Вы здесь

Макроекономічний аналіз товарної форми виробництва.

Автор: 
Панчишин Степан Михайлович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2005
Артикул:
0505U000207
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Зміни та динаміка основних елементів товарної форми виробництва
2.1. Еволюція товарних відносин і вартості
Основні елементи і форми товарних відносин дуже стійкі. Багато сторіч механізм
товарних відносин не зміню­вався. Із роз­витком національної економіки,
особливо після Промислової ре­во­­люції, розширилися не лише межі цих відносин,
а й змі­ни­лися їх окремі елементи. Наприклад, з кінця ХVІІІ ст. почалась
ево­­люція грошових відносин як фор­ми буття товарних. Суттєвий вплив на
товарні відносини мала еволюція форм влас­ності. Особливо глибокі зміни в
товарних відносинах відбу­валися у дру­гій половині ХХ ст. у зв’язку з
прискореним роз­витком національних економік і карди­наль­ними змінами в
організації та функціюванні ринкової системи [145]. Одразу зауважмо, що
ево­­­люція товар­них відносин про­сте­жується на прикладі рин­ко­вої
економіки, бо в командній системі ці відно­сини дуже спотворені.
Упродовж сторіч галузі й ринки характеризувались ато­містичною структурою. За
таких умов економічні суб’єкти не могли ані впливати на процеси формування
макро­еко­но­мічних пропорцій, ані передбачати змін у ринковій кон’юнк­ту­рі.
Вона здавалась іззовні нав’язаною силою. А. Сміт називав її “не­ви­димою рукою
ринку”. Стихія ринку гене­рувалась неспро­мож­ністю ділових одиниць
прогнозувати спів­­відношення попиту і пропозиції, місткість ринку,
макси­мально допустимі витрати тощо. Сила ринкової стихії завжди обернено
про­порційна здатності економічних суб’єктів про­гнозувати поведінку ринку.
Отже, за атомістичної структури товарні від­носини будуються тільки під впливом
конку­рентних сил, а тому ото­тож­ню­ються з непередбачу­ва­ністю та стихією.
У другій половині ХХ ст. у розвинених країнах витво­рилася олігопольна
структура організації багатьох галузей та ринків, що дає змогу прогнозувати
можливу поведінку конкурентів та вибирати надійнішу власну стратегію.
Збіль­шення обсягу інформації, нові способи її одержання, оброб­лення і
передавання дають змогу складати надійніші прогно­зи обсягів платоспроможного
попиту на конкретні види товарів і послуг. Низка інших компонентів ринку також
підда­ється про­гнозу­ванню з деякою часткою точності. Ринкове середовище стає
визначенішим для економічних суб’єктів, а несприятливі впливи ринку слабшають.
Це помітно впливає на протікання конку­ренції та товарні відносини [145].
Ослаблення стихії товарно-конкурентних відносин, обме­ження їх руйнівного
впливу на становище економічних суб’єктів та національну економіку загалом
пов’язано з розвитком виробництва на відомого споживача, роботи на замовлення
тощо. Система замовлення набула в останні деся­ти­ліття величезних масштабів.
Замовниками є великі й малі фір­ми, різні державні установи, домогосподарства.
Наприк­лад, фе­деральний уряд США розміщує щорічно до 16 млн замов­лень у понад
як 130 галузях економіки. Така форма зв’язків вироб­ників і споживачів
найбільшою мірою властива такій товар­ній групі, як капітальні блага, особливо
це стосу­ється складного унікального устаткування, виробниц­тво якого не може
здійснюватися на випадкового споживача. У разі роботи на замовлення виробник
калькулює свої витра­ти і визнання їх допустимими з боку покупця відбува­ється
ще до процесу вироб­ництва [123, с. 126].
Однак виробництво продукції на замовлення аж ніяк не означає підриву товарної
форми обміну. Рух продукту із сфе­ри виробництва у сферу споживання
відбувається, мина­ючи ринок у традиційному розумінні цього поняття. У разі
роботи на замовлення функції ринку ніби зміщуються в часі та просторі й
передують не лише процесові обігу, а й самому виробництву. Робота на
замов­лення усуває невизначеність, пов’язану з ринком, але не усуває
кон­ку­ренції, яка зміщується зі сфери ринкового обміну на стадію вибору
виробника блага.
Важливим напрямом стабілізації товарних відносин в умо­вах повного відособлення
економічних суб’єктів є широ­кий розвиток на основі передових технологій
міжфірмової кооперації. Вста­нов­лення прямих виробничих зв’язків між
самостійними приватними власниками є одним із важливих напрямів виробничого
зв’язку, якому відповідає досягнутий рівень розвитку продуктивних сил. У
процесі кооперації дола­­ється відособленість виробничих процесів фірм у
резуль­таті узгодження основних параметрів продуктів. Це означає, що пропорції
відтворення та обміну продукцією заздалегідь чітко і строго визначені на
тривалий час. Поєд­нання зусиль сторін, що кооперуються, поділ між ними
єди­ного вироб­ничого процесу із закріпленням окремих операцій за кожним
партнером і подальший обмін результа­тами діяль­но­сті ведуть до суттєвої
економії суспільних ресурсів, слугу­ючи макси­мізації прибутку.
Міжфірмова кооперація як тип виробничих зв’язків характерна не лише для
взаємовідносин між великими концер­нами. Останні, як відомо, функціонують в
ринковому середовищі, яке містить вели­чезну кількість середніх і малих фірм.
Чимала частина цих юри­дич­но самостійних виробників виготовляє
вузькоспеціалізовану продукцію, переважно окремі деталі чи компоненти
складнішого продукту, кінцеве вироб­ництво якого здійснюється в межах,
зазвичай, великих корпорацій. Основною організаційною формою виробничої
кооперації між дрібними виробниками і великими концер­нами є так звана підрядна
система. За цією системою, великі корпорації пере­да­ють виробництво певного
продукту зовніш­ньому виробникові. Такий характер взаємозв’язків великих
корпорацій з дрібними фірмами, з одного боку, стабілізує то­вар­ну форму
вироб­ницт­ва, а з іншого – забезпе