Вы здесь

Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі

Автор: 
Василенко Микита Кімович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2007
Артикул:
0507U000496
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА,
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ, ІННОВАЦІЇ У ГРУПІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ЖАНРІВ

2.1. Поняття новинної інформації, її розвиток в умовах інформаційного суспільства.

Інформаційні жанри у сучасних друкованих ЗМІ - це система, яка розвивається настільки стрімко і не прогнозовано, що теоретичні розробки фіксують, у кращому випадку, її позавчорашній день. Це стосується тих усталених характеристик, зокрема репортажу та інтерв'ю, притаманних прийнятому за взірець у Радянському Союзі посібнику за редакцією В. Пельта [179, 390] та хрестоматії, що ілюструє теоретичні положення авторів посібника [106].
Проблемою інформаційних жанрів на теренах колишнього Радянського Союзу переймалися також такі фахівці ближнього закордоння, як В. Горохов [72], М. Кім [121], О. Тертичний [240], В. Ученова [265] та ін.
Щодо історії розвитку газетної замітки як жанру, то вона знайшла своє адекватне відображення у роботах М. Богданова [20], Е. Ручинського [212], П. Хавіна [284], М. Черепахова [306].
Загальною характеристикою цих наукових праць, підручників, де викладено основні теоретичні положення, є заангажованість і значний розрив з повсякденною журналістською діяльністю. Зокрема, численні роботи О. Тертичного за змістом і стилістикою є не стільки продовженням, скільки невдалим копіюванням відомого посібника за редакцією В. Пельта. Ґрунтовна праця М. Кіма [121] переобтяжена посиланнями на літературознавчі та соціологічні дослідження. Слово "жанр" подекуди просто губиться серед інших спеціальних термінів суміжних гуманітарних дисциплін, що не сприяє розкриттю головної ідеї книги. Фактично, відмовившись від класичного для радянського часу поділу жанрів на групи, автор намагається ввести власну систему класифікації, що має штучний і незрозумілий вигляд [121, 74].
Цілком очевидно, що стан журналістикознавчої науки в сучасній Росії зумовлений об'єктивним історичним уповільненням розвитку демократичних процесів у суспільстві, девальвацією моральних цінностей і у зв'язку з цим, відповідно, гальмуванням процесів розвитку практичної журналістики.
Однак слід зазначити, що аналіз системи інформаційних жанрів у цілому має свої традиції, які привнесли в сьогодення чимало позитивних моментів, що потребують творчого аналізу і певної трансформації. Безумовний інтерес для дослідника сучасного етапу розвитку інформаційної групи жанрів становлять праці Б. Герценова [62], І. Гуса [83], М. Козєва [124], колективні праці, підготовлені вченими із Санкт-Петербурга та Білорусії.
У плані історичного досвіду для дослідників жанроутворення стануть корисними праця С. Мішуріса [165], збірка статей російських дослідників на чолі з Р. Бухарцевим [148], актуальна праця А. Роота [211] та інші роботи.
Представники американської і західної шкіл журналістики, зокрема Французької та Німецької, питанням розвитку інформаційних жанрів приділяють значну увагу, що свідчить про стрімкі темпи розвитку саме інформаційних жанрів у журналістиці цих країн.
Дослідники Французької журналістикознавчої школи вважають, що однією з основних вимог, які ставляться перед репортером та інтерв'юером, є якість викладу журналістських текстів [63, 7]. Пояснення цього, на думку французьких фахівців, є суто прагматичним. Газета має максимально ефективно використовувати свої можливості, аби донести інформацію до пересічного читач. Для цього існує кілька прийомів: починаючи від способу подання заголовка, врізу, аж до останньої фрази, що є висновком журналістського твору і яка має запам'ятатися на рівні підсвідомості.
Основною метою новинної журналістики, як вважають німецькі колеги, є максимально прозоре та об'єктивне подання новин [27]. Водночас німецькі журналістикознавці зазначають той факт, що "серед незчисленних спроб визначити поняття "новина" трапляються швидше загальносформульовані та старомодні дефініції, ніж сучасні й конкретні [27, 23].
Жанри, на думку дослідників преси у Німеччині, "являють собою категоризацію різних варіантів компонування та подачі матеріалу" [27, 45].
Різні журналістські школи групу інформаційних жанрів і називають по-різному. Усталеними є визначення "об'єктивна журналістика", "новинна журналістика", навіть "нові моделі новин" [67, 27].
Разом із ясністю, що стала своєрідним гаслом сучасної західної новинної інформаційної журналістики, велике значення надається володінню мовою, словниковим запасом і поняттєвим апаратом, що дозволяє робити журналістський твір максимально зрозумілим. Показово, що саме на мовній культурі пересічного репортера наголошує Рене Дж. Каппон, автор "Настанов для журналістів з Ассошіейтед Пресс" [117, 15]. Винісши акцентацію на мовній проблемі у заголовок одного із розділів, американський дослідник розвиває тему, цитуючи класика англійської літератури Сомерсета Моема: "Писати добре так само важко, як і бути добрим" [117, 16].
Безперечно, кожний у цьому вислові вбачає свій особистий, індивідуальний сенс, проте писати добре, за відомим англійським стилістом, - означає ще й бездоганне володіння мовними й стилістичними прийомами, які були характерні для творчості Сомерсета Моема.
Зазначимо, що питання мовної культури, насамперед взаємозв'язку мови і мислення, мови і психофізіологічної структури індивіда-репортера, у радянській школі журналістики розроблялися недостатньо, хоча важливість їх очевидна.
Крім ясності й високих вимог до мовної характеристики матеріалу, західні фахівці висувають і окремі, притаманні суто реґіональним засобам масової інформації, вимоги до інформаційних жанрів. Так, "у французькій журналістиці історично склалося дуже прискіпливе ставлення до розмежування та дотримання жанрів. Це зумовлено тим, що, як свідчать дослідження французьких аналітиків, сучасний французький читач дуже добре розрізняє журналістські жанри і у випадку недотримання звичних принципів розміщення інформації аудиторія не сприйматиме матеріал як професійний" [244, 4].
Щодо "впізнава