Розділ 2
Сучасний стан методології та методики бухгалтерського обліку в бюджетних
установах
2.1. Теоретико-методологічні основи бухгалтерського обліку
в бюджетних установах України
Вітчизняна облікова система України перебуває в стані активного реформування,
що здійснюється на тлі загальносвітових процесів гармонізації бухгалтерського
обліку, який у ХХ ст. отримав статус міжнародної мови бізнесу. Проведення
необхідних перетворень потребує вивчення зарубіжного досвіду облікової
практики, тенденцій у розвитку світової облікової системи в цілому, а також
реалій та перспектив економічного розвитку в Україні. Важливим моментом та
запорукою якісної тривалої роботи вітчизняних методологів має стати не просте
удосконалення та перегляд прикладних методик щодо технології облікового
процесу, а подальший розвиток теорії бухгалтерського обліку в Україні.
Зрозумілий нерозривний зв’язок теоретичного та практичного аспектів будь-якої
сфери діяльності людини яскраво охарактеризував відомий радянський учений у
галузі бухгалтерського обліку, професор, доктор економічних наук Іван
Олексійович Кошкін (1895–1980) [322, с.1] у своїй праці «К методике
оперативно-балансового учета»: «..теорія відокремлена і незалежна від практики,
безпредметна, а вивчати безпредметну теорію безглуздо. Але і практика, не
освітлена теорією, сліпа, і вивчати не освітлену теорією практику не є
продуктивним» [26, с. 6].
Питання теорії та практики бухгалтерського обліку мають різну значимість,
визнання та кон’юнктуру. Вивчення змістового навантаження літератури
відповідного наукового напряму свідчить про переважно практичну спрямованість
спеціальної літератури з бухгалтерського обліку. Насамперед таке становище є
характерним саме для бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Водночас в
умовах активного розроблення концептуальних основ оновленої підсистеми
бухгалтерського обліку в бюджетних установах, яке триває вже кілька років,
дослідження теоретико-методологічного характеру є вкрай необхідним.
Таке дослідження не можна здійснити без чіткого визначення понять
«методологія», «теорія», «методика» та «практика» в площині бухгалтерського
обліку, якими слід оперувати при його проведенні. Незважаючи на їх фактичну
ідентифікацію в межах системи бухгалтерського обліку, вітчизняна наукова
облікова думка не дає чіткого єдиного визначення цих термінів у сфері
відповідної спеціалізації і не проводить чіткої різниці між парами дефініцій
«методологія — теорія», «практика — методика». Так, відомий вітчизняний
учений-економіст М.С.Пушкар вважає, що «методологія обліку складається з
принципів та правил отримання, обробки, фіксації та передавання інформації,
правил оцінки, ведення рахунків, критеріїв розмежування основних засобів та
малоцінних і швидкозношуваних предметів, порядку нарахування амортизації і
зносу, порядку обліку ремонтів, оцінки запасів та готової продукції, списання
витрат майбутніх періодів, порядку визначення обсягу реалізації продукції,
порядку обліку та розподілу комплексних витрат і включення їх у собівартість,
порядку утворення статутного фонду, фондів спеціального призначення та інших
питань» [243, с.146]. Більш цілісне та філософське розуміння методології
бухгалтерського обліку, хоча і відносно фінансової його складової, виявляє
Л.М.Кіндрацька, яка стверджує, що «методологію фінансового обліку можна
розглядати як сукупність принципів побудови конкретних методик обліку ... і
формування узагальнених показників фінансової звітності. Методологію слід
розуміти також як опис логічної системи взаємозв’язаних цілей та понять, що
створюють підсистему фінансового обліку та звітності» [96, с.148]. Представники
житомирської наукової облікової школи пропонують своє бачення категорії
методології бухгалтерського обліку: Т.А.Бутинець вважає, що під «методологією
бухгалтерського обліку слід розуміти науку про методи наукового дослідження,
тобто знання всієї сукупності прийомів і засобів теоретичного пізнання
господарських явищ - об’єктів бухгалтерського обліку з точки зору їх
законності, доцільності і достовірності» [21, с.87]; провідний молодий учений
Н.М.Малюга наголошує на тому, що «методологія бухгалтерського обліку є системою
знань про основи та структуру бухгалтерської теорії, про підходи до
спостереження та реєстрації економічних явищ, узагальнення інформації про них,
способи отримання знань, які об’єктивно відображають дійсність, що постійно
змінюється з розвитком суспільства. Методологія дозволяє осмислити предмет, що
досліджується, відновити історію та логіку його розвитку. Вона конкретизується
до певної методики (порядку використання методів) і техніки дій (прийомів).
Методологія бухгалтерського обліку є важливим інструментом регулювання
економіки на всіх рівнях» [152, с.478]. Єдине, але досить ґрунтовне, визначення
теорії бухгалтерського обліку дано провідним українським ученим Ф.Ф.Бутинцем:
«Під теорією обліку слід розуміти вчення про узагальнений досвід (практику),
яке формулює наукові принципи і методи, які дозволяють узагальнити і пізнати
названі процеси і явища, проаналізувати вплив на них різних факторів і
запропонувати заходи по використанню їх в практичній діяльності людей» [246,
с.79]. На тлі поодиноких визначень понять методології та теорії бухгалтерського
обліку в межах загальних наукових праць, слід відзначити предметне дослідження
ще одного представника наукової школи Ф.Ф.Бутинця – Л.В.Чижевської метою якого
стало визначення наслідків взаємовпливу та тенденцій взаємодії теорії, практики
та методології бухгалтерського обліку [246, с.78 - 100].
- Київ+380960830922