розташуванням і взаємозв’язками між
структурними підрозділами, що утворені для виконання ними своєї головної
функції. Розмір підприємства характеризується кількістю його структурних
підрозділів і зв’язків між ними, а складність – розмаїттям структурних
підрозділів, їх неоднородністю і різною якістю зв’язків.
Підприємству, як великій і складній системі, притаманні властивості цілісності
й емерджентності. Цілісність означає, що всі складові спрямовані на досягнення
загальної мети та сприяють формуванню найкращих (оптимальних) результатів щодо
прийнятого критерію ефективності. Емерджентність (виникнення нового) означає,
що підприємство має такі властивості, які відсутні у будь-якого з його
структурних підрозділів, тобто об’єднання економічних, технічних і соціальних
підсистем підприємства здійснюється при їх взаємовпливу одне на одного. Саме
воно створює нову системну якість, яка не притаманна жодному зі структурних
підрозділів підприємства.
Основною вимогою системного підходу є необхідність комплексного дослідження
підприємства у сукупності з чинниками зовнішнього середовища, з яким воно тісно
пов’язано. Це вимагає вивчення кожного елементу системи в його зв’язку і
взаємодії з іншими, виявлення впливу властивостей окремих складових на
поведінку системи в цілому, встановлення емерджентних властивостей системи, а
також визначення оптимального режиму її функціонування. Таке дослідження може
здійснюватися за допомогою системного аналізу - сукупності методів, які
дозволяють реалізувати системний підхід. До таких методів відносяться: аналіз і
синтез, математичне моделювання й оптимізація з використанням обчислювальної
техніки та відповідного програмного забезпеченн
- Київ+380960830922