Розділ 2. ВИХІДНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ підвалини СТРАТЕГІЇ ТА ТАКТИКИ ПОДАТКОВОЇ
ПОЛІТИКИ
2.1. Фіскально-регулюючі основи стратегії та тактики податкової політики
Циклічність суспільного розвитку призводить до того, що в суспільстві постійно
відбуваються соціально-економічні зміни. Все це спонукає до необхідності
постійного корегування стратегії і тактики державного управління. Ось чому
податкова політика, як невід’ємний атрибут держави, повинна бути мобільною та
еластичною. Держава має у своєму розпорядженні цілий ряд інструментів для
вирішення протиріч, які виникають у суспільстві. Але провідне місце серед них
посідає саме політика держави в галузі оподаткування.
У наш час податкова політика, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави,
а з іншого, що дуже важливо, – виступає головним знаряддям реалізації її
економічної політики. Податки в руках держави виступають основним інструментом
державного регулювання економіки, засобом формування доходів бюджетів і
стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження росту цін і рівня
інфляції.
Податкова політика забезпечує гарантоване та стабільне надходження доходів
бюджету, а також забезпечує державі можливість впливу на всі сторони
соціально-економічного розвитку суспільства. Ось чому держава й маневрує
податками залежно від ситуацій, які складаються в суспільстві, впливаючи на
різні сторони діяльності платників податків. Разом з тим на податкову політику
постійно здійснюється тиск зі сторони платників податків, які зацікавленні у
зменшенні податкового навантаження, адже вони здебільшого розглядають податки
як засіб зменшення їхніх особистих доходів. Без збалансування інтересів держави
та платників податків з допомогою налагодженої та виваженої податкової політики
не можливе стабільне і виважене існування самої держави.
Податки виступають одним із головних інструментів у руках держави у здійсненні
та реалізації економічної та соціальної політики. Вирішення зазначених завдань
прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів. Вони є найбільш
адекватним свободі їх платників методом встановлення взаємовідносин держави з
платниками податків. Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах
життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну,
соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому, як засоби взаємодії
об'єкта та суб'єкта державного регулювання соціально-економічних процесів,
використовуються фіскальні та регулюючі механізми.
Визначивши свою податкову політику, держава визначає напрямок розвитку, а також
стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика
має чітке спрямування при відповідній тактиці на вирішення конкретних завдань
і проблем, а в стратегічному плані – на вирішення довгострокових проблем через
їх прогнозування. Саме це дозволяє нам виокремити у відособлені економічні
поняття терміни «податкова стратегія» та «податкова тактика».
Досить вичерпними, на нашу думку, є визначення податкової стратегії та тактики,
запропоновані білоруським економістом Зайцем Н.Є. «Податкова стратегія визначає
довгостроковий курс держави в області податків і передбачає вирішення
великомасштабних завдань. Податкова тактика передбачає вирішення завдань
конкретного періоду розвитку шляхом внесення змін і доповнень в податкову
систему і податковий механізм» [93 Заяц. Н.Є. Теорія налогов: Учебное пособие
.– Мн.: БГЕУ, 2002. - С. 66.].
Литвиненко Я.В. податкову стратегію розглядає як «… складову податкової
політики, яка розробляється на визначений період і від якої залежить
стабільність і економічний розвиток держави.» [94 ЛитвиненкоЯ.В. Податкова
політика. - К.: МАУП, 2003. – C. 224.] За канонами понятійного визначення таке
трактування , на нашу думку, розмиває границі між тактикою та стратегією
податкової політики, адже дуже важко спрогнозувати стратегію податкової
політики на визначений період.
Лаконічними є визначення податкової стратегії і тактики в інтерпретації
Горського І.В.: «Податкова стратегія – це політика у сфері оподаткування, яка
здійснюється з розрахунком на перспективу. Податкова політика, яка проводиться
з розрахунком на теперішній час – це податкова тактика» [95 Заяц Н.Є. Теорія
налогов: Учебное пособие .– Мн.: БГЕУ, 2002. - С. 66.]. За науковими
постулатами, дані визначення не мають глибокого методологічного бачення певних
причинно-наслідкових зв’язків, але їх простота має свій індивідуалізм.
Історія формування і реалізації податкової політики свідчить про те, що
податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й
інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів —
перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів
господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання
державою податків для досягнення певної мети відбувається у рамках податкової
політики. Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються саме
податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить
цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку.
Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки по сплаті
податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які
виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині
вимоги до ефективного ведення господарства в країні.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» затверджено доходи
державного бюджету в сумі близько 65,2 млрд. грн., з них на загальний фонд
приймає 51,4 млрд. грн., на спеціальний – 13,8 млрд. грн. (21,1% від
- Київ+380960830922