РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
З метою вивчення частоти гіпертензивних розладів у вагітних, впливу його на перебіг пологів, післяпологового періоду і стану новонароджених, нами проведено ретроспективний аналіз 8450 історій пологів із акушерського відділення пологового будинку № 2 м. Вінниці за 1990-2000 роки.
Групи хворих, що були відібрані для дослідження повністю відповідають сучасній класифікації (ISSHP, 2000, міжнародного товариства з вивчення гіпертензії у вагітних) - наказ № 676 (від 31.12.2004) "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги".
Проведено комплексні дослідження 250 вагітних з гіпертензивними розладами і 55 жінок з фізіологічною вагітністю і нормальним артеріальним тиском. Дослідження проводились у ІІ і ІІІ триместрах вагітності. Вагітні з гіпертензивними розладами були розподілені на 3 групи: І групу склали 130 вагітних з легкою прееклампсією, ІІ групу склали 60 жінок з прееклампсією середньої тяжкості, а в ІІІ групу увійшли 60 жінок з хронічною гіпертензією І стадії. Діагноз хронічної гіпертензії встановлювали за даними фізикального анамнезу та клініко-лабораторних методів дослідження. У вищенаведених групах було оцінено активність ферментів сироватки (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ЛФ), стан системи L-аргінін/NO, процесів перекисного окислення білкапсихоемоційний стан та нейроендокринну адаптацію. Макро-, мікроскопічні, гістохімічні та імуногістохімічні особливості плацент оцінювали у 67 вагітних з гіпертензивними розладами та у 20 здорових вагітних. Оцінку стану новонароджених проводили у наступних групах:
- І група: 130 новонароджених від матерів з легкою прееклампсією;
- ІІ група: 59 новонароджених від матерів з прееклампсією середнього ступеня тяжкості;
- ІІІ група: 60 новонароджених від матерів з хронічною гіпертензією І ст.
Для створення математичної моделі прогнозування порушень плода використовувались інструментально-лабораторні дані обстеження 150 вагітних з гіпертензивними розладами (90 вагітних з легкою прееклампсією, 30 вагітних з прееклампсією середньої тяжкості і 30 вагітних з хронічною гіпертензією І ст.). З метою перевірки працездатності моделі було проведено прогнозування порушень плода на 100 вагітних з гіпертензивними розладами. Для доведення практичної цінності, результативності та доцільності використання створеної моделі прогнозування порушень плода у вагітних з гіпертензивними розладами, нами було проведено порівняльно-аналітичне дослідження з використанням даної моделі. В даному дослідженні брали участь дві групи вагітних. Перша група - основна: до неї входило 30 вагітних з прееклампсією легкого ступеня тяжкості, які були відібрані із раніше створеної групи, що включала 130 вагітних з легкою прееклампсією.
Друга група - порівняння, до складу якої входило 30 вагітних з легкою прееклампсією. Вона була створена додатково з метою порівняльної оцінки ефективності раннього прогнозування та раннього застосування запровадженої терапії.
В подальшому вагітні були розподілені на групи в залежності від терапії, яка призначалась. В дослідженні брали участь 250 вагітних з гіпертензивними розладами, які були розподілені на дві групи: І група - порівняння, до складу якої входить 120 вагітних, яким була призначена тільки базова терапія (60 вагітних з легкою прееклампсією, 30 вагітних з прееклампсією середньої тяжкості і 30 вагітних з хронічною гіпертензією) ІІ група - основна, до складу якої входить 130 вагітних, яким була призначена і базова, і запропонована нами терапія (70 вагітних з легкою прееклампсією, 30 вагітних з прееклампсією середньої тяжкості і 30 вагітних з хронічною гіпертензією). Новонароджені від матерів, яким було проведено базову і запропоновану нами терапію були розподілені на такі ж групи.
Для вирішення поставлених нами завдань поряд із загальноклінічними дослідженнями (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз сечі за Нечипоренко, проба за Зимницьким, рівень АТ, коагулограма, креатинін, сечовина сироватки крові) проводилися дослідження, що включали визначення стану метаболічних та окислювально-відновних процесів в організмі вагітних, внутрішньоутробного стану плода, фетоплацентарного комплексу та психоемоційного стану вагітних. Дослідження виконувались у динаміці вагітності та при використанні різних методів лікування.
Обов'язково всі вагітні оглядалися терапевтом, офтальмологом і невропатологом. Основні етапи організації дослідження наведені у рис. 2.1.
1. Методика кардіотокографії [57, 61].
Для визначення стану плода застосовувалась кардіотокографія. За допомогою кардіомонітору "Біомедіка" (Італія) протягом 30-ти хвилин зі швидкістю руху стрічки 1 см/хв. проводили запис кардіотокограм. Кардіотокограма оцінювалась за шкалою Fischer (1973) за наступними показниками: базальна частота серцевих скорочень (БЧСС), варіабельність ритму - амплітуда та частота осциляцій, кількість, глибина та тривалість акцелерацій та децелерацій. Акцелераціями ми вважали, за загально прийнятими стандартами, підвищення частоти серцебиття плода з амплітудою вище 15 за хвилину та тривалістю більше 15 сек. Всі осциляції, що мали параметри нижчі, від вказаних, були віднесені нами до осциляцій ЧСП та враховувались в показник амплітуди коливань серцевого ритму.
1 етап
Рис. 2.1. Організація дослідження
Акцелерації, що виникали у відповідь на рухи плода були спорадичними. Навпаки, акцелерації, що виникали у відповідь на скорочення матки, носили характер періодичних та мали відповідну назву (по аналогії із переймами). По формі нами були зареєстровані акцелерації, що були різними (варіабельними) або схожими одна на одну (уніформними). Появу на КТГ варіабельних спорадичних акцелерацій ми вважали найбільш достовірною ознакою благополуччя плода. Реєстрація уніформних періодичних акцелерацій свідчила про помірну гіпоксію плода.
Децеле