Ви є тут

Діагностика і хірургічне лікування хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок, поєднаної з мультифокальним атеросклерозом

Автор: 
Черняк Віктор Анатолійович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0508U000052
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Об’єкт і методи експериментальних досліджень
Для моделювання ішемії задніх кінцівок були використані 100 кролів породи
Шиншила, надані віварієм НМУ. Вага піддослідних тварин в середньому становила
2,5±0,1 кг, вік 15±2 міс. Під час досліджень тварини знаходилися на звичайному
лабораторному раціоні, при кімнатній температурі. Всі тварини були розділені на
3 основних групи: I групу склали 80 кролів, на яких моделювали хронічну ішемію
задніх кінцівок за допомогою розробленого нами способу, II групу склали 20
тварин, на яких моделювали ішемію за відомими раніше способами (за Затєвахіним,
Потемкіною, Зусмановичем), III групу, контрольну, склали 7 кролів, яким були
виконані симулюючі операції. Залежно від ступеня викликаної ішемії (II, III-А,
III-Б і IV ст.) піддослідні тварини I групи були розподілені на 4 однорідні
підгрупи по 20 особин в кожній. У II групі моделювання ішемії задніх кінцівок
проводили за відомими раніше способами: 3 кролям – за методикою Затєвахіна, 4 –
за методикою Потемкіної, 13 – за двома методиками Зусмановича. Адекватність
змодельованої ішемії задніх кінцівок контролювали сучасними методами досліджень
за такими параметрами, як рО2 м’яза та інших тканин ураженої кінцівки,
тканинний кровоток, лінійна швидкість кровотоку, систолічний тиск на рівні
кісточки з вирахуванням плечо-кісточкового індексу, температура шкіри, а також
дистанція одномоментного пробігу і тривалість добового сну. Діагностичні
критерії хронічної ішемії задніх кінцівок у піддослідних кролів були розроблені
за аналогією з відповідними показниками у людини з урахуванням критеріїв
класифікації Фонтейна-Покровського, модифікованої II Європейським консенсусом
1992 р.
Після відтворення необхідної стадії ішемії стан піддослідних тварин та
ішемізованих кінцівок оцінювали на 4 етапах: на 14-й, 30-й, 90-й і 180-й дні
після документації діагнозу. Довжину одномоментного пробігу вимірювали як
дистанцію пробігу кроля до ознак болю в задній кінцівці, показником чого були
зупинка руху, оберігання твариною лівої задньої кінцівки під час бігу,
попискування і покусування ішемізованої кінцівки (одиниця виміру – метр).
Тривалість сну тварин пов’язували з інтенсивністю больового синдрому в
ішемізованій кінцівці (одиниця виміру – год/доб.). Температуру шкіри вимірювали
електронним термометром «PRОCARE» (Японія) на стопі ураженої кінцівки (одиниця
виміру - Сє). ЛШК по ПА і сегментарний тиск в артеріях гомілки вимірювали за
допомогою переносного УЗД апарату «PHILIPS SL-1» (одиниці виміру – відповідно
мл/хв. і мм рт. ст.). КПІ розраховували шляхом поділу систолічного тиску плеча
на відповідний тиск кісточкової артерії. Додатковими засобами при цьому були
тонометр і дитяча манжета з пристроєм для нагнітання повітря.
Для кількісної оцінки порушень периферичного кровообігу використовували
радіонуклідний метод непрямої ангіографії з внутрішньовенним введенням
недифундуючого радіофармпрепарату – альбуміну кролячої сироватки, що
поставляється у вигляді набору «ТСК-2» фірмою «Сеа Sorin» (Франція), міченого
короткоживучим ізопотом 99мТс (технецієм). У кожному флаконі містилося до 3 мг
альбуміну, 0,02 мг хлориду олова і 5,8 мг хлориду натрію (у сухому вигляді).
Приготування препарату здійснювали шляхом додавання у флакон 2 мл змиву
99мТс-пертехнетата з генератора. Приготовлений таким чином препарат
використовували протягом 4 годин. Загальний об’єм дози, що вводилась, становив
0,3-0,6 мл. Отримані дані обробляли на ЕОМ. Детектор гамма-камери встановлювали
над гомілкою лабораторної тварини на відстані 10-15 см від поверхні шкіри.
Великий діаметр кристалу дозволяв одномоментно проглядати ділянку в межах 40
см. У кубітальную вену вводили розчин 99мТс-альбуміну свіжого приготування в
дозі 85-150 МБк. Одночасно з введенням препарату включали реєструючу систему і
протягом 15 хвилин записували надходження і розподіл радіофармпрепарату в
гомілках у магнітну пам’ять аналізатора. Для уточнення часу появи
радіофармпрепарату в досліджуваній ділянці і визначення часу повного розведення
індикатора (тобто виходу кривої на плато), радіонуклідну ангіографію проводили
із змінною частотою запису: протягом першої хвилини із швидкістю 1 кадр в 1
секунду (60 кадрів) і в подальші 14 хвилин — із швидкістю 1 кадр в 10 секунд
(144 кадри). Запис здійснювали на матриці 64х64. Обробку отриманої інформації
проводили на основі послідовного аналізу побудованих симетричних і рівних за
площею «районів інтересу» над досліджуваними гомілками після попередньої
візуальної оцінки характеру надходження і розподілу радіофармпрепарату. За
допомогою стандартної процедури аналізу будували криву «активність-час» для
кожної гомілки. Кліренс радіонукліду з м’язового депо визначали за допомогою
калімованого сцинтиляційного детектора «NC 312/A Гамма» (Угорщина), одиниця
виміру – смі/хв.
Визначення ТсрО2 в ішемізованих тканинах лабораторних тварин проводили за
допомогою апарату «Oxycokapnimonitor» ЕМК–363 фірми «Hellige» (Німеччина),
забезпеченого електродом типу Clark. При цьому аналізували наступні тканини:
шкіру, передньогомілковий м’яз та синовіальну рідину лівої задньої кінцівки
тварин, одиниця виміру – мм рт. ст.
Дослідження рівня HIF-1 в умовах експерименту проводили за допомогою апарату
«Real-time PCR maclire» (Німеччина) з використанням наступної методики. Під
загальною анестезією виконували біопсію литкового м’яза кроля (шкіру після
гоління заздалегідь обробляли 96є спиртом), використовуючи голку 18 калібру.
Отримані таким чином зразки м’язової тканини розподіляли на дві частини: одна
використовувалася для гістологічної оцінки, інша