РОЗДІЛ 2
ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ
БАНКІВСЬКОГО ПРАВОЧИНУ
2.1. Банк як сторона банківського правочину
На розвиток кожного з сегментів фінансового ринку активний вплив здійснюють
банківські установи. Банк стає установою, стабільність якого є важливою не
тільки для юридичних та фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність,
чи заощаджують власні вільні кошти, а й для пересічних громадян, які скажімо,
за допомогою платіжних карток отримують заробітну плату через банкомат. У цих
умовах зростає роль банківських послуг, а, відповідно, і цивільних правочинів,
за допомогою яких здійснюється належне регулювання відносин при наданні
зазначених послуг.
Важлива роль в процесі відродження та розвитку економіки України відводиться
банківській сфері. Основні принципи функціонування банківської системи України
на початку ХХІ століття реалізуються за наступними стратегічними напрямами:
зростання рівня концентрації банківського капіталу; створення умов для
збільшення обсягів кредитування реального сектору економіки; організація та
забезпечення ефективної діяльності Українського банку реконструкції та
розвитку, універсальних та спеціалізованих банків; зміцнення ресурсної бази
комерційних банків; розвиток конкуренції на ринку банківських послуг;
удосконалення системи нагляду за діяльністю банків; врегулювання в
установленому порядку процедури банкрутства банків; удосконалення порядку
реалізації заставленого майна з метою захисту інтересів кредиторів;
удосконалення банківського законодавства тощо.
Зазначені економіко-правові чинники зумовлюють необхідність звернути увагу на
проблеми формування статусу банківської установи як суб’єкта цивільних
правовідносин.
Окремі аспекти правового статусу банків були розглянуті відомими вітчизняними
та зарубіжними вченими [68; 130; 190; 202, с.51-56; 246; 283; 296; 317; 333,
с.340; 334; 348; 360, с.15-19; 367; 391] [123 Див.: Агарков М.М. Основы
банкового права. Курс лекций. Издание 2-е. Учение о ценных бумагах. Научное
исследование. Издание 2-е. – М.: Издательство БЕК. 1994; Братко А.Г. Банковское
право (теория и практика). – М.: «Издательство ПРИОР», 2000.; Долан Дж. и др.
Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. Пер. с англ. В.
Лукашевича и др.: Под общ. ред. В. .Лукашевича. – Л. 1991; Ефимова Л.Г.
Коммерческий банк: предприятие или учреждение // Хозяйство и право. - 1992. - №
7. - с. 100; Заверуха І.Б. Банківське право: Посібник для студентів. - Львів:
Астролябія, 2002; Карманов Є. Банк як суб’єкт банківського права. // Право
України. -2002. - № 9. - с. 51 – 56; Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми
юридичних осіб приватного права. – К.: 2004; Нефедов Д.В. Правовой статус
коммерческого банка. Дисс. ... канд. юрид. наук. СПб., 1994; Олейник О.М.
Основы банковского права: Курс лекций. - М.: Юристь, 1997; Попович В.М. Правові
основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. К.: КШК ДПФ
Дія-плюс”. – 1994. – 325 с.; Роде Э. Банки, биржи, валюты современного
капитализма. Пер. с нем. - М.: Финансы и статистика, 1986. - с.340; Роджер
Лерой Миллер, Дэвид Д. Ван-Хуз. Современные деньги и банковское дело: Пер. с
англ. – М.: ИНФРА-М, 2000; Селіванов А.О. Правовий статус банків та
фінансово-кредитних установ в Україні. / В кн. Банківське право України: Навч.
посібник. Кол. авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В.,
Селіванов А.О. та ін./ За заг. Ред. А.О.Селіванова – К.: Видавничий Дім «Ін
Юре», 2000; Тосунян Г.А. К вопросу о статусе Банка России // Деньги и кредит. –
1999. - № 9. - с. 15 – 19; Филатов Ю.В.Правовое положение банка как субъекта
гражданского права. Дисс. ... канд. юрид. наук. – Екатеринбург – 1999;
Шерстобитов А.Е. Правовое положение банков и иных кредитных организаций //
Правовое регулирование банковской деятельности. - М.: Юринфор, 1997.].
Нормами ЦК України закріплюється поділ організацій, залежно від порядку їх
створення на юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права
[2, ст.81] [124 Див.: Стаття 81 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року
// Офіційний вісник України. – 2003. № 11. - ст. 461.].
Вказану класифікацію, як і будь-яку іншу, можна вважати практично доцільною
або, принаймні, достатньо інформативною лише за тієї умови, що існують вагомі
підстави для розгляду закладених в її основі критеріїв як дійсно значущих
чинників ефективної регламентації участі юридичних осіб у цивільних відносинах
[319, с.43] [125 Примак В. До питання про сенс і критерії розмежування
юридичних осіб публічного та приватного права. // Юридична Україна. – 2004. - №
2. - с. 43.].
Відображена у ЦК України юридична класифікація організацій характерна для
банківської системи України, що складається з НБУ (за статусом – юридична особа
публічного права, основною функцією якої, відповідно до Конституції України, є
забезпечення стабільності грошової одиниці [1, ст.99] [126 Див.: Стаття 99
Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30 - ст.
141.]) та інших банків (за статусом – юридичні особи приватного права).
Свою оцінку та критерії запропонованого законодавцем поділу юридичних осіб
надають ряд вчених. Так В. Кравчук зазначає, що приватні юридичні особи
створюються і діють в інтересах певного кола осіб: засновників, учасників або
визначених в інший спосіб осіб. Вони не мають такого загально-соціального
значення як публічні юридичні особи, а тому створюються незалежно від держави,
на основі загального її дозволу, вираженого в законі [229, с.121] [127 Кравчук
В.М. Соціально-правова природа юридичної особи: Дисертація ... канд. юрид.
наук. 20
- Київ+380960830922