Імунні і метаболічні порушення та їх корекція при тяжких і ускладнених формах епідемічного паротиту у дорослих

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстеженних хворих
Обстеження хворих на паротитну інфекцію проводилося в інфек­цій­них стаціонарах
мм. Луганська, Одеси і Харкова за період з 1992 по 2004 ро­ки. Під
спо­стереженням зна­ходи­ло­ся 668 хворих із середньотяжкою та тя­ж­­кою
фор­­мами ЕП, переважно без обтяженого преморбідного фону. Чоло­віків се­ред
об­с­те­же­них хворих було 536 (80,2%) осіб і 132 жінки (19,8%), тобто
чо­ло­віків було в 4,1 рази біль­ше. Вік хворих коливався від 14 до 35 років,
се­ред­ній вік складав 20,4±0,8 ро­ків. Розподіл обстежених хворих за віком та
стат­тю представлений на таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих на ЕП за віком та статтю (абс. і %)
Вік обстежених
Чоловіки
Жінки
Всього
до 18 років
85 / 12,7
23 / 3,4
108 / 16,1
19 - 24 років
402 / 60,2
94 / 14,1
496 / 74,3
25 – 30 років
31 / 4,6
8 / 1,2
39 / 5,8
старше 31 року
18 / 2,7
7 / 1,1
25 / 3,8
Всього
536 / 80,2
132 / 19,8
668 /100
Як видно з таблиці 2.1 найбільшу кількість (74,3%) серед обстежених на момент
надходження до стаціонару була виявлена у віці від 19 до 24 ро­ків, тобто
переважали хворі молодого найбільш працездатного віку.
Більшість об­сте­жених хворих (345 осіб; 51,6%) були з орга­нізованих
ко­­лективів (вій­ськові частини, військовий ліцей, інститут внутрішніх справ),
об­с­теження яких було про­ве­дено під час спалахів ЕП.
Ді­­аг­ноз ЕП був встановлений на підставі анамнестичних,
клініко-епі­де­­міо­ло­гічних да­них та обо­в’я­зково підтверджувався
серологічно за до­по­мо­гою реакції зв`я­зуван­ня комплементу (РЗК) не менше,
ніж чоти­рьох­­крат­ним збіль­шен­ням кіль­кос­ті спе­ци­фіч­них антитіл у
парних си­ро­ватках. При вив­ченні епідеміологічного анамнезу у 228 (34,1%)
хворих не було вста­нов­­лено кон­тактів з хворими на ЕП.
При розподілі хворих по клінічним формам хвороби була вико­рис­тана
класифікація МКХ-10 [32], в якій враховувалися ступінь тяжкості за­хворювання
(легкий, середньотяжкий і тяжкий) та наявність специфічних уск­ладнень.
Од­но­бічне ураження при­вушних слинних залоз від­мічено у 187 хворих (28,0%),
двобічне - у 481 (72,0%) обстежених.
У 441 (66,0%) обстежених спостерігався неус­клад­нений перебіг па­ротитної
інфекції і у 227 (34,0%) осіб відбувалася наявність спе­ци­фічних ус­к­ладнень.
Розподіл обстежених за тяжкістю клінічного пере­бі­гу та наяв­нос­ті ускладнень
ЕП представлений у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених хворих за тяжкістю клінічного перебігу ЕП (абс. і %)
Тяжкість перебігу
Без ускладнень
Ускладнений
Всього
середньотяжкий перебіг
209 / 31,3
98 / 14,7
307 / 46,0
тяжкий перебіг
232 / 34,7
129 / 19,3
361 / 54,0
Всього
441 / 66,0
227 / 34,0
668 / 100
Частіше хворі на ЕП надходили до інфекційного стаціонару на 1-3-ю до­­бу
хвороби – 466 (69,8%) хворих, на 4-6-у добу госпіталізовано 172 (25,7%)
обстежених і решта (40 чол., 4,5%) – лише на другому тижні від по­чат­ку
захворювання.
В результаті проведеного клініко-лабораторного дослідження було
ді­аг­­ностовано такі специфічні ускладнення паротитної інфекції: паротитні
ор­­­хі­ти або ор­хоеп­і­ди­диміти у 132 чоловіків, оофорити – у 18 жінок,
паро­тит­­­ний пан­креа­тит – у 44 осіб, се­роз­ний ме­нін­гіт – у 46 хворих. З
них, ре­єс­тру­ва­ли­ся сполучені ускладнення: орхіт + панкреатит – у 8 чол.,
орхіт + серозний менінгіт – у одного чоловіка, панкреатит + серозний менінгіт –
у 3 осіб, серозний менінгіт + оофорит – у однієї жінки. Значна кількість хворих
з уск­лад­­неними фор­мами па­ро­титної ін­фек­ції серед обсте­же­них пов`язана
з тим, що такі пацієнти обстежувалися в пе­рі­од спалахів ЕП, які перебували з
пи­томою вагою ускладнень (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Характер специфічних ускладнень ЕП в обстежених хворих (абс. І %)
Ураження статевих залоз
(n=140)
Панкреатит
(n=33)
Серозний менінгіт
(n=41)
Сполучені ускладнення
(n=13)
за віком
до 18 років
26 / 18,6
2 / 6,1
21 / 51,2
4 / 30,8
19 - 24 років
86 / 61,2
13 / 39,4
12 / 29,3
3 / 23,1
25 – 30 років
21 / 15,0
15 / 45,5
8 / 19,5
4 / 30,8
старше 30 років
1 / 5,2
3 / 9,0
2 / 15,3
за статтю
чоловіки
123 / 87,9
7 / 21,2
28 / 68,3
10 / 76,9
жінки
17 / 12,1
26 / 78,8
13 / 31,7
3 / 23,1
клінічний перебіг
середньої тяжкості
70 / 50,0
12 / 36,3
12 / 29,3
4 / 30,8
тяжкий
70 / 50,0
21 / 63,7
29 / 70,7
9 / 69,2
Таким чином, ураження статевих залоз частіше ді­а­г­нос­товано у під­літ­ків та
чоловіків молодого віку (19-24 років), тобто з макси­маль­ним рів­нем
фун­к­­ції статевих залоз, а панкреатити - у жінок більш старшого віку (25 – 30
ро­ків).
У 44 (6,6%) хворих було діагнос­товано ураження підшлункової залози, в яких
активність амілази сечі скла­дала від 128 до 512 од. (при нормі до 64 од.), при
чому у 17 (38,6%) пацієнтів підвищення концент­рації амі­лази сечі не
супрово­джу­ва­лося вираженими клінічними ознаками панкреатиту. У біль­шос­ті
(23 осіб – 52,3%) паротитний панкреатит спостерігався при тяжкій фор­мі ЕП.
У 46 (6,9%) обстежених віком від 14 до 30 років були заре­єстро­ва­ні
клі­ніч­ні ознаки серозного ме­нін­гіту, з них чоловіків було 28 (60,9%) і 18
(39,1%) жінок. Симптоматика серозного менінгіту виявлялася на 3-5 день хвороби
– у 28 (60,9%) пацієнтів, після 6-го дня – у 18 (39,1%) хворих. Зміни у
спин­но­моз­ковій рідині характеризувалися цитозом, переважно за рахунок
лім­фо­ци­тів, підвищеною концентрацією білку 0,95 – 1,9 г/л (при нормі 0,3
г/л), тоді як кількість цукру и хлоридів залишалося у межах норми або не
суттєво зни­жу­валися. Таким чином, серозний менінгіт частіше спостерігався у
підлітків та чоловіків молодог