РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Групи пацієнток та використовувані лікувально-
профілактичні заходи
Відповідно до мети і задач дійсного наукового дослідження було проведено
комплексне клініко-лабораторне і функціональ-не обстеження 300 дівчат
пубертатного періоду, що були розділені на три групи:
контрольна група - 100 соматично здорових дівчат, які народилися через природні
пологові шляхи від матерів без акушерської і екстрагенітальної патології;
І група - 100 дівчат, які народилися з ЗВУР і одержували загальноприйняті
лікувально-профілактичні заходи;
ІІ група - 100 дівчат, які народилися з ЗВУР, у яких був використаний
запропонований нами диференційований підхід до корекції патології
репродуктивної системи.
На першому етапі проведених досліджень (вік дівчат до 12 років) були вивчені
порівняльні аспекти клінічного перебігу раннього пубертатного періоду й основні
функціональні і лабораторні показники. На другому етапі (вік від 12 до 14
років) була оцінена по тим же критеріям ефективність загальноприй-нятих і
запропонованих лікувально-профілактичних заходів.
Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи містили в собі такі моменти:
вітамінотерапія (Є, С, фолієва кислота); фізіотерапія (ендоназальний
електрофорез) і біостимулятори (алое, склоподібне тіло, гумізоль).
Початком проведення запропонованих лікувально-профілактичних заходів вважали
вік дівчат 12 - 12,5 років, що передує початку менструальної функції по
Київському регіону на 3-6 місяців.
Диференційований підхід до корекції патології репродуктивної системи складався
з таких аспектів:
1. При варіанті затримки внутрішньоутробного розвитку плода гіпоксичного генезу
використовували:
- коензим одна ампула 2 рази на тиждень перші 5 тижнів, а потім 1 раз на
тиждень з 6 по 10 тиж.;
- траумель одна таблетка 3 рази в день один місяць.
- лімфоміазот 10 крапель 3 рази в день один місяць;
- галіум по 10 крапель 3 рази в день 1 місяць.
2. При варіанті затримки внутрішньоутробного розвитку плода на фоні
інтраамніального інфікування:
- енгістол 1 таблетка 3 рази в день 1 місяць;
- лімфоміазот 10 крапель 3 рази в день один місяць;
- галіум по 10 крапель 3 рази в день 1 місяць.
3. При поєднаному варіанті затримки внутрішньоутробного розвитку плода
(поєднання інтраамніального інфікування і гіпоксичного компонента)
використовували:
- лімфоміазот 10 крапель 3 рази в день один місяць;
- галіум по 10 крапель 3 рази в день 1 місяць;
- коензим одна ампула 2 рази на тиждень первші 5 тижнів, а потім 1 раз на
тиждень з 6 по 10 тиж.;
- траумель одна таблетка 3 рази в день один місяць.
- енгістол 1 таблетка 3 рази в день 1 місяць;
4. При наявності супутньої соматичної захворюваності додатково до вищеописаних
моментів викристовували:
- гепар-композитум 1 ампула 1 раз на тиждень на курс 5 ампул (при захворюваннях
печінки).
- хепель по 1 табл. 3 рази в день 1 місяць до їжі (при патології жовчного
міхура);
- тиреоїда композітум 1 амп. 1 раз на тиждень, на курс 5 ампул (при тиреоїдній
патології);
- при захворюваннях шлунково-кишкового тракту – nux-vomica по 10 крапель в день
– 1 місяць; мукоза – композітум 1 амп. в/м 2 рази на тиждень на курс №5 ампул.
Наш вибір для корекції порушень репродуктивної системи у дівчат, що народилися
від матерів з фетоплацентарною недостатністю, був зроблений на похідних фірми
“Heel“ (Німеччина) у зв'язку з тим, що вони є комплексними антигомотоксичними
препаратами, що мають широкий спектр дії стосовно різноманітних ланок
ендокринної і репродуктивної систем. Вони не мають побічних й алергічних
ефектів, добре переносяться пацієнтами.
Антигомотоксична терапія стала закономірним результатам наближення класичної
медицини т гомеопатії. В результаті вона поєднує в собі позитивні якості цих
двох напрямків, що дозволяє поліпшити більш високі клінічні результати.
Перевагою антигомотоксичної гомеопатії перед іншими напрямками в гомеопатії є
близькість її теоретичних постулатів до багатьох сучасних уявлень про патогенез
акушерської та гінекологічної патології, що дозволяє органічно включити
антигомотоксичну терапію в систему існуючих методів лікування.
Основу антигомотоксичної гомеопатії складає вчення про гомотоксини – речовини,
які або надходять до організму людини зовні або утворюються усередині його. Ці
речовини у випадку нездатності організму їх знешкодити викликають розвиток
захворювання. У ролі гомотоксинів можуть виступати різні фактори, наприклад,
ендотоксин. Сучасними науковими дослідженнями доведена роль останнього у
розвитку основних акушерських та гінекологічних ускладнень. Безсумнівною
перевагою антигомотоксичної терапії є цілісний підхід до організму, що
забезпечує реальне втілення на практиці принципу “лікувати не хворобу, а
хворого”. Це виключає також розвиток феномену “міграції хвороби”. Важливим,
особливо для акушерів-гінекологів, є те, що антигомотоксичні засоби
представляють собою гомеопатичні препарати, які містять малі дозі речовин
рослинного, клітинного та тваринного походження. Відповідно антигомотоксичні
препарати, як правило, не викликають властивих звичайним медикаментам
алергічних реакцій, лікарської хвороби та ін.
Основні переваги комплексних антигомотоксичних препаратів:
містять малі дози речовин рослинного, мінерального та тваринного походження;
повністю сумісні з іншими лікарськими препаратами та методами лікування;
не викликають побічних реакцій, властивих іншим групам лікарських препаратів;
не мають навіть потенційного ембріотоксичного, тератогенного та іншого
негативного впливу на плід; представлені у звичайних та зручних лікарських
формах (таблетки, краплі, свіч
- Київ+380960830922