РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ
2.1 Планування роботи відділу внутрішнього аудиту
Аудиторська перевірка, як правило, обмежена відповідним терміном, через ці
обмеження на підприємстві та в його підрозділах провести суцільну аудиторську
перевірку не завжди вдається. Тому аудитору необхідно визначити стратегію
перевірки з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного об’єкту, яка
передбачає:
* розгляд зібраної інформації;
* оцінку ризику;
* визначення суті глибини і тривалості перевірки окремих груп операцій [169, с.
94; 257, с. 101].
Стратегія аудиторської перевірки будується на виборі найбільш доцільних шляхів
досягнення мети аудиторської перевірки. Характер перевірки залежить від досвіду
і кваліфікації внутрішнього аудитора, від тривалості роботи аудитора на
підприємстві, тобто від рівня знання особливостей бізнесу, характеру завдань,
що вирішуються в аудиті, та інших факторів (загальна схема проведення
внутрішнього аудиту наведена на рис. 2.1).
Стратегія аудиторської перевірки формується як план аудиторської перевірки. На
практиці, на жаль, система планування аудиту дуже далека від ідеалу або за
своєю структурою, або за способом її використання. Система планування аудиту
допомагає одержати реальну користь шляхом:
* полегшення вибору з-поміж різними варіантами;
* планування дій, які можуть бути реалізовані протягом певного періоду часу.
При плануванні можливі кілька альтернатив. Однак в досить складних ситуаціях
прийняте рішення повинне базуватись на результатах аналізу. Одна з норм
операційного стандарту Великобританії зазначає, що планування – це визначення
засобів для досягнення мети аудиту [287].
Рис. 2.1 - Загальна схема проведення внутрішньоаудиторської перевірки
Без сумніву, планування аудиту тісно пов’язане з визначенням мети, завдань,
відповідальності й обов’язків внутрішніх аудиторів.
Цілі планування аудиту деталізують його мету, яка полягає у висловленні
кваліфікованої думки щодо достовірності фінансової звітності. Деталізація
стосується саме критеріїв достовірності звітності, до яких відносять:
* реальність існування (наявність) активів та пасивів підприємства на дату
бухгалтерського балансу;
* майно, зазначене у балансі активу, дійсно належить підприємству, а пасиви –
відображають джерела його утворення;
* оцінку та розподіл – під час складання звітності застосовані прийоми оцінки,
передбачені чинними вимогами (стандартами чи інструкціями) та обліковою
політикою підприємства, звітність відображає лише ті події, які відбулись
протягом зазначеного періоду;
* повноту – показники звітності є результатом усіх без винятку здійснених
протягом звітного періоду господарських операцій;
* правильність представлення й розкриття – правильне представлення звітності за
складовими частинами, наявність необхідних пояснень, передбачених чинними
вимогами;
* законність – господарські операції, що були підставою для звітності, не
суперечать чинному законодавству [70, с. 68].
Завданнями планування внутрішнього аудиту є:
* встановлення етапів і термінів виконання роботи;
* визначення витрат;
* раціональне використання робочого часу спеціалістів;
* підготовка адекватної робочої групи спеціалістів для роботи на об’єкті;
* визначення розділів аудиту, які мають найбільше значення для формування
аудиторської думки;
* розподіл між спеціалістами розділів аудиту, обов’язків і відповідальності;
* створення умов для здійснення подальшого контролю за внутрішнім аудитом.
Планування є початковим етапом проведення аудиту і включає в себе розробку
відділом внутрішнього аудиту загального плану аудиту із зазначенням очікуваного
обсягу, графіків і термінів проведення аудиту, а також розробку аудиторської
програми, яка визначає обсяг, види та послідовність здійснення аудиторських
процедур, необхідних для формування відділом внутрішнього аудиту об’єктивної та
обґрунтованої думки про бухгалтерську звітність підприємства.
Планування аудиту повинне проводитись відділом внутрішнього аудиту відповідно
до загальних принципів проведення аудиту, а також згідно з такими окремими
принципами: комплексність планування, безперервність планування та
оптимальність планування.
Принцип комплексності планування внутрішнього аудиту передбачає забезпечення
взаємопов’язаності й узгодженості всіх етапів планування – від попереднього
планування до складання загального плану і програми внутрішнього аудиту.
Принцип безперервності планування внутрішнього аудиту передбачає визначення
взаємозумовлених завдань групою аудиторів і узгодження етапів планування за
термінами.
Принцип оптимальності планування внутрішнього аудиту передбачає забезпечення
варіантності планування у процесі планування відділом внутрішнього аудиту для
можливості вибору оптимального варіанту загального плану і програми аудиту на
основі критеріїв, визначених самим відділом внутрішнього аудиту [14, с. 218].
Внутрішній аудитор повинен старанно планувати свою діяльність, оскільки це дає
можливість одержати достатню кількість свідчень про стан справи, допомагає
утримати в розумних межах витрати на перевірку й дозволяє уникнути певних
непорозумінь. Отримання достатньої кількості свідчень дуже важливе для
внутрішнього аудитора, якщо він бажає зберегти добру репутацію. Зменшення
витрат у межах розумного допоможе внутрішньому аудитору уникнути нераціональних
витрат. Уникання непорозумінь з підрозділами, які перевіряються, важливе тому,
що це забезпечує гарні стосунки, а також сприяє якісному виконанню роботи.
При плануванні аудиту службі внутрішнього аудиту необхідно виділити основні
етапи: попередній, підготовки і складання загального плану аудиту та