Ви є тут

Інвестиційне забезпечення сталого розвитку телекомунікаційної галузі в Україні

Автор: 
Олійник Даниїла Іллівна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0506U000217
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2.
ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ФОРМУВАННЯ ЇЇ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В
ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
2.1. Фактори впливу інвестиційної діяльності на економіку України
В економічній літературі широкого розповсюдження набула теорія трьох факторів
розвитку, родоначальником якої є Ж.Б. Сей [250, С. 196]. Суть її полягає в
тому, що у створенні вартості продукту беруть участь праця, земля і капітал.
Пізніше зазначене трактування отримало глибше і розширене тлумачення, яке
включає: працю, землю, капітал, НТП, підприємницькі здібності. Всі ці поняття є
взаємозалежними величинами, які і формують фактори економічного зростання. До
найважливіших факторів економічного зростання відносяться фактори, наведені на
рис. 2.1.1.
Рис. 2.1.1. Фактори економічного зростання.
Динамічний розвиток інвестиційної діяльності є одним з найважливіших
індикаторів благополуччя національної економіки. Інвестиційна діяльність, у
свою чергу, як найважливіший фактор стабілізації економіки і макроекономічної
рівноваги, є складним процесом, який залежить від інших факторів.
Обсяг виробленого суспільного продукту виступає важливим макроекономічним
фактором, який знаходиться в прямій та зворотній залежності з фактором
інвестицій. Збільшення випуску продукту, який залежить від інвестиційної
активності, у свою чергу, визначає реальні можливості країни в інвестуванні на
кожному конкретному етапі розвитку.
Досвід свідчить, що економічне зростання забезпечується капіталовкладеннями на
рівні 25-30% від ВВП. В Росії цей показник вважається індикатором інвестиційної
безпеки і прийнятий на рівні 25%. В Україні застосовується поняття “капітальні
інвестиції”. У 2003 році інвестиції становили 59899,3 млн. грн., у т.ч.
інвестиції в основний капітал (капіталовкладення) – 85,2%, витрати на
поліпшення об’єктів – 10,0%, витрати на інші необоротні матеріальні активи –
1,6%, інвестиції в нематеріальні активи – 2,4%. Внутрішні капіталовкладення
становили у 2001р. 15,9% від ВВП, зовнішні – 1,8% від ВВП, у 2002р. відповідно
– 16,5% та 2,1% від ВВП, у 2003р. – 19,3% та 2,4% від ВВП. Отже, дефіцит
інвестиційних ресурсів в Україні у 2001р. становив як мінімум 7,3% від ВВП, у
2002р. – 6,4% від ВВП, у 2003р. – 3,3% від ВВП.
Економіка України зацікавлена в інвестиціях у різні об’єкти виробничої та
невиробничої сфери. Тому важливим етапом дослідження є аналіз основних
факторів, які впливають на інвестиційну діяльність та умови їх реалізації, які
характеризують стан й перспективи розвитку. При цьому вибір сукупності
факторів, які слід враховувати, залежить від періоду, протягом якого
проводиться аналіз економічної доцільності. Отже, слід враховувати часовий
фактор, який дає змогу виділити як статичний (вартість інвестицій в чітко
визначений момент часу), так і динамічний (вартість інвестицій в процесі
інвестування) показники.
Схематичний вплив економічного спаду на динаміку інвестицій в українській
економіці можна представити в такий спосіб. Спад виробництва призводить до
падіння масштабів нагромадження, що у свою чергу обумовлює скорочення
фінансової бази інвестування та зменшення її обсягу. Зниження обсягу інвестицій
викликає зниження капіталомісткості, яке при низькому рівні ефективності
використання інвестицій призводить до зменшення обсягу виробленого продукту,
коло замикається.
(2.1.1)
при ,
де– обсяг суспільного виробництва; K – капіталомісткість; – обсяг інвестицій; Є
– ефективність використання інвестицій; N – обсяг нагромадженого капіталу.
Далі виникає нова спіраль описаної залежності, процес генерується, утворюючи
модель звуженого відтворення. При цьому падіння обсягів інвестицій і вкрай
низька ефективність їх використання ускладнюють проведення структурної
перебудови економіки, без якої країна не може вийти з цього кола.
За період з 1990 по 1998 роки ВВП зменшився практично наполовину, спад у
багатьох галузях, насамперед інвестиційної сфери, досяг граничного рівня їх
функціонування, перевищення якого пов’язане практично з повним припиненням
виробництва окремих видів продукції. В умовах різкого скорочення ємності
внутрішнього ринку значно зросла роль зовнішнього ринку, посилилася залежність
національної економіки від кон’юнктури на зовнішніх ринках. У 1998 році при
різкому погіршенні соціально-економічної ситуації темпи економічного спаду
збільшилися, ВВП знизився на 4,6 %. В українській економіці виникли нові
серйозні проблеми, пов’язані із зменшенням можливостей для переходу до
економічного зростання, необхідністю вишукування додаткових джерел для
погашення зобов’язань за зовнішніми та внутрішніми боргами, оздоровлення
фінансових ринків та банківської системи.
Як зазначалося, в означений період стимулюючу функцію відігравали екстенсивні
чинники: нарощування економіки за рахунок завантаження вільних виробничих
потужностей, використання наслідків глибокої девальвації гривні у 1997-1998
рр., погашення боргів із заробітної плати та пенсій. Однак на кінець 2002 року
вказані чинники фактично були вичерпані. З 2003 року, як свідчать дані
статистичного аналізу, спостерігається зростання, пов’язане з розширенням
внутрішнього ринку та початком інтенсивного оновлення основних виробничих
фондів, відчутним зростанням інвестиційного попиту. У 2003 р. доходи не
фінансових корпорацій зростали з випередженням динаміки ВВП, що зумовило значне
зростання інвестицій в основний капітал, 62,8 % яких освоєно за рахунок власних
коштів підприємств та організацій. З 22,3 % у 2002 р. до 36 % у 2003 р. зросла
частка довгострокових кредитів комерційних банків. У цілому за рік приріст
інвести