РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дисертаційна робота виконана упродовж 1998-2007 років, у лабораторіях і господарствах:
- гельмінтологічні, та фармакологічні дослідження препаратів виконані на кафедрах фармакології та токсикології, а також паразитології та водних біоресурсів Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького.
- вивчення епізоотологічної ситуації асоціативних інвазій свиней на аскароз, трихуроз, езофагостомоз і саркоптоз виконано в господарствах Західного регіону України (Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської областей);
- експериментальні та клінічні дослідження на свинях проведено у господарствах: ТзОВ агрофірма "Угринів" Сокальського району і ПП "Західний Буг" Буського району (Львівська область), СГПП "Рать" Луцького району (Волинська область), ПСП "Шпанівське" Рівненського району (Рівненська область), селянсько-фермерського господарства Ю.М. Веденівського Кіцманського району (Чернівецька область).
Для досліджень використовували препарати: бровермектин 1 % розчин, бровермектин-порошок і бровермектин-гранулят виготовлені НВФ "Бровафарма", Україна і баймек ін'єкційний фірми "Bayer AG", Німеччина. В 1 мл препаратів баймек і бровермектин 1% - розчини, міститься 10 мг івермектину, в препаратах бровермектин-порошок і бровермектин-гранулят у 1 г міститься 3,5 мг івермектину та формоутворюючі і стабілізуючі компоненти - до 1000 мг. У бровермектин-грануляті, порівняно з бровермектин-порошком, додатково міститься 20 мг токоферолу ацетату.
Зараження лабораторних та сільськогосподарських тварин проводили інвазійними яйцями та личинками аскарисів, трихурисів, езофагостом.
Вивчення епізоотології асоціативних інвазій свиней в Західному регіоні України
Вивчення епізоотологічної ситуації стосовно асоціативних інвазій свиней на аскароз, трихуроз, езофагостомоз і саркоптоз проведено в господарствах Західного регіону України (Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської областей), у яких вирощують свиней за різними технологіями утримання. Відомості про поголів'я свиней, спеціалізацію і технологію виробництва та паразитологічну ситуацію ми отримували із звітності обласних державних лабораторій ветеринарної медицини [316, 326, 334, 337, 342].
При експериментальних та клінічних дослідженнях у господарствах ознайомилися із технологією виробництва свинини, аналізували склад кормів, тип і частоту годівлі, терміни відлучення поросят від свиноматок. Умови дорощування та відгодівлі, організацію турових опоросів, стан вигульних майданчиків. У базових господарствах, у різні пори року, регулярно відбирали кал з підлоги безпосередньо після дефекації або індивідуально із прямої кишки для дослідження на наявність яєць гельмінтів стандартизованим методом Г.А. Котельникова та В.М. Хренова (1984) [155] з насиченим розчином гранульованої аміачної селітри. Головним показником за епізоотологічного обстеження свинопоголів'я було ураженість свиней гельмінтами, тобто екстенсивність інвазій (ЕІ). Належність яєць гельмінтів до відповідного виду проводили під мікроскопом (збільшення х80).
Екстенсивність інвазії визначали за формулою ЕІ = (Х : У) · 100,
де: Х - кількість тварин, у яких виявили яйця гельмінтів;
У - загальна кількість тварин у стаді.
Схема проведених досліджень представлена на рис. 2.1
Рис. 2.1 Схема проведення досліджень
Інтенсивність гельмінтозної інвазії (ІІ) визначали підрахунком яєць гельмінтів в одному грамі калу та кількості гельмінтів виявлених при неповному гельмінтологічному розтині тварин забитих для експериментального дослідження. Для досліджень використовували 8-12 клінічно-здорових тварин, яких підбирали за принципом аналогів за породою, масою, віком, статтю, розвитком). Поросята 0-2 і 3-4 місяців, молодняк 5-6 і 7-8 місяців, свиноматки (холості, ремонтні, супоросні, підсисні) та кнури. До зараження та в процесі дослідів групи тварин знаходилися в однакових умовах годівлі та утримання.
Із свиней на відгодівлі, свиноматок і поросят 2-4-місячного віку вибірково відбирали тварин для експериментального дослідження на наявність гельмінтів. Виявлені при розтині у тварин нематоди підраховували та ідентифікували. У приміщеннях, де утримували тварин, брали зішкреби з підлоги, стін, загородок станків, годівниць, змиви з автопоїлок, мітли, скребків, взуття обслуговуючого персоналу та досліджували за методом А.І. Корчагіна (1986) [105] на наявність яєць гельмінтів.
Для отримання інвазійного матеріалу від нематод відбирали яйця аскарисів із гонад самок, яйця трихурисів виділяли із калу. Виділені яйця нематод культивували у чашках Петрі у 2%-му розчині хлористоводневої кислоти на ізотонічному розчині натрію хлориду при температурі 30?С.
Личинки езофагостом отримували при культивуванні яєць у калі з добавленням дерев'яної тирси у термостаті при t +30оС. Личинки виділяли за методом Бермана [155]. За таких умов яйця аскарисів досягали інвазійної стадії за 28 діб, трихурисів - за 46 діб, личинки езофагостом - за 10-11 діб. Інвазійність аскарисів і трихурисів визначали за загально прийнятими у гельмінтології методами [155].
Інвазійність яєць аскарисів і трихурисів визначали за рухом личинок всередині яйця при підігріві культури до температури 37?С, а також заражали інвазійними яйцями білих щурів, яких на 6-у добу забивали при легкому ефірному наркозі, легені та печінку відбирали, подрібнювали і виявляли наявність личинок нематод за методом Бермана [155]. Зараження поросят інвазійними яйцями і личинками проводили індивідуально, перорально за допомогою металевого зонда.
Вивчення фармако- і токсикодинаміки, фармакокінетики та кумулятивності бровермектин-грануляту
Токсикологічні дослідження виконували на клінічно здорових лабораторних тваринах, які підбирались за принципом аналогів та утримувалися в однакових умовах згідно з м