РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження, здійснене на базі кафедри сімейної медицини факультету
післядипломної освіти та Інституту клінічної патології Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького, складається з
трьох основних частин: епідеміологічної, клінічної та патоморфологічної.
2.1. Характеристика матеріалів епідеміологічного дослідження
2.1.1. На основі даних 150 супровідних записок щорічної статистичної звітності
(до форми № 42), отриманих з 25 обласних бюро судово-медичної експертизи в
період з 1999 по 2004 роки, проведено аналіз динаміки раптової смерті (РС)
внаслідок хвороб системи кровообігу (ХСК). Залежно від географічного положення
та екологічного стану території (за рівнем індексу індустріалізації) області
України об’єднані у трьох різних регіонах. До І регіону увійшли 7 областей
Західного регіону України з індексом індустріалізації 0,3-0,5 (Волинська,
Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська, Львівська,
Чернівецька); до ІІ – 13 областей Північно-Східного (Чернігівська, Київська,
Сумська, Житомирська), Центрального (Кіровоградська, Хмельницька, Вінницька,
Черкаська, Полтавська) та Південного регіонів (Миколаївська, АР Крим, Одеська,
Херсонська) – 0,5-0,9; до ІІІ – 5 областей Південно-Східного регіону
(Харківська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька) – 0,9-1,4 [77].
Кількість випадків РС від ХСК розраховували на 100 тис. населення.
2.1.2. Здійснено статистичний аналіз даних 16749 протоколів розтинів людей,
які раптово померли внаслідок ХСК, інфаркту міокарда (ІМ) та гострої коронарної
недостатності (ГКН) без ознак хронічної ІХС в місті Львові та області в період
з 1984 по 2002 роки (матеріали Львівського обласного судово-медичного бюро).
Визначали їх питому вагу (%) та щорічну середню кількість випадків РС (M±m) для
їх порівняння у трьох трирічних періодах (1984-1986 (1-й період); 1997-1999
(2-й період); 2000-2002 (3-й період)) залежно від віку, статі і професії
померлих. Означені часові періоди були обрані через те, що судово-медична
документація, яка велась у ці роки, містила найбільш повну інформацію щодо
віку, статі і професій померлих. Раптово померлі особи працездатного віку,
професії яких були зареєстровані в паспортній частині протоколів розтинів, були
розподілені на дві професійні групи. Групу І склали робітники та колгоспники,
які зазнавали професійно зумовленого впливу ксенобіотиків. Групу ІІ - особи,
які не мали професійно шкідливої праці: службовці, домогосподарки. Пенсіонери й
особи з нез’ясованими професіями склали дві окремі групи.
2.1.3. На основі архівних даних інфарктного відділення Львівської міської
комунальної лікарні швидкої медичної допомоги проведено ретроспективний аналіз
госпітальної захворюваності на ІМ за 20 років (з 1985 по 2004 рр.) у чотири
послідовні часові періоди (1-й (1985–1989), 2-й (1990-1994), 3-й (1995-1999) і
4-й (2000-2004)) залежно від віку, статі і професії хворих. Динаміку показника
вивчали у наступних вікових групах (ВООЗ, 1963): А – особи молодого віку (до 44
років), Б – хворі середнього віку (45-60 років), В – люди похилого і старечого
віку (понад 61 рік). Окремо проаналізована госпітальна захворюваність на ІМ
серед осіб віком до 50 років та понад 51 рік. Хворі молодого віку (до 44 років)
та загалом працездатні особи (жінки – до 55 років, чоловіки - до 60 років) із
з’ясованими професіями були розподілені на дві професійні групи (І та ІІ),
сформовані вищеописаним чином.
2.2. Характеристика клінічного матеріалу дослідження
Відбір клінічного матеріалу, лабораторні та інструментальні обстеження хворих
здійснені в період 2001-2006 років на базі Львівської міської комунальної
лікарні швидкої медичної допомоги, кафедри сімейної медицини та кафедри
клінічної лабораторної діагностики ФПДО Львівського національного медичного
університету імені Данила Галицького, клінічній лабораторії медичного коледжу
"Монада". Визначення вмісту хімічних елементів у волоссі та плазмі крові хворих
на ІМ, у диму сигарет проводили в науково-технічному центрі «Віріа - LTD»
(Київ).
Обстежено 286 хворих на гострий ІМ (257 чоловіків та 29 жінок) віком від 20 до
64 років (середній вік 47,7±0,4 років), які в період 2001-2006 років перебували
на стаціонарному лікуванні в інфарктному відділенні клінічної лікарні швидкої
медичної допомоги м. Львова. Після детального вивчення професійного маршруту
всі хворі на ІМ були розподілені у двох професійних групах. До першої групи (І
група) увійшли 193 пацієнти (180 чоловіків та 13 жінок) віком 20-64 роки
(середній вік 47,7±0,5 років), які мали професійно-шкідливу роботу і працювали
в контакті з ксенобіотиками (тетраетилсвинцем, важкими металами, кислотами,
ацетонвмісними речовинами) – водії автотранспорту, зварювальники, слюсарі,
паяльщики, токарі, малярі тощо. До другої групи (ІІ група) включені 93 пацієнти
віком 36–60 років (середній вік 47,8±0,6 років), чиї професії не були пов’язані
із впливом ксенобіотиків (бухгалтери, інженери, керівники, педагоги, лікарі
тощо).
Пацієнти кожної з двох професійних груп були розподілені за віком наступним
чином. Підгрупу Б складали хворі на ІМ у віці до 50 років (включно), серед яких
окремо виділяли підгрупу осіб молодого віку (підгрупа А) – вік до 44 років
включно (ВООЗ, 1963). В підгрупу В увійшли пацієнти, яким виповнився 51 рік, і
старші. Детальний розподіл хворих на ІМ у професійних групах та вікових
підгрупах представлений в таблиці 2.1.
Діагноз ІМ встановлювали на підставі клінічних, електрокардіографічних та
ензимологічних критеріїв відповідно до рекомендацій Європейського товариства
кардіологів (1999). У дослідження включені