РОЗДІЛ 2
ДОЦІЛЬНІ НАПРЯМИ ПОДАЛЬШОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ АГРОФОРМУВАНЬ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
2.1. Аналіз та оцінка трансформаційного розвитку сільськогосподарських підприємств
У процесах відтворення в сільському господарстві незалежно від суспільно-політичного устрою країни визначальними завжди були земля, праця людини, засоби виробництва. На всіх етапах розвитку галузі мета організації підприємств на основі оптимального поєднання цих факторів була пов'язана з досягненням максимального рівня виробництва валової, товарної продукції, одержанням доходу, прибутку. Успішне вирішення цих завдань повинно було забезпечити стале відтворення і найбільш повне задоволення інтересів товаровиробників. Як показав аналіз, створені на базі державних і колективних господарств сучасні агроформування у цілому і кожна форма окремо не проявили стабільних переваг в ефективності виробництва. Тому, стримана оцінка форм господарювання багатьма дослідниками є цілком виправданою. Разом з тим існують два фактори, які змушують товаровиробника вишукувати найбільш раціональні форми господарювання. По-перше, це обмежені можливості використання ресурсів, по-друге, - постійне зростання потреб суспільства.
Підприємства як організаційна форма виробництва в сільському господарстві завжди розвивалися і будуть розвиватися під впливом комплексу чинників. Вирішально на організацію виробництва впливає рівень науково-технічного і технологічного забезпечення підприємств. На характер організації значний вплив має соціально-економічний зміст виробничих відносин. Ці чинники у просторі і часі знаходяться у постійній динаміці, змінюючи відповідні форми виробництва.
Як показує аналіз, визначальним в нашій країні був соціально-економічний фактор, який пов'язаний переважно з політичним життям держави. У період воєнного комунізму основними виробниками сільськогосподарської продукції були індивідуальні селянські господарства, які працювали в умовах повного невизнання товарно-грошових відносин. Під час нової економічної політики хоча і під контролем держави впроваджувалися ринкові відносини, була надана самостійність товаровиробникам. В цей період одержали розвиток різні форми господарювання. За роки нової економічної політики середньорічні темпи росту валової продукції сільського господарства склали близько 10%. Особливістю селянських господарств став їх середняцький характер і посилення ролі економічно міцних. Керуючись політичними міркуваннями, починаючи з 1924 року велось знищення заможних селян і формування підприємств, які відповідали соціалістичній моделі господарювання на основі суцільної колективізації, створення мережі колгоспів і радгоспів. Такі форми господарювання супроводжувалися жорсткою централізацією виробництва і заготівлі продукції. Практично в цей період були закладені неефективні міжгалузеві відносини, які збереглися і по даний час. Сільське господарство тривалий час виконувало роль інвестора для індустріалізації країни. В наступні роки розвиток галузі був відзначений як періодичними підйомами, так і спадами, а за останні роки - стагнацією сільськогосподарського виробництва, як і всього народного господарства. Ознаки стагнації та кризи мають місце і в наш час. Все це вимагає пошуку розробки і здійснення такої організації виробничих структур, яка б забезпечила їх розвиток на розширеній основі, сприяла успішному функціонуванню в ринковому конкурентному середовищі. При цьому необхідно використовувати весь комплекс факторів, які позитивно впливають на розвиток сільськогосподарських підприємств не тільки в даний час, але і на перспективу. З цією метою нами досліджувалася трансформаційна динаміка розвитку агроформувань за останні десятиліття.
На нашу думку, трансформаційна динаміка агроформувань представляє собою розвиток у часі форм господарювання, які характеризуються певною організаційно-правовою основою, розмірами, рівнем інтенсивності та ефективності виробництва за багаторічний період. Така динаміка акумулює всі внутрішні та зовнішні фактори, які впливають на форми господарювання та результативність їх роботи. У процесі дослідження розвитку сільськогосподарських підприємств встановлювалась їх кількісна характеристика: чисельність форм виробництва, їх поєднання та особливості трансформації; розміри підприємств за земельними та посівними площами; кількість поголів'я; обсяги виробництва продукції; забезпеченість основними фондами, енергетичними, трудовими ресурсами, капітальними вкладеннями. Якісна характеристика розглядалась з урахуванням рівня інтенсивності землеробства і тваринництва, ресурсоємності та енергоємності, продуктивності праці, рентабельності.
Аналіз динаміки розвитку сільськогосподарських підприємств показав, що в Україні при переході до суспільних форм виробництва перші колгоспи були найбільшими в країні. Якщо у середньому по Радянському Союзу на один колгосп в 1928 році припадало 13 дворів, в 1932 р. - 71, 1937 р. - 76, 1938 р. - 78, то в Україні відповідно - 10, 130, 137, 141, тобто в 2 раза більше. В 1938 році в середньому на колгосп припадало 780 га землі.
З 1940 року і в наступні роки розвиток сільськогосподарських підприємств характеризувався послідовним зменшенням їх кількості і збільшенням земельних площ. З 1940 по 1990-ті роки чисельність колгоспів, радгоспів, міжгосподарських підприємств (МГП) зменшилася з 29,6 тис. до 12,5 тис. При цьому змінився склад сільськогосподарських підприємств. Якщо в 1940 році на долю колгоспів припадало 96,7%, радгоспів - 3,3%, то в 1990 році відповідно 65,9% і 20,6%, питома вага МГП становила 13,5%. Динаміка форм господарювання за 1940-1990 роки представлена в таблиці 2.1.
Динаміка форм господарювання свідчить про зміцнення державних підприємств в особі радгоспів і міжгосподарських, які були створені на принципах кооперації. Такий характер розвитку сільськогосподарських підприємств визначив їх ведучу роль у продажу продукції - 90-100%.
Таблиця 2.1
Структура форм господарювання в Україні за 1940 - 1990 роки (%)
ПоказникиРоки19