РОЗДІЛ 2.
ГЕНЕЗА БІБЛІЙНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ:
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ
2.1. Інтертекстуальність та алегоризм як домінанти
давньоєврейської герменевтики сакральних текстів
Передусім звернемось до існуючих найсучасніших визначень терміна "герменевтика". Сучасні літературознавчі джерела подають такі дефініції:
1. "Герменевтика - у первісному значенні - напрям наукової діяльності, пов'язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, історичних і релігійних текстів. У давньогрецькій філології та філософії - з тлумаченням Біблії, екзегезою; у протестантській теології - з інтерпретацією священних текстів у їх полеміці з католицькими богословами. Герменевтика є допоміжною дисципліною тих гуманітарних наук, які займаються писемними пам'ятками (історії літератури, історії філософії, історії релігієзнавства, мовознавства та ін.). У ХХ ст. набуває ширшого значення як метод, теорія чи філософія будь-якої інтерпретації" [119].
2. "Герменевтику можна визначити, як мистецтво розуміння текстуального дискурсу. На початку ХІХ ст. Фрідріх Д. Шляєрмахер визначив її як загальний і незалежний метод інтерпретації, мета якого - уніфікувати й систематизувати низку спеціалізованих методик (що застосовуються, наприклад, у класичній філології, теологічному та юридичному коментуванні та філософії)" [120].
3. "Герменевтика - теорія інтерпретації тексту і наука про розуміння смислу. Отримала широке застосування в сучасному західному літературознавстві, в осмисленні основних методологічних принципів, на яких базується побудова найновішої теорії літератури... З герменевтикою традиційно пов'язане уявлення про універсальний метод у сфері гуманітарних наук. Як метод тлумачення історичних фактів на основі філологічних даних герменевтика вважалась універсальним принципом інтерпретації літературних пам'яток. Предметом літературної герменевтики, як і філософської, є інтерпретація, розуміння" [121].
4. "Традиційно, герменевтика - це теорія чи наука про інтерпретацію. Термін "герменевтика" сягає коренями грецького hermeneuein: інтерпретувати чи перекладати власними висловлюваннями, робити ясним і зрозумілим, давати визначення" [122].
Є й інші визначення, які однак не відходять від поданих дефініцій. Окреслення терміна "герменевтика" у більшості джерел починається з діяльності німецького теолога Фрідріха Даніеля Шляєрмахера. Навіть при вказівці на етимологію терміна, ніхто з дослідників не вказує на джерела древніх пам'яток письменства, де цей термін вживається і обґрунтовується його першопочаткове значення та етимологія.
Тому зупинимось на термінологічному окресленні процесу інтерпретації в біблійних та інших древніх текстах. Традиційно термін "герменевтика" визначається як теорія інтерпретації чи наука про закони інтерпретації, хоча першопочатково він тяжів до означення "мистецтво інтерпретації". Його походження виводиться з грецької мови (гр. hermeneuein означає "інтерпретувати, перекладати, пояснювати, тлумачити") і співвідноситься з іменем Hermes (у грецькій міфології - Гермес, у римській - Меркурій) - богом наукового відкриття, письма, мови, який вважався посланцем для передачі волі богів у світі смертних, і його функція була не тільки передавати божественні послання, а й тлумачити їх значення. Цікавою є вказівка на таке розуміння греків у Біблії. Коли апостол Павло з Варнавою були в Лістрі, - "Люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: "Боги людям вподібнились та до нас ось зійшли!"...І Варнаву вони назвали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові..." (Дії 14:11-15) [123]. Як бачимо, Гермесом Павло був названий саме за вміння проповідувати та інтерпретувати Боже Слово. У грецькій культурі, у співвіднесенні з якою творився Новий Заповіт, вважалося, що кожен hermeneus (перекладач чи інтерпретатор) успадкував і володіє містичними якостями Гермеса.
Це грецьке слово і лежить в основі назви біблійної дисципліни інтерпретації текстів Святого Письма, за якою після виходу в світ праці Даннгауера у Страсбурзі в 1654 р. (Dannhauer J. Hermeneutica Sacra sive methodus exponendarum sacrum litterarum) закріпилася назва Hermeneutica Sacra. "До того часу, як Шляєрмахер представив дисципліну загальної герменевтики, термін "герменевтика" вживався майже виключно біблійними інтерпретаторами, і сама назва вважалася сакрального походження, асоціюючись з Гермесом, посланцем богів. Згідно з Беком, грецьке слово Ermenia походить від давнішого, невизначеного кореня, який значно давніший, ніж розуміння посланця богів чи процес інтерпретації. Важко визначити, що з'явилося перше - божество чи герменевтика. У кожному разі, Бек повторює, що Гермес "посередник між богами і людьми. Він виявляє божественні думки, перекладає із безсмертного на смертне, з божественного духа на чуттєве вираження. Тому все, що належить до сфери розуміння, співвідноситься з ним, особливо мовлення і письмо" [124]. Подібну сакральну асоціацію містить латинське слово interpretatio, бо насправді слово interpres, що означає інтерпретатор чи посередник, є звичний епітет стосовно Меркурія, Римського відповідника Гермеса [125].
Біблійна герменевтика посідає проміжне місце у системі наук - знаходиться на межі між секулярними дисциплінами текстології, філології, історико-літературної критики та теологічними дисциплінами екзегетики, апологетики та теології. До кінця ХІХ ст., поки термін "герменевтика" стосувався лише інтерпретації Біблії, не було чіткого розмежування між герменевтикою і екзегетикою. Мартін Гайдеґґер вперше використав герменевтичну методологію щодо філософської теорії інтерпретації феноменів буття та явищ культури. Фрідріх Шляєрмахер у пошуках загальної теорії інтерпретації першим запропонував застосовувати закони інтерпретації сакральних текстів до творів художньої літератури. Вільгельм Дільтей переніс принципи текстової інтерпретації на аналіз історичних подій, прирівнявши історичний розвиток до метатексту. Отже, в ХХ ст. герменевтика розширилася до загал
- Київ+380960830922