РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Основні експерименти, описані в дисертації, виконувалися на дослідному полі
Полтавської державної аграрної академії, в лабораторії селекції озимої пшениці
на протязі 1994-2005 рр.
Матеріалом для досліджень служили: селекційні лінії (СЛ): з контрольного
розсадника (КР); попереднього сортовипробування (ПСВ); конкурсного
сортовипробування (КСВ), спеціального досліду по строках посіву – СП
середньоранній (СП 1) 1–3 вересня і середньопізній (СП 2) 1–3 жовтня; гібридів
F1, F2; селекційних розсадників і розсадника вихідного матеріалу (понад 3000
зразків), сформованого на матеріалі наданому ВІР-ом [179,180]; інститутом
рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН [129, 181], випробуваного в наших
ґрунтово-кліматичних умовах (1972-2005 рр.) на морозозимостійкість,
продуктивність, довжину вегетаційного періоду, стійкість до вилягання,
шкідників і хвороб, якість зерна.
В лабораторії селекції озимої пшениці з часу її створення (1972 р.)
використовується основний метод створення селекційного матеріалу –
гібридизація. Підбір батьківських пар у схрещуваннях проводили за екологічним
принципом, суть якого полягає в тому, щоб ознаки і властивості, роз’єднані між
географічно та екологічно віддаленими сортами і формами, об’єднати в одному
новому сорті в потрібному поєднанні. Останніми роками, коли був уже сформований
власний селекційний матеріал, у гібридизації ми дотримуємося принципу,
розробленого провідними селекціонерами П.П. Лук’яненком [182], Ф.Г. Кириченком
[183], коли за материнську форму використовують достатньо гомозиготні
селекційні лінії або сорти місцевого походження, пристосовані до складних і
суворих екологічних умов нашої зони, морозозимостійкі, а як батьківську форму –
підбираємо сорти озимої м’якої пшениці на короткостебловій основі, що мають
гени карликовості, відмінні високими технологічними якостями зерна і стійкістю
до основних хвороб і шкідників.
Польові досліди: в польових дослідах вивчено: 1994 р. – 22 СЛ КСВ; 1995 – 21 СЛ
КП; 1996 – 20 СЛ ПСВ; 1997 -12 СЛ КСВ; 1999 – (СП 1,2) – 22 СЛ з 14 комбінацій
схрещування; 2000 – 15 СЛ КСВ; 2001 – (СП 1,2) – 107 СЛ з 16 комбінацій
схрещування; 2001 – 33 СЛ КСВ (дослід «оплата по корму»); 2002 – (СП 1,2) – 105
СЛ з 14 комбінацій схрещування; 2004 – 33СЛ КСВ; 36 СЛ ПСВ; (СП 1,2) – 105 СЛ з
14 комбінацій схрещування. Посів КСВ; ПСВ; КР проводився сівалкою СН-16 в
оптимальні строки з міжряддями 15 см, ширина ділянки 1,65 м, облікова площа:
КСВ – 25 м2 (4-х кратна повторність); ПСВ – 16,5 м2 (4-х кратна повторність);
КР – 6 м2 (2-х кратна повторність); СП (1,2) – 1,8 м2 (2-х кратна повторність).
Через 10 номерів висівався стандартний сорт Альбатрос одеський. У
сортовипробуванні і КР ділянки після дозрівання збирали комбайном «Сампо-500»,
у СП (1, 2) вручну й обмолочували на сноповій молотарці. Перед збиранням по
всіх розсадниках і випробуваннях (по повторностях) зрізали 25 рослин (в F1; F2
збирали всі рослини), доводили їх до повітряно-сухого стану і потім у
лабораторних умовах піддавали структурному аналізу. При вивченні середовищних
кореляцій (rе) за внутрішньосортовими і внутрішньолінійними зв’язками (с.
Левада, с. Доля, СЛ-9; с. Яна, Диканька; с. Фора; с. Манжелія; с. Коломак 3; с.
Українка полтавська та ін.) до аналізу залучалися 100 рослин.
Фенологічні спостереження: в процесі росту і розвитку озимої пшениці (в
дослідах за строками посіву, в селекційних розсадниках, сортовипробуваннях)
проводили обліки фаз вегетації (сходи, утворення третього листка, кущіння,
початок виходу в трубку, стеблування, колосіння, цвітіння, дозрівання). Початок
фази фіксували, коли 30 %, а кінець фази коли 70 % рослин увійшли до тієї або
іншої фази. В дослідах відмічали основні дати: посів, відхід у зиму,
відновлення весняної вегетації, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, дозрівання
[184, 185, 186, 187]. За фазами розвитку встановлювали етапи органогенезу за
Ф.М. Куперман [188 – 189].
Оцінка стійкості до основних хвороб і шкідників: оцінку стійкості до основних
хвороб (коренева гниль, борошниста роса, бура іржа, фузаріоз колоса, ВЖКЯ)
проводили в період масового прояву патогену за загальноприйнятими методиками,
що використовуються в сортовипробуванні [199 – 202]. За обліком основних
шкідників озимої пшениці в наших умовах (клоп-черепашка, трипси, цикади)
використовували методики ентомологічної оцінки озимої пшениці [203 – 204]. В
дослідженнях використовували прискорений спосіб Українського НДІ зрошуваного
землеробства визначення площі поверхні прапорцевого листка [205].
Методи аналізу якості зерна: вміст сирої клейковини визначали шляхом відмивання
клейковини під слабим струменем води; якість сирої клейковини – за допомогою
приладу ВДК-1; показник седиментації (набухання) борошна – в оцтовій кислоті;
число падіння – на приладі ПВ-1; визначення загального азоту – за методом
К’єльдаля [206 – 210].
Методи аналізу поліморфізму глютенінів і гліадинів. За матеріал для досліджень
з аналізу запасних білків сортозразків Полтавської державної аграрної академії
було взято 26 селекційних ліній (СЛ) гібридного походження, виділених із різних
комбінацій схрещування, у тому числі 2 лінії з сорту Левада і 2 лінії з сорту
Фора, отриманих у результаті повторного індивідуального добору. Для порівняння
в аналіз були включені два нові універсальні високоурожайні сильні сорти
Російської (Зерноградської) селекції – Єрмак і Станична та сорт одеської
селекції Леля.
В експерименті серії 1 з аналізу поліморфізму глютенінів і гліадинів піддавали
10 СЛ покоління F6 із комбінації схрещування Леля Ч До
- Київ+380960830922