РОЗДІЛ II. КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ Й РЕАЛІЗАЦІЇ
РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ у СФЕРІ ПОСЛУГ
2.1. Парадигма розвитку сфери послуг в Україні
Об'єктивною закономірністю розвитку світової цивілізації є пріоритет соціальних
аспектів, сукупність явищ, тенденцій і пропорцій, що формуються в соціальній
сфері. Сучасна наука формує новий підхід до проблем управління. Ставлячи за
основу існування людини, соціальних груп і суспільства в цілому, вона висуває
їх як цільові орієнтири соціально-економічного розвитку, що визначають весь
комплекс перетворень, що охоплюють взаємозв'язок економічних, соціальних і
екологічних аспектів. Рівень розвитку сфери послуг є одним з найважливіших
показників розвитку соціально-економічного комплексу країни. Формуючись під
впливом складних суспільних процесів, він відбиває всю сукупність
соціально-економічних проблем, їх динаміку і перспективи.
Сучасна парадигма розвитку світової цивілізації заснована на динамічному
сприйнятті тріади «доіндустріальне — індустріальне — постіндустріальне
суспільство» [171, с. 24-25].
Доіндустріальна стадія розвитку (до ХIX століття) суспільства характеризується
домінантною зайнятістю робочої сили у виробництві споживчих товарів, в
основному — продовольства, при цьому механізми обміну не розвинуті, урбанізація
— на низькому рівні, політики, представляючи владні структури, не спираються на
достатню економічну базу країни. Через це ряд учених-економістів віддає
перевагу терміну «аграрне суспільство» проти терміну «доіндустріальне».
Доіндустріальна стадія не протиставляється всім іншим етапам суспільної
еволюції, зокрема, не йдеться про те, що вона повинна бути зруйнована й
відкинута індустріальною епохою (ХIX-ХХ століття) [273, с. 14-15]. Просто на
доіндустріальному (аграрному) етапі як основний ресурс використовується
сировина, а не енергія, у ньому найбільш інтенсивно використовується праця, а
не капітал, робоча сила в основному зайнята у видобувній промисловості:
сільському і лісовому господарстві, гірничій справі, рибальстві і т. д.
Індустріальне суспільство додає в аграрне новий аспект — виробництво товарів
(замість видобутку) з розвитком технології їхнього виготовлення.
Постіндустріальний етап розвитку цивілізації додає в індустріальний нові
складові, зокрема використання інформації, і може бути визначений як
суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов до розвитку виробництва
послуг, що призводить до збільшення рівня зайнятості населення саме в цій
сфері, а не в товарному виробництві, при цьому до ресурсів «земля», «робоча
сила» і «капітал» додається ще один, причому головний — інформація і знання.
Галузі, що виробляють знання й інформаційні продукти, що відносяться, природно,
до сфери послуг, стають первинними, постачають господарству найбільш істотний і
важливий ресурс виробництва [363, с. 101; 197, с. 18].
Зростання значення інформації настільки стрімке, що, наприклад, в американській
економіці не менш трьох чвертей доданої вартості, створюваної в промисловості,
вироблялося за допомогою інформації [364, с. 20-21]. Саме розвиток
інформаційних технологій став у значній мірі визначати економічний потенціал
держави і впливати на її становище у світовому поділі праці і міжнародній
торгівлі. Обсяг ринку комунікаційних послуг вже в 1995 році склав 395 млрд.
дол., з яких на частку США припадає 41 %, обсяг ринку послуг по обробці даних
склав 95 млрд. дол., з яких частка США — 75 % [59, с. 283]. Частка послуг у
валовому національному продукті в США виросла від 51 % у 1990 р. до 70 % у 2002
році, рівень зайнятості населення в цій сфері складає в Європі 73 %, у США —
80-90 % [14, с. 402-403].
Таким чином, розвиток сфери послуг у ринково розвинутих країнах світу є
закономірним процесом, що відбиває об'єктивні економічні тенденції у сучасному
постіндустріальному суспільстві. Отже, розробка і реалізація парадигми розвитку
сфери послуг в Україні є актуальною проблемою. Актуальність проблеми розвитку
сфери послуг підтверджується ще й тією великою увагою, що приділяється їй
відомими українськими вченими-економістами М. Долішнім [63], Н. Внуковою [38],
Н. Кузьминчук [128], Л. Співак [213; 214], М. Мартиненко [150], О. Майдебурою
[139], А. Мельник [152], Т. Оболенською [177], О. Чубуковою [258], Н. Борецькою
[26], П. Гудьзем [58], В. Юхименко [272], А. Сидоровою [209], Г. Дроздовою [65,
с. 62-66] й ін.
В Україні, що переживає складний період адаптації до ринкових механізмів
господарювання, чітко простежується потенційна динаміка зростання сфери послуг.
На рис. 2.1 показане зростання обсягів платних послуг в Україні, починаючи з
1995 року.
Рис. 2.1. Динаміка зростання обсягу платних послуг в Україні
(розраховано за [215, с. 318; 217, с. 321-322; 218, с. 308-309]).
На рис. 2.2 показана зміна частки обсягу послуг у ВВП України, а також у Росії,
Німеччині, США.
На рис. 2.3 показана динаміка зайнятості населення у сфері послуг по Україні, а
також Росії і США.
Таким чином, зараз уже не викликає сумніву те, що сфера послуг у багатьох
країнах усе більше стає домінуючим комплексом національних економік і вона
впливає на весь процес суспільного відтворення.
Рис. 2.2. Зміна частки послуг у ВВП України, а також частки послуг
у ВВП Росії, Німеччині, США (розраховано по [66, с. 41-43; 218, с. 29; 360,
с. 211-213; 376, с. 411-412])
Рис. 2.3. Динаміка зайнятості населення України у сфері послуг
і зайнятості населення Росії і США у сфері послуг
Ринок послуг існує в єдності із товарним ринком і є одним з його різновидів, що
розвивається в рамках загальних законів економіки з ринковими відносинами і
підкоряється цим законам. Як відзначає І. М. Л
- Київ+380960830922