РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА та МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика жінок, що спостерігалися
Відповідно до мети й задач роботи було проведено комплексне клініко-лабораторне
обстеження 377 жінок. Основну групу склали 317 жінок, що мали анамнез,
обтяжений невиношуванням вагітності (2 і більше мімовільних викіднів в
анамнезі). У 79 жінок (І група) встановлений ендокринологом і підтверджений при
ультразвуковому дослідженні щитоподібної залози діагноз автоімунний гіпертиреоз
(ДТЗ), з них до теперішної вагітності цей діагноз встановлений у 43 жінок (ІА
група). У 123 вагітних (ІІ група) встановлений діагноз гіпотиреоз, як форма
АІТ, до вагітності гіпотиреоз діагностовано у 54 (ІІА група). У 115 жінок (ІІІ
група) виявлений еутиреоз, як форма АІТ, з них у 47 жінок діагноз встановлений
до дійсної вагітності (ІІІА група).
В інших жінок – 36 (ІВ група), 69 (ІІВ група) і 68 (ІІІВ група) діагноз
патології ЩЗ встановлений під час дійсної вагітності.
У 289 (91,2%) вагітних основної групи була загроза переривання вагітності
Усі групи були порівнянні за віком, видом діяльності, соматичною патологією.
Контрольну групу склали 60 жінок (IV група): 30 здорових невагітних жінок (IVB
група) і 30 – з фізіологічним перебігом вагітності (IVA група).
Таким чином, основну групу склали 317 жінок і контрольну – 60.
При обстеженні, велике значення надавалось збору анамнестичних даних, що
вказували на патологію ЩЗ, зовнішньому вигляді пацієнток і клініко-лабораторним
даним з метою раннього виявлення супутніх захворювань. Особливу увагу з
анамнестичних даних звертали на наступні скарги: загальна слабкість,
сонливість, серцебиття, задишка, болі в ділянці серця, пітливість, реакція на
температуру навколишнього середовища, дратівливість, тремор рук, схуднення,
набряки, закрепи, збільшення ЩЗ в анамнезі, здійснене лікування, зв'язок зі
спадковістю, проживання в ендемічному районі.
При вивченні спадковості жінок І групи виявилося, що тиреоїдна дисфункція
спостерігалася в 11 матерів обстежених жінок і в 4 родичів по жіночій лінії; у
ІІ групі тиреоїдна дисфункція була в 19 матерів обстежених жінок і в 7 родичок
по жіночій лінії, у ІІІ групі – в 6 матерів обстежених жінок.
Основними критеріями добору хворих у програму дослідження були: наявність в
анамнезі 2 – і більше мимовільних викиднів та/або передчасних пологів, вказівка
на ранній розвиток гестозу, анемії, плацентарної недостатності протягом
попередніх вагітностей, судинні порушення, у тому числі тромбоз периферичних
венозних і артеріальних судин, а також лабораторні дані, які підтверджують
наявність автоімунної патології.
Такий підбір груп був необхідний для уточнення патогенетичної ролі автоімунної
патології в невиношуванні вагітності та її впливу на перебіг вагітності,
пологів і раннього неонатального періоду.
До числа обстежуваних включали тільки тих жінок, у яких не були відзначені
соматичні захворювання, професійні шкідливості, аномалії розвитку статевого
апарату, в анамнезі були відсутні вказівки на спадкоємні захворювання, крім
захворювань ЩЗ.
Основну групу, як було відзначено вище, склали 317 вагітних жінок у терміни
гестації 6–37 тижнів, анамнез яких був обтяжений невиношуванням вагітності.
Діагноз загрозливого аборту, або аборту, що почався, ставився на підставі
сукупності даних загального і специфічного анамнезу, об'єктивного обстеження і
лабораторних аналізів.
Особливу увагу приділяли становленню менструальної функції в період статевого
дозрівання і стану її в період статевої зрілості. Велике значення також
надавали особливостям дітородної функції (кількість і перебіг вагітностей,
наявність абортів, особливо мимовільних), з'ясовували можливий зв'язок з
перенесеними гінекологічними захворюваннями, психічними травмами й іншими
причинами.
При скаргах вагітної на болі внизу живота та/або попереку, з'ясовували їх
характер, інтенсивність, давність захворювання. У випадку кров'янистих виділень
уточнювали час їх появи, характер (незначні, помірні, рясні).
При об'єктивному дослідженні звертали увагу на особливості статури, стан
щитоподібної залози, зріст, вагу, характер оволосіння, стан молочних залоз.
Усім вагітним проводилося клінічне дослідження аналізу крові й сечі, піхвового
вмісту, реакцію Вассермана, груповий і резус-належності за загальноприйнятими
методиками, консультації терапевта, ендокринолога, окуліста, стоматолога, а при
необхідності й інших фахівців. Усі жінки в момент обстеження не хворіли на
гострі респіраторні захворюваннями, ангіну, грип. При наявності в
резус-негативних жінок резус-антитіл їх спрямовували на лікування і не залучали
до числа обстежуваних.
При гінекологічному обстеженні звертали увагу на особливості будови статевих
органів, вираженість складчастості слизової оболонки піхви, форму, розмір і
консистенцію шийки матки, стан матки та придатків, розмір матки, консистенцію,
ступінь збудливості.
Обстежувані жінки перебували на амбулаторному і стаціонарному обстеженні й
лікуванні в пологово-гінекологічних установах м. Харкова.
Діагноз автоімунної патології в цієї групи вагітних був встановлений
ендокринологом на підставі клініко-лабораторного обстеження та ультразвукового
дослідження ЩЗ.
З метою визначення значущості гормональних, автоімунних, гемостазіологічних
порушень, ролі цитокінової системи в невиношуванні вагітності при автоімунній
патології ми виділили на підставі обстеження 3 групи пацієнток.
Таким чином, основну групв обстежених склали 317 вагітних з невиношуванням в
анамнезі та автоімунною патологією, що були поділені на такі підгрупи:
І – 79 вагітних з невиношуванням і автоімунним гіпертиреозом (ДТЗ);
II – 123 вагітних з невиношува
- Київ+380960830922