Розділ 2
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ І УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ
2.1. Концептуальні підходи до вирішення проблем реструктуризації економіки
Економічна реформа в Україні характеризується діалектикою спонтанних і керованих процесів, теоретичних обґрунтувань і практичної реалізації перетворень. Розвиток українських реформ виявив серйозну нестачу знань в системі економічного мислення, відсутність відповідних методологічних підходів, адекватних ситуації в українській економіці.
У зв'язку з цим перед економічною наукою постав цілий ряд складних і малорозроблених питань, зокрема, як співвідносяться еволюція соціально-економічної системи, її трансформація, реструктуризація, чи буде мати позитивні наслідки управління перетвореннями на основі запозичення зарубіжного досвіду.
Все це зумовлює появу нового напрямку наукової економічної думки, якому властиві специфічні орієнтири на вивчення співвідношення організації і самоорганізації в економічному розвитку (у тому числі зміні пропорцій зайнятості), співвідношення змісту і функцій управління цим процесом, підходу, який здатен охоплювати і більш широкий контекст зовнішніх умов, що впливають на спрямованість руху економічних систем і їх структур.
З цієї точки зору доцільним є розгляд синергетичного підходу. Економічний аналіз, що базується на ідеї синергізму і використовує такі категорії як сталість і неусталеність, покликаний сприяти перетворенню економічної теорії з констатуючої науки в механізм розробки дієвого плану перетворень. Це передбачає оцінку економічної динаміки, у т.ч. динаміки зайнятості, по-перше, з урахуванням історичних, національних, культурних, політичних, екологічних особливостей; по-друге, в контексті альтернативних можливостей розвитку.
Окрім того, синергетично орієнтовані наукові підходи дозволяють оцінювати те або інше конкретне рішення, уникаючи прямолінійного порівняння попереднього і наступного стану економічної системи, а також співставляти реальний хід подій з їх ймовірним перебігом при альтернативному ключовому рішенні. Очевидно, що такий підхід потребує незрівняно більшої кількості інформації з метою вироблення нестандартних теоретичних о організаційних рішень, здатних вплинути на характеристики соціально-економічних систем.
В дослідженні процесів реструктуризації української економіки спостерігається використання широкого спектру теорій, підходів інституціоналізму і т.д. [114]. Цілком зрозуміла з точки зору розвитку наукового знання така ситуація мало що дає для вирішення практичних задач реформування соціально-економічного середовища, серед яких особливо актуальним є обґрунтування організаційної взаємодії інститутів управління і процесів ринкової самоорганізації з метою реструктуризації зайнятості. Практика свідчить, що безсистемне реформування соціально-економічної системи при наявності невирішених методологічних питань не дозволяє досягти очікуваних позитивних результатів, породжує додаткові труднощі, стимулює соціальну апатію суб'єктів перетворювальних процесів.
Вищезазначене обумовлює необхідність ретельного перегляду наявного методологічного інструментарію, який дозволяє здійснити аналіз макроекономічної сфери з метою виявлення необхідного для структурних перетворень потенціалу. Аналіз сучасного стану економічної науки [113] переконує, що теорія загальної економічної рівноваги, яка домінує в теперішній час в науці, не зовсім адекватно відображає реалії сьогодення. Її використання не завжди приводить до бажаних результатів в дослідженні макроекономічних об'єктів, що знаходяться у неврівноваженому стані.
Існують і інші області більш окремого характеру, де дана теорія не забезпечує адекватного методологічного підходу до дослідження процесів і явищ. У якості прикладу можна навести проблеми інституціонального оформлення процесу реструктуризації. Процеси і закономірності утворення економічних інститутів в період макроекономічних трансформацій не отримують адекватного осмислення в рамках теорії загальної економічної рівноваги. Виникає потреба розширення рамок економічного аналізу, використання інших теоретичних концепцій. Значний потенціал у цьому відношенні має інституціонально-еволюційна економічна теорія, яка включає як об'єкт свого дослідження, так і явища, які раніше не приймались до уваги економічною теорією і відносились до предмету дослідження інших соціальних наук: соціології, політології, історії, філософії тощо.
Однак наукові і практичні висновки, що витікають з інституціонально-еволюційної теорії, відрізняє значний радикалізм по відношенню до усталених ідей економічної науки, намагання утвердити досить нестандартні і неусталені принципи і підходи. Ми вважаємо, що співвідношення між економічною теорію і неокласичною теорією, яке розглядалось у першому розділі, є більш складним. Справа у тому, що неокласична теорія дає більш спрощений погляд на економічні процеси [142, с.56]. Інституціонально-еволюційна теорія є значно ширшою, ніж неокласична і за об'єктом аналізу (соціально-економічні і соціально-психологічні основи економічної діяльності), і за методологією (вивчення інститутів в процесі їх еволюційного розвитку), і за відповідністю загальнонауковим положенням сучасності, виробленим в ході розвитку економічної науки. Завдяки цьому даний підхід дозволяє досягти більш адекватного рівня теоретичного узагальнення сучасних економічних реалій.
В цілому, говорячи про перспективи наукового процесу в сфері економічних досліджень, слід, на нашу думку, визнати той факт, що ускладнення соціально-економічних реалій визначає необхідність розробки інтегрованого підходу, який дозволяв би здійснити більш гнучке застосування різноманітного теоретичного і методологічного базису. Синтез досягнень англосаксонської школи, німецької теорії економічного порядку, дослідження з економічної компаратистики [54] і т.п. може забезпечити глибинну теоретичну проробку проблем структурної перебудови економіки в сучасних умовах. Головне питання поляг
- Київ+380960830922