РоздІЛ 2
діалектика протекціонізму і лібералізму
в теорії і практиці міжнародної торгівлі
2.1. Циклічний характер актуалізації протекціонізму і лібералізму в міжнародній
торгівлі
Передусім, слід підкреслити: необхідно розрізняти теоретичні міркування про
протекціонізм і вільну торгівлю, з одного боку, і практику регулювання
зовнішньої торгівлі, з іншого. Між ними ніколи не було повної синхронності як у
часі, так і у просторі. Співвідношення протекціонізму і лібералізму має дуже
тривалу історію в загальній історії міжнародної торгівлі, оскільки проблема
економічної залежності, незалежності і взаємозалежності країн супроводжує всю
економічну історію цивілізацій. Незважаючи на те що протекціонізм і лібералізм
є по суті протилежними полюсами в загальній системі сучасної міжнародної
торгової політики, історично періоди посилення ролі протекціонізму чергувалися
з періодами лібералізації і переважання політики фритредерства, що відображало
загальну економічну ситуацію у світовій економіці в цілому і в економіці
окремих держав, проходження ними відповідних фаз економічного циклу і
переважання інтересів тих або інших соціальних груп [44]. Циклічний характер
актуалізації протекціонізму і лібералізму в міжнародній торгівлі
підтверджується міжнародною практикою. Як систематичний захід економічної
політики протекціонізм став застосовуватися із XVII ст., тобто в період
панування доктрини меркантилізму. У початковий період промислового становлення
всі розвинені на сьогоднішній день країни використовували протекціонізм для
того, щоб захистити слабкі галузі, створити сприятливі умови для концентрації
національного капіталу.
Прийнято, наприклад, уважати Англію «бастіоном» вільної торгівлі і економічного
лібералізму. Проте факти свідчать, що на початковій стадії розвитку в Англії
існувала могутня система протекціонізму, і протекціонізм слабшав у міру набуття
Англією статусу економічного лідера. У певний період Англія надавала
протегування іноземним судновласникам і купцям. У результаті в XVII ст.
голландці узяли гору на морі, продукти французької промисловості увірвалися до
Англії, яка стала вивозити практично одну сировину, причому в основному на
іноземних суднах [45, с. 20].
Поворот у зовнішній торгівлі і в промисловості розпочався в Англії з ухвалення
у 1651 р. радикального протекціоністського закону Кромвеля, який захищав
англійське суднобудування та інші галузі економіки від зарубіжної конкуренції.
Надалі протягом другої половини XVII ст. і всього XVIII ст., в період
суперництва з Нідерландами, Англія була країною із сильно розвиненою системою
протекціонізму. Під захистом високого імпортного мита та адміністративних
заборон на ввезення у країну тканин, суден та іншої продукції була
підготовлена, а потім і проведена промислова революція в Англії, яка
перетворила її із другорядної в торгово-політичному значенні держави в
економічного і політичного лідера. Протекціонізм в Англії поширився і на її
сільське господарство. Землеробство в Англії, що виросло в епоху
протекціонізму, досягло досконалості і стало зразковим. Пізніше, при утворенні
Британської імперії, потреби в зерні звичайно не покривалися власним
виробництвом, і Англія була змушена вдаватися до імпорту. В урожайні ж роки
уряд просто закривав англійський хлібний ринок законодавчим шляхом, не вдаючись
до традиційного мита [46, с.12.]. У міру розвитку і зміцнення позицій Англії у
світовій торгівлі багато обмежувальних законів і бар’єрів було скасовано. До
середини XIX ст. економіка Англії стала найвідкритішою у світі. Реалізація
принципу вільної торгівлі фактично стала для Англії в цей період здійсненням
«права сильного». Про це свідчать і політичні заохочення використання
демпінгових цін, що застосовувалися тоді. Фабричний демпінг служив меті
зміцнення економічного лідерства Англії шляхом придушення розвитку національної
промисловості інших країн. Пізніше обстановка змінилася. Нові конкуренти,
особливо Німеччина і США, що робили великі зусилля, у тому числі на державному
рівні, для розвитку національної промисловості, стали здійснювати масовану
експансію на внутрішній британський ринок з більш дешевими і якісними товарами,
результатом чого стало банкрутство багатьох англійських підприємств і
скорочення числа робочих місць. У міру загострення конкуренції кількість
захисників вільної торгівлі в Англії ставала все меншою. У 1915 р. були введені
імпортні квоти, у 1919 році в руслі ізоляційної політики були зроблені нові
протекціоністські кроки, в результаті яких країни, що входили у Британську
імперію, отримали преференційний режим торгівлі. У 1930 р. Англія розгорнула
протекціонізм у повному масштабі [47, с. 114].
Хрестоматійним стало уявлення про те, що політична та економічна системи США
створювалися на фундаменті лібералізму. Широко відомий вираз тодішнього
президента США Т. Джефферсона «Держава – нічний сторож», що в образній формі
відобразив фундаментальні особливості суспільного устрою США і традиційні
американські цінності, такі як «laissez faire» і система вільної торгівлі.
Прихильники Т. Джефферсона стверджували, що найкращим є той уряд, який найменше
управляє. Проте водночас з «лінією Джефферсона» в американській політичній і
громадській думці існувала «лінія Гамільтона». Олександр Гамільтон – лідер
правлячої партії федералістів, перший міністр фінансів США, відомий і як
«духовний батько» американської політичної економії. Центральною ланкою його
економічної концепції був принцип «всемірного сприяння розвитку національної
промисловості». Відповідно до нього Гамільтон
- Київ+380960830922