РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єм і методи клінічного дослідження
Для досягнення сформульованої мети і розв’язання поставлених завдань нами
проведене поглиблене клінічне та лабораторно-інструментальне обстеження 350
хворих на негоспітальну пневмонію, з них 292 із затяжним її перебігом. Всі вони
перебували на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному та
диференційно-діагностичному відділеннях обласного клінічного
фтизіопульмонологічного центру та терапевтичному відділенні гарнізонного
військового госпіталю (м. Івано-Франківськ). Контрольну групу склали 28
практично здорових осіб без наявних ознак пульмонологічних захворювань та іншої
патології внутрішніх органів.
З метою виявлення характерних морфологічних змін легень при звичайному та
затяжному перебігу негоспітальної пневмонії нами було проведено
патогістологічний аналіз автопсійного матеріалу від 20 померлих, які хворіли на
негоспітальну пневмонію зі звичайним (10 випадків) і затяжним (10 випадків)
перебігом. Це були пацієнти, які лікувалися в пульмонологічному та
диференційно-діагностичному відділеннях обласного клінічного
фтизіопульмонологічного центру, терапевтичному відділенні центральної міської
клінічної лікарні.
Формулювання діагнозу негоспітальної пневмонії проводили за матеріалами наказу
МОЗ України №311 від 30.12.1999р., а з 2003 року згідно наказу МОЗ України №499
від 28.10.2003 р. - „Інструкція про негоспітальну пневмонію у дорослих:
етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія”
[428].
Діагноз негоспітальної пневмонії вважали верифікованим за наявності у хворого
рентгенологічно підтвердженої інфільтрації легеневої тканини та не менше 2-ох
клінічних ознак з числа наступних:
гострий початок захворювання з температурою тіла понад 38,0°C;
кашель з виділенням харкотиння;
больовий плевральний синдром;
фізикальні ознаки (фокус крепітації та/або дрібноміхурчатих хрипів,
жорсткого/бронхіального/ослабленого дихання, вкорочення перкуторного тону);
лейкоцитоз (вище 10,0 х 109/л) та/або паличко-ядерний зсув лейкоцитарної
формули вліво.
Затяжний перебіг негоспітальної пневмонії верифікували за наступними
діагностичними критеріями, наведеними А.Н.Окороковим (2000) [269] та
матеріалами наказу МОЗ України №499 від 28.10.2003 р. [428]: пневмонія
продовжується більше 4-ох тижнів; рентгенологічно вогнищева і пери бронхіальна
інфільтрація сегментарної локалізації, що утримується протягом 4-ох тижнів;
локальний сегментарний бронхіт, що визначається при фібробронхоскопії;
збереження лабораторних ознак запального процесу: лейкоцитоз, підвищення ШОЕ,
рівнів сіалових кислот, фібрину, серомукоїду; характерних імунологічних змін:
підвищення в крові вмісту ІgA і зниження Ig М, збільшення активності
Т-лімфоцитів-супресорів, зниження Т-лімфоцитів-хелперів і кілерів.
Про тяжкість стану хворих судили на підставі вираженості загальної
інтоксикації, висоти і тривалості лихоманки, інтенсивності дихальної
недостатності, ступеня порушення гемодинаміки, об’єму пошкодженої легеневої
тканини. З метою об’єктивізації визначення тяжкості негоспітальної пневмонії
використані критерії Ю.І.Фещенка та співавторів [102], що дозволило
диференціювати наступні варіанти перебігу патології: легкий, середньої важкості
і тяжкий.
При дослідженні особливостей клініко-патогенетичних аспектів перебігу
негоспітальної пневмонії обстежені нами хворі були розподілені на наступні
групи: І-а група складалася з 58 осіб із звичайним перебігом негоспітальної
пневмонії. ІІ-а група – 292 пацієнти із затяжним перебігом негоспітальної
пневмонії.
Серед 350 обстежених хворих чоловіків було 202 (71%) та жінок – 148 (29%). При
цьому більшість склали особи працездатного віку (від 18 до 60 років) – 64, 3%,
решта пацієнтів були віком від 61 до 65 років.
Слід зауважити, що серед хворих із звичайним перебігом негоспітальної пневмонії
– І-а група дослідження переважали люди більш молодого віку – до 45 років, а
затяжний перебіг патології мав тенденцію до поширення серед осіб вікової групи
старших 45 років (табл. 2.1). Максимальна захворюваність на негоспітальну
пневмонію із затяжним перебігом 147 випадків (42,0%) спостерігалася нами у віці
45-60 років.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих на негоспітальну пневмонію за віком
Вік,
роки
І група
ІІ група
Всього
І підгрупа дослідження
ІІ підгрупа дослідження
ІІІ підгрупа дослідження
ІV підгруппа дослідження
Абсолютні значення
18-30
25
55
15,7
30-45
18
19
19
18
83
23,7
45-60
24
36
40
38
147
42,0
Більше 60
16
14
17
12
65
18,6
Всього
58
67
75
75
75
350
100
Порівнюючи умови праці хворих на негоспітальну пневмонію, встановлено (рис.
2.1), що при звичайному її перебігу переважають військовослужбовці, як правило,
солдати строкової служби (33,2%) та
Рис. 2.1. Професійна структура хворих на негоспітальну пневмонію:
А – звичайний перебіг;
Б – затяжний перебіг.
працівники сільського господарства (23,8%), а особи, зайняті у промисловості,
склали - 18,5%, службовці – 16,2%, студенти – 8,3%. При розвитку затяжного
перебігу негоспітальної пневмонії, у структурі пацієнтів переважали
сільськогосподарські працівники (42,7%) та особи, зайняті у промисловій сфері
(29,4%); далі військовозобов’язані, переважно офіцерський склад, – (14,1%) та
службовці – (12,6%), а найменшу групу склала молодь, котра навчається – 2,2%.
Професійна орієнтація та виробничі умови зумовлювали наявність та частоту
факторів ризику, провокуючих виникнення негоспітальної пн
- Київ+380960830922