Ви є тут

Формування трудового потенціалу в умовах трансформаційної економіки.

Автор: 
Криклій Артур Станіславович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0505U000577
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УМОВАХ
СТАНОВЛЕННЯ
РИНКУ ПРАЦІ
В умовах ринкової трансформації є важливим та необхідним етапом формування
трудового потенціалу, вдосконалення його професійно-кваліфікаційної структури.
За останній час професійна орієнтація одержала достатнє методичне та наукове
обґрунтування. Різні теоретичні та прикладні питання багатопланової проблеми
зростання ролі профорієнтації в суспільстві та економічному житті в різні часи
розглядали українські вчені: І.І. Богданович, К.П. Бондарчук, В.М. Воробйов,
В.І. Герасимчук, В.Б. Давиденко, Т.П. Збрицька, В.П. Зінченко, В.М. Кіон, В.Г.
Панок, Н.О. Павловська, В.А. Савченко, В.В. Синявський, Н.Д. Тюхтенко, Б.О.
Федоришин, І.І. Цушко, Н.Г. Чумаченко [88; 90; 98; 99; 104; 113; 128; 360; 362;
363; 364; 366; 368]. Значний внесок у розробку зазначеної проблеми зробили
вчені близького зарубіжжя: О.П. Апостолов, В.А. Архіпов, О.О. Вайсбург, Р.А.
Вардіна, А.А. Дикарьова, Д.К. Захаров, І.С. Кирилов, А.Я. Кібанов, Б.І. Лівшиц,
І.Н. Лукашевич, О.О. Макаренко, І.М. Назімов, М. М. Пилипенко, О.О. Пряхін,
В.О. Рижов, М. Радзявичене, Т.В. Рябушкін, А.В. Соловйов, С.В. Шекшня [58; 82;
87; 89; 91; 96; 100; 101; 102; 114; 117; 125; 126; 127; 219]. Серед авторів
далекого зарубіжжя найбільший інтерес являють собою роботи Е. Джона, А. Кемела,
Н. Тома, Дж. Хентца [51; 57; 370].
Разом з тим, дотепер відсутні наукові дослідження, присвячені комплексному
вивченню актуальних теоретико-методологічних, методичних, практичних питань
соціально-економічної сутності профорієнтації та підвищенню її ефективності.
Усе викладене висуває на перший план завдання подальшого поглиблення досліджень
у сфері профорієнтаційної роботи, пошуку зростання її ефективності.
2.1. Соціально-економічна сутність, форми та методи профорієнтаційної роботи
Виникнення профорієнтації обумовлене суспільним поділом праці, у результаті
якого існує багато різних професій та спеціальностей, які відрізняються одна
від одної змістом, умовами та процесом праці, а також наявністю об’єктивних
психофізіологічних і соціально-психологічних особливостей людей, врахування
яких необхідне при виборі тієї чи іншої професії (спеціальності).
Подальше удосконалення трудового виховання, трудової підготовки та
профорієнтації – проблема особливої соціально-економічної важливості. Як
зазначено в Конвенції МОП № 142 “Про професійну орієнтацію та професійну
підготовку в галузі розвитку людських ресурсів”, профорієнтація повинна дати
“...змогу всім особам на основі рівності й без якої не було дискримінації,
розвивати й застосовувати свої здібності до праці у своїх власних інтересах і
відповідно до своїх прагнень, враховуючи потреби суспільства” [356, с.234].
Актуальність питання підвищення ефективності профорієнтації молоді та інших
груп населення визначається рядом факторів.
По-перше, тим, що держава витрачає на трудову і професійну підготовку молоді
значні кошти, а ефективність цієї роботи вкрай низька. Однією з причин такої
ситуації є вкрай незадовільний стан організації роботи з профорієнтації
молоді.
Як показують дослідження, лише 15-20 % тих, хто пройшли навчання в
навчально-виробничих комбінатах (НВК) та на базових підприємствах, обирають
професію або профіль навчання у відповідності до отриманих навичок. Ці дані
майже співпадають з даними, отриманими нами у результаті вибіркового
дослідження 23 тисяч школярів у 20 областях України.
Ще нижчою є результативність профорієнтаційних заходів, які проводяться радіо,
телебаченням та іншими засобами масової інформації, як свідчать дані
соціологічних опитувань в м. Одесі та Одеській області, проведених у 1992 –
2000 роках, близько 25 % 9-класників і 15% 11-класників не визначили з вибором
професії, а ще більше школярів вагаються із вибором майбутньої трудової
діяльності. Саме молоді люди цієї категорії можуть поповнити армію безробітних
[358, C.495].
По-друге, тим, що, як показує аналіз, форми та методи профорієнтаційної роботи
потребують докорінної перебудови, оскільки вона проводиться в навчальних
закладах, центрах зайнятості і на підприємствах деколи формально, без
урахування вікового сприйняття молоді, її здібностей, індивідуальних
особливостей та вимог ринку праці.
Відомо, що деякі професії (наприклад, шофер, оператор, музикант, художник,
продавець, кулінар, бухгалтер і т. ін.) висувають людині особливі вимоги. І для
того, щоб успішно працювати за ними, людина повинна мати певні
психофізіологічні якості, фізичні особливості та природні дані (тобто своєрідні
особистісні особливості), які не можна виховати у процесі навчання та не можна
компенсувати під час формування індивідуального стилю діяльності. Тому, не
випадково, багато абсолютно здорових людей в силу своїх психофізіологічних і
соціально-психологічних особливостей не можуть засвоїти ті чи інші професії та
спеціальності. Разом з тим, як загальноосвітні школи, міжшкільні НВК,
професійно-технічні та вищі навчальні заклади, так і засоби масової інформації
у своїй роботі мало використовують наукові підходи до проведення
профорієнтаційної роботи.
Як показало соціологічне опитування 23 тисяч школярів, проведене нами в різних
областях України, на запитання анкети “Хто здійснив вирішальний вплив на Ваш
вибір професії (спеціальності)”, лише 20 % опитаних відповіли: “Центри з
профорієнтації” та 10 % – “Друковані засоби, телебачення та кіно”. У
результаті, лише 57,3 % школярів-випускників на момент опитування зробили
свідомий вибір своєї майбутньої професії (спеціальності).
Однак, значна їх частина продовжує орієнтуватися л