Ви є тут

Наукові основи адаптивного управління закладами та установами загальної середньої освіти.

Автор: 
Єльникова Галина Василівна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0505U000353
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНОЮ СЕРЕДНЬОЮ ОСВІТОЮ В РЕГІОНІ
2.1 Методологічні засади цілеспрямованих перетворень в управлінні закладами та
установами освіти: закономірності та принципи управління загальною середньою
освітою
В умовах реформування соціально-економічної структури суспільства в Україні
важливого значення набуває наукова основа спрямованих перетворень різних сфер
людської діяльності, у т. ч. соціокультурної, частку якої складає управління
загальною середньою освітою.
Будь-які перетворення, що здійснюються на науковій основі, завжди ефективні й
дієві, бо враховують закономірності і природовідповідний розвиток об‘єкта
перетворень.
Для виділення або створення наукових основ спрямованих перетворень
(спрямованого розвитку) будь-якого об‘єкта необхідно осмислити взаємозв’язок
методології, теорії й науки як компонентів соціально значущої людської
діяльності з пізнання та перетворення реальної дійсності .
В історичному плані методологія виникла як спеціальна галузь раціонального
пізнання в ході засвоєння суб’єктивно нових знань і способів дії. Відомо, що
процес пізнання складається із чуттєвого та раціонального етапів. Перший
здійснюється на предметній та дієво-операційній основі. На другому етапі
одержана інформація інтеріоризується у внутрішній план у вигляді понять, між
якими за допомогою розумових дій встановлюються різнопланові зв’язки.
Методологія описувала види цих зв’язків, способи їх встановлення, правила
раціонального вибору порядку дій тощо. Абстрактно, це те, за допомогою і на
підставі чого можна усвідомлено і в оптимальному режимі здійснювати процес
пізнання.
Пізніше, з успіхами виробництва, розвитком техніки і культури методологія стала
предметом філософської рефлексії. Її поняття розширились і усвідомлюються зараз
як система соціально апробованих принципів і правил пізнання та дій по їх
співвіднесенню з властивостями і законами об’єктивної реальності.
Реально складені принципи методології перетворилися у різні форми і нормативи
логічно правильних довідних способів одержання значущих результатів. Отже,
методологія становить основу, фундамент раціональних дій по досягненню
результатів, а значить, і дій управління.
Теорія в перекладі з грецької мови означає “розгляд”, “міркування”. Виходячи із
цього, можна зазначити, що основною функцією теорії є розгляд, тлумачення,
пояснення, осмислення об‘єктивної реальності. У довідковій літературі поняття
“теорія” розглядається у двох аспектах. Перший з них розкриває еклектичний
набір структурних компонентів теорії і розглядає її як форму діяльності
суспільно розвинутої людини, спрямовану на отримання знання про природну і
соціальну дійсність.
Так, у деяких джерелах теорія розглядається як особлива сфера людської
діяльності та її результат, що включають у себе сукупність ідей, поглядів,
концепцій, вчень про об‘єктивну реальність [57, с. 328].
Інші джерела визначають теорію як учення, систему наукових принципів, які
узагальнюють практичний досвід та відбивають закономірності природи,
суспільства, мислення [220, с. 792].
Існує також визначення теорії як комплексу поглядів, уявлень; ідей, спрямованих
на тлумачення та пояснення будь-яких явищ дійсності [341, с. 649].
Другий аспект розглядає теорію у вузькому, упорядкованому вигляді як вищу форму
організації наукового знання, що дає цілісну уяву про сутнісні зв‘язки у певній
галузі знання [57, 216, 220, 341].
Сучасна методологія науки виділяє чотири компонента такої теорії, це: вихідна
емпірична основа, вихідна теоретична основа, логіка теорії (множинність правил
логічних висновків та доведень у межах теорії), сукупність виведених у теорії
тверджень з їх доведенням [341, с. 650].
Слід відзначити взаємопроникнення теорії і практики. Теорія “виростає” з
практики, узагальнює її. Практика обґрунтовує теорію з одного боку, а з іншого
- осмислюється, організовується, спрямовується теорією [57, с. 328].
Наука розглядається як сфера людської діяльності, як система знань, як галузь
культури і як соціальна пам‘ять людства. Результатом науки є сукупність набутих
наукових знань” [57, c. 227-228].
Наука тісно пов’язана з теорією. За допомогою теорії формується наукове знання,
а за допомогою методів наукового пізнання будуються наукові теорії.
Для розробки наукових основ розвитку управління загальною середньою освітою ми
проаналізували зв’язки між методологією, теорією і наукою (табл. 2.1).
Порівняльний аналіз понятійного апарату методології, теорії і науки дав змогу
впевнитися в тому, що вони утворюють окремі галузі знання. Виділення об’єкту
предмету і завдань цих галузей підтвердило їх тісну взаємодію,
взаємопроникнення та діалогічну єдність. Аналіз значення кожної окремої галузі
показало, що продуктом методології є організація процесу пізнання та оцінки
здобутих наукових знань; результатом теорії є пізнання реальної дійсності, а
сама теорія як вищий продукт організованого мислення складає підґрунтя науки;
результатом науки є прак­тичне підтвердження теоретичних знань і су­купність
здобутих наукових знань.
Таким чином, для організації цілеспрямова­них перетворень будь-якого явища
дійсності необхідно визначити його методологічні основи, здійснити тео­ретичну
інтерпретацію наявного стану цього явища, проаналізувати фактори впливу,
визначити тенденції його природного розвитку і сформу­лювати на цій підставі
наукові осно­ви спрямованих перетворень.
Методологічними основами управління загальною середньою освітою є: закони,
закономірності, принципи, функції, методи цього управління.
Наукові праці дослідників демонструють безліч підходів до визначення
методологічних