РОЗДІЛ 2.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ
2.1. Методи дослідження
2. 1.1. Лабораторні методи дослідження.
З метою оцінки імунного статусу проводились дослідження клітинного імунітету методом моноклональних антитіл з визначенням кількості В-лімфоцитів (CD-19), Т-лімфоцитів (CD-3), Т-хелперів (CD-4), Т-супресорів (СD-8), натуральних кілерів (CD-16) з визначенням співвідношення хелпери/супресори. Гуморальний імунітет визначався за рівнем імуноглобулінів IgG, IgA, IgM за (Манчіні). Антитіла до тканинних антигенів визначались методом імунної хроматографії. Активність запального процесу визначалась за показниками рівню С-реактивного білка (методом преципітації в капілярах), сіалової кислоти (тіобарбітуровим методом по Уоррену), серомукоїдів ( по Бюхнеру) [].
Імунологічні дослідження виконано в лабораторії імунології та тканинного типування НЦРМ АМН України ст.н.с., к.м.н. Азарсковою М.В.
Гонадотропні гормони - лютропін (ЛГ), фолітропін (ФСГ), пролактин (ПРЛ) визначались методом імуноферментного аналізу з використанням реактивів фірми "Syntron bio research".
Статеві стероїдні гормони - естрадіол, тестостерон, прогестерон та АКТГ і кортизол визначались методом радіоімунного аналізу.
Вірусологічні дослідження проводились методом імунної хроматографії.
Кров для дослідження у жінок усіх груп набиралася в один і той же час (8 годин ранку), на 5-7 день менструального циклу з урахуванням циркадних ритмів вмісту гормонів. Дослідження гормонів проводили в лабораторії ендокринології ІПАГ АМН України (керівник - д-р мед.наук З.Б. Хомінська та лабораторії "ДІЛА").
2.1.2. Психофізіологічні, психологічні та соціологічні методи дослідження.
Об'єктивізацію динаміки больових відчуттів - здійснювали за допомогою одного з найбільш інформативних тестів, що застосовуються для оцінки болю, - "Мак-Гілловського больового опитувальника". Він був створений R.Melzack і W.S.Torgerson [213, 214] і адаптований Кузьменко й ін. [89] відповідно до особливостей російської мови. "Мак-Гілловский больовий опитувальник", містить сенсорну (субшкали 1-10), афективну (субшкали 11-19) і евалюативну (субшкала 20) шкали. Хворі давали опис болю, вибравши по одному дескриптору в будь-яких з 20 субшкал.
Також для оцінки вираженості болю використовувалась візуально-аналогова шкала (ВАШ), запропонована R.Melzack (1994).
Інтегральну оцінку болю проводили методом визначення "больового профілю" (Василенко А.М., 2004) з ранжируванням по показникам 1- сила (інтенсивність болю), 2- тривалість больових нападів, 3- частота виникнення болю, 4- локалізація болю (площа больових зон), сенсорна характеристика (кількість вибраних дескрипторів болю за Мак-Гілловським опитувальником), 6- вплив провокуючих факторів, 7- афективний компонент (тривожність, депресія, іпохондрія), 8 - соціальна дезадаптація.
Дослідження стану вегетативної нервової системи проведено шляхом суб'єктивної оцінки (за опитувальником) та за таблицею об'єктивної оцінки симптомів дистонії (О. Вейн, 1998) (Додаток Ж.З) [323].
Об'єктивно стан вегетативної нервової системи оцінювався за допомогою системи експрес-аналізу варіабельності ритму серця "Кардіо-Спектр" ( АТЗТ "Сольвейг"), шляхом обчислення статистичних і спектральних показників, що рекомендовані в якості Міжнародних стандартів Робочою групою Європейського товариства кардіології та Північноамериканського товариства кардіостимуляції та електрофізіології.
Мо (с) - найбільш поширене значення R-R, що вказує на домінуючий рівень функціонування синусного вузла;
АМо (%) - число кардіоінтервалів, що відповідають діапазону моди і відображають ступінь активації синусного вузла;
ВР (с) - варіаційний розмах - різниця між максимальним та мінімальним значенням R-R;
ІН - індекс напруги регуляційних систем (індекс Р.М.Баєвского) - відображає ступінь централізації управління серцевим ритмом, що розраховується за формулою: Cн=АМ0/(2хВРхМ0)
SDNN (с) - (Standart deviation of the NN interval) - стандартне відхилення тривалості нормальних R-R;
pN50 (%) - процент пар послідовних кардіоінтервалів, що відрізняються більш, ніж на 50 мс від загальної кількості R-R, що досліджуються;
VLF (Very Low Frequency), мс2 - дуже низькочастотна спектральна складова, відображає центральний ерготропний вплив;
LF (Low Frequency), мс2- низькочастотна компонента, характеризує симпатичну активність;
HF (high Frequency), мс2- високочастотна складова відповідає еферентній вагальній активності.
Оцінку адаптаційного потенціалу проводили за динамікою співвідношення LF/HF при ортостатичній пробі.
2.1.3. Методи патопсихологічного обстеження.
Методи психологічного дослідження включали в себе опитувальники, що рекомендовані ВООЗ (1995), Американською Асоціацією психіатрів (1994) та Міжнародним товариством психопатологів (1998) [18, 54, 153] :
1. Опитувальник депресивності Бека (BDI). Тест адаптований у ІП РАН, його докладний опис, у тому числі й інформація про досвід застосування викладено в "Практикумі по психології посттравматичного стресу" Тарабриної Н.В. Опитувальник цікавий тим, що кожен з 21 пункту методики може бути предметом роботи психолога з пацієнтом. Оцінка проводилась наступним чином: сума балів 42-63 - максимально виражена депресія, що потребує консультації психіатра, 41-22 - субдепресивний стан, менш 21 - відсутність депресії (Додаток А).
2. Опитувальник "Самооцінка іпохондрії". Автор - Глен Вільсон, досить відомий автор багатьох психодіагностичних методик, значне число яких, створено ним у співавторстві з Гансом Айзенком (Додаток Б). Методика призначена для самооцінки іпохондрії, під якою автор має на увазі такі фобії, як страх заразитися якою-небудь інфекцією, занедужати і т.п. Нерідко такі страхи є причиною дійсних захворювань, названих психосоматичними, що робить його цінним для оцінки психоемоційної сфери у даної категорії хворих. Оці